Апеляційний суд Закарпатської області у складі :

Головуючого - Вотьканича Ф.А.,

суддів Дідика В.М. і Мишинчук Н.С.,

З участю прокурора Фотченка С.І., виправданого ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2,

розглянув апеляцію прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Закарпатської області на вирок Хустського районного суду від 6 квітня 2009 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця смт.Буштино АДРЕСА_1, одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 357 ч.2 КК України, за відсутністю у його діях складу злочину.

ОСОБА_1, органом досудового слідства обвинувачується в тому, що він після свого звільнення з посади слідчого Хустської міжрайонної прокуратури, у зв'язку з переводом 7.10.2004 року на посаду помічника прокурора Мукачівського району, в період часу із 7 по 12 жовтня 2004 року, скориставшись вільним доступом в адміністративне приміщення Хустської міжрайонної прокуратури, умисно, з мотивів особистої зацікавленості,заволодів шляхом зловживання своїм службовим становищем офіційними та приватними документами, які знаходились на вирішенні у Хустській міжрайонній прокуратурі, та особливо важливим документом, яким є кримінальна справа №9105003, які в подальшому умисно приховав, чим спричинив порушення роботи Хустської міжрайонної прокуратури, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_1, діючи умисно, з особистих мотивів, які полягали у його прагненні звинуватити Хустського міжрайонного прокурора ОСОБА_3. у втраті кримінальної справи №9105003, матеріалів, скарг та окремого доручення, через ніби то неналежне здійснення ним нагляду за їх рухом, виконанням та збереженням, чим в такий спосіб намагався помститися останньому за своє небажане звільнення із посади слідчого Хустської міжрайонної прокуратури, після звільнення із вказаної посади у зв'язку із переводом 07.10.2004 року на посаду помічника прокурора Мукачівського району, порушивши вимоги п.п.1.10, 1.13 "Інструкції з діловодства в органах прокуратури України", затвердженої наказом Генерального прокурора України №90 від 28.12.2002 року,якою передбачено, що працівник прокуратури у разі свого звільнення зобов'язаний за вказівкою районного прокурора передати усі документи, що знаходились у нього, іншому виконавцю через канцелярію, в період часу із 7 по 12 жовтня 2004 року, знаходячись у адміністративному приміщенні Хустської міжрайонної прокуратури, яке розташовано в м.Хуст, по АДРЕСА_2, до якого він мав вільний доступ, заволодів раніше розслідуваною ним кримінальною справою №9105003, порушеною по факту зловживання службовим становищем службовими особами ТОВ "Туф-Рокосово " за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч.2 КК України, та раніше переданими йому на виконання окремим дорученням Генеральної прокуратури України по кримінальній справі №21026104, порушеній по факту викрадення особливо важливих документів із Мукачівського міськвиконкому, зареєстрованим за порядковим №142 від 11.06.2004 року у книзі №76 обліку вхідної кореспонденції Хустської міжрайонної прокуратури за 2004 рік, матеріалами по факту смерті ОСОБА_4, зареєстрованими за порядковим №24 від 09.02.2004 року у книзі №81 реєстрації заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до Хустської міжрайонної прокуратури в 2004 році, матеріалами по факту смерті ОСОБА_5., зареєстрованими за порядковим №53 від 08.04.2004 року у книзі №81 реєстрації заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до Хустської міжрайонної прокуратури в 2004 році, скаргою ОСОБА_6, зареєстрованою за порядковим № 49 від 01.03.2004 року в книзі №83 з обліку наглядових проваджень по скаргах Хустської міжрайонної прокуратури за 2004 рік, скаргою ОСОБА_7, зареєстрованою за порядковим №119 від 17.05.2004 року в книзі №83 з обліку наглядових проваджень по скаргах Хустської міжрайонної прокуратури за 2004 рік та скаргою ОСОБА_8, зареєстрованою за порядковим №167 від 13.07.2004 року в книзі №83 з обліку наглядових проваджень по скаргах Хустської міжрайонної прокуратури за 2004 рік, які в подальшому умисно приховав, чим в такий спосіб призвів до порушення роботи Хустської міжрайонної прокуратури, яка полягає у обов'язку виконання покладених на неї державою функцій провадження досудового слідства по кримінальним справам, проведення дослідних перевірок, виконання окремих доручень органів досудового слідства, розгляд скарг і заяв громадян, оскільки, внаслідок заволодіння ним офіційними, приватними та особливо важливими документами, з подальшим їх приховуванням, унеможливив прийняття по матеріалам за фактами смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_5. законного процесуального рішення і вжиття необхідних заходів прокурорського реагування за скаргами гр. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також істотно і ускладнив виконання вищевказаного окремого доручення Генеральної прокуратури і України та провадження досудового слідства по кримінальній справі №9105003.

Суд першої інстанції виправдав ОСОБА_1., посилаючись на відсутність у його діях складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 357 КК України.

На думку суду пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення і висновки органу досудового слідства про його винність в інкримінованому злочині не підтверджуються зібраними на досудовому слідстві та перевіреними в ході судового засідання доказами.

Дослідивши в сукупності зібрані органами досудового слідства докази, суд дійшов висновку, про те, що жодний із допитаних в судовому засіданні свідків як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні не ствердив, що саме в цей період ОСОБА_1 був у Хустській міжрайонній прокуратурі, заволодів цими матеріалами і в послідуючому їх приховав. Жодний із допитаних в судовому засіданні свідків, окрім свідка ОСОБА_3., як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні не ствердив, що ОСОБА_1 мав намір звинуватити ОСОБА_3., як особу яка здійснює нагляд за рухом документів, їх виконанням і зберіганням, і у такий спосіб помститися йому. Показання свідка ОСОБА_3. щодо цих обставин судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони є лише припущеннями і не підтверджуються сукупністю інших зібраних у справі доказів. Крім того, кримінальна справа і матеріали, що зазначені в обвинуваченні, передані на розгляд ОСОБА_1, за ним рахувалися і заволодіння ними ОСОБА_1, як це вказано в обвинуваченні, для помсти прокурору в будь-якому випадку спричинило б негативні наслідки, в тому числі і для самого ОСОБА_1, що дало суду підстави для висновку у хибності зазначеного в обвинуваченні способу помсти.

Згідно пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення, він в період з 7 по 12 жовтня 2004 року, шляхом зловживання своїм службовим становищем, заволодів кримінальною справою і документами які в подальшому приховав.

Зловживання службовим становищем, як спосіб заволодіння документом передбачає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції всупереч інтересам служби для незаконного його обертання. Службове зловживання є таке діяння, яке обумовлене службовим становищем особи та пов'язане зі здійсненням нею своїх службових обов'язків.

Згідно встановлених судом обставин, наказом прокурора Закарпатської області від 07.10.2004 року Швалю Р.М. призначено на посаду помічника прокурора Мукачівського району; кримінальна справа та офіційні і приватні документи у заволодінні і приховуванні якими обвинувачується Шваля Р.М, передані йому і знаходилися у нього на вирішенні, як слідчого Хустської міжрайонної прокуратури.

Досудовим слідством не зазначено і не з'ясовано, які саме повноваження порушив ОСОБА_1 і які організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції він використав всупереч інтересам служби, працюючи на посаді помічника прокурора Мукачівського району для заволодіння офіційними, особливо важливими та приватними документами; чи службове зловживання обумовлене службовим становищем та пов'язане із здійсненням ОСОБА_1 своїх службових обов'язків.

В пред'явленому ОСОБА_1 обвинуваченні досудовим слідством не зазначено в чому виявилось приховування документів, час його вчинення, місце, інші обставини, які є предметом доказування по справі.

Наказ прокурора області про призначення ОСОБА_1 на посаду помічника прокурора Мукачівського району винесено 7.10.2004 року (а.с.108 т.1), 11.10.2004 року Хустським міжрайонним прокурором винесено розпорядження, яким зобов'язано спеціаліста Верховську С.І. до 15.10.2004 року підготувати акт передачі матеріалів та доповідну записку про не здані ОСОБА_1 в канцелярію документи і матеріали (а.с.17 т.1).

Однак, з даним розпорядженням Швалю Р. М. не ознайомлено. Як ствердив в суді підсудний ОСОБА_1 такого розпорядження на момент його переводу не було. Свідок ОСОБА_13 в суді пояснила, що їй відомо було про дане розпорядження, однак чи було воно в письмовому чи усному вигляді вона не знає.

З доповідної записки на ім'я прокурора ОСОБА_3. від 22.10.2004 року (а.с.19-20 т.1) вбачається, що станом на 22.10.2004 року за ОСОБА_1 не здано і за ним рахувалося кримінальна справа №9105003 та 28 матеріалів, в тому числі і скарга Фантич В.В., скарга ОСОБА_7 З доповідної записки на ім'я ОСОБА_3. від 14.03.2005 року (а.с.62 т.1) вбачається, що станом на 14.03.2005 року ОСОБА_1 не здано зазначену кримінальну справу та 7 матеріалів в тому числі і скаргу Фантич В.В., скаргу ОСОБА_7 Однак, з довідки прокурора ОСОБА_3. від 6.11.2004 року (а.с.51-53) вбачається, що 6.11.2004 року ОСОБА_3. від ОСОБА_1 отримав 21 матеріали, в тому числі і заяву ОСОБА_7 №119 від 17.05.2004 року, у заволодінні якої пред'явлено обвинувачення ОСОБА_1. Скаргу Фантич В.В., яка рахувалася за ОСОБА_1 як не здана, ще 20.01.2004 року направлено супровідним листом у Хустський МРВ для розгляду по суті, що стверджується постановою слідчого від 15.08.2006 року (а.с.5-6 т.З).

Жодних актів про прийняття від ОСОБА_1 документів і матеріалів, навіть тих які отримано ОСОБА_3.,з участю і відповідним підписом ОСОБА_1 не складалося і в матеріалах справи немає.

Підсудним ОСОБА_1 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні стверджено, що всі матеріали і кримінальну справу № 9105003, які рахувались за ним, в поліетиленовому кульку у вихідний день (суботу) здані прокурору, акт прийому матеріалів в присутності нього прокурором не складався.

З оголошених показів свідка ОСОБА_3. також вбачається, що в одну із субот ОСОБА_1 у кульку приніс йому матеріали, однак акту не складалося, так як відсутній був спеціаліст канцелярії. Свідок ОСОБА_13 також суду пояснила, що їй відомо про факт, коли ОСОБА_1 у вихідний день передав ОСОБА_3 поліетиленовий кульок з матеріалами, які рахувалися за ним, однак не знає які саме матеріали були ним передані.

Свідок Росоха І.І. також суду ствердив, що у вихідний день він бачив як ОСОБА_1 заносив у кабінет до прокурора матеріали серед яких, точно пам'ятає, що була кримінальна справа по "ТУФ-Рокосово". Будь-яких даних які б підтверджували які саме документи і матеріали передані ОСОБА_1 прокурору ОСОБА_3., досудовим слідством не здобуто і в судовому засіданні не встановлено. Твердження підсудного ОСОБА_1 про те, що всі матеріали та кримінальна справа № 9105003 ним здані прокурору нічим не спростовано. Відсутність у журналах відміток про результат розгляду матеріалів, які направлені на розгляд ОСОБА_1, з врахуванням наведених обставин, не може свідчити і підтверджувати про заволодіння ними ОСОБА_1 і їх приховуванням. З оглянутих в судовому засіданні речових доказів по справі: зокрема книги № 81 реєстрації заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до Хустської міжрайонної прокуратури, книги №76 обліку вхідної кореспонденції за 2004 рік, книги обліку слідчих справ Хустської міжрайонної прокуратури за 2003 рік вбачається, що в них відсутні відмітки про рух, результати розгляду, здачі в канцелярію прокуратури щодо інших кримінальних справ та інших матеріалів, які надійшли в прокуратуру і які передані не ОСОБА_1, а іншим працівникам прокуратури.

Щодо пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення про заволодіння окремого доручення Генеральної прокуратури України по кримінальній справі по факту викрадення особливо важливих документів з Мукачівського виконкому зареєстрованого за № 142 від 11.06.2004 року, підсудний ОСОБА_1 пояснив, що воно виконано, виконувалось з помічником прокуратури Драгулою Ю.Ю. і було відправлено нарочно. Свідок Драгула Ю.Ю. в суді також підтвердив, що дане доручення він виконував разом з ОСОБА_1, так як необхідно було допитати значну кількість осіб, воно було виконано в строк, будь-яких зауважень щодо його виконання не було. Пред'явлене обвинувачення ОСОБА_1 щодо заволодіння і приховування доручення також є нічим не підтверджене.

З матеріалів справи вбачається, що матеріали по факту смерті ОСОБА_4 передані ОСОБА_1 9.02.2004 року, по факту смерті ОСОБА_5. - 8.04.2004 року, скарга ОСОБА_6 - 1.03.2004 року, скарга ОСОБА_7 - 17.05.2004 року, скарга ОСОБА_8 - 13.07.2004 року, однак, як вбачається з протоколів оперативних нарад у прокурора, жодним чином не заявлено претензії до ОСОБА_1 щодо їх розгляду по суті і строків їх розгляду в період роботи ОСОБА_1 у Хустській міжрайонній прокуратурі й лише після переводу з Хустської міжрайонної прокуратури було виявлено, що вони ОСОБА_1 не виконані і не здані.

Протоколом огляду приміщення Хустської міжрайонної прокуратури від 14.06.2005 року стверджено, що при огляді всіх службових приміщень і сейфів прокуратури, кримінальна справа № 9105003 не виявлена (а.с.54-51 т.1), а виявлена 19.12.2005 року у сейфі помічника прокурора ОСОБА_9, що стверджено протоколом огляду від 19.12.2005 року. Висновком службової перевірки по даному факту встановлено, що в сейф ОСОБА_9 вона поміщена невідомими особами, в яких були в наявності ключі або дублікати ключів від приміщення прокуратури та кабінету ОСОБА_9 Досудовим слідством з достатньою повнотою не з'ясовано коли, ким та при яких обставинах дана справа була поміщена в сейф ОСОБА_9, не встановлено коло осіб, які мали вільний доступ до приміщення прокуратури та коло осіб зацікавлених в результаті розгляду даної кримінальної справи.

Не усунуто суперечності по справі відносно того, що за ОСОБА_1 рахується і не здано станом на 14.03.2005 року кримінальна справа № 9105003 та обставин викладених в наказі прокурора області від 4.10.2004 року стосовно того, що станом на 28.09.2004 року внаслідок неналежного ставлення ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків у нього прокурором вилучені всі справи і передані іншому слідчому (а.с.106 т.1). Нічим не підтверджено і не доведено пред'явлене обвинувачення ОСОБА_1, що він ускладнив проведення досудового слідства по справі №9105003. З даної справи вбачається, що справу порушено щодо службових осіб ТОВ "ТУФ-Рокосово" за ст. 364 ч.2 КК України 15.09.2003 року. Досудове слідство по даній справі постановами від 18.03.2006 року та 12.10.2006 року зупинялось і зупинено до даного часу на підставі ст. 206 ч.3 КПК України до встановлення кола осіб причетних до вчинення даного злочину. В даних постановах зазначено також, що тимчасово неможливо встановити точну суму завданої шкоди, так як не встановлено де знаходяться розрахунки завданої шкоди вилучені з ДЛГ працівниками міліції. Однак, на думку суду дані обставини є надуманими. З постанови про порушення кримінальної справи проти службових осіб ТОВ "ТУФ-Рокосово" вбачається, що даними особами заподіяно шкоду в розмірі 9 607, 56 грн.; в матеріалах справи (а.с.35) наявний розрахунок збитків на суму 9 607, 56 грн. проведений провідним спеціалістом Хустського ДЛГП, в матеріалах справи наявні протоколи про адміністративне порушення вимог лісового законодавства, в яких вказані площі пошкоджень лісових насаджень і з яких можливо визначити розмір заподіяних збитків. Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11 ствердили, що Акт збитків складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у Хустському ДЛГП і може бути витребуваний від Хустського ДЛГП. З матеріалів даної справи вбачається, що слідчим органом належним чином не вживалися заходи до розслідування даної справи. Доказів які б свідчили і підтверджували, що ОСОБА_1 якимось чином ускладнено провадження досудового слідства щодо даної кримінальної справи в ході судового слідства не здобуто, обвинувачення органу досудового слідства в цій частині також є не підтвердженим.

Дослідивши зібрані органом досудового слідства докази, суд прийшов до переконання про неможливість зробити категоричний висновок про винність підсудного ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, за обставин зазначених в обвинуваченні. Більше того, на думку суду, досліджені в ході судового слідства докази свідчать, що висновок органу досудового слідства про вчинення підсудним ОСОБА_1 злочину, грунтується на припущеннях.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність виправдання підсудного ОСОБА_1 в пред'явленому йому обвинуваченні, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

В апеляції прокурора відділу підтримання обвинувачення в судах прокуратури Закарпатської області порушується питання про скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд, через однобічність і неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

На думку прокурора у справі наявні достовірні докази вини ОСОБА_1 в пред'явленому йому обвинуваченні у заволодінні шляхом зловживання службовим становищем офіційними та приватними документами.

Твердження суду про відсутність таких доказів, а також висновок про те, що обвинувачення ОСОБА_1 ґрунтується на припущеннях, є необґрунтованим і повністю спростовано зібраними у справі доказами.

Прокурор вважає, що судом дано однобічну оцінку зібраним у справі доказам і не спростовано показання свідка ОСОБА_3. щодо мотиву дій ОСОБА_1 - помсти за дії пов'язані з його переводом на роботу у прокуратуру Мукачівського району. Про зацікавленість ОСОБА_1 у заволодінні кримінальною справою та її приховуванні, на думку прокурора, непрямо свідчать показання свідка ОСОБА_12, згідно яких рідними ОСОБА_1 негативно сприйнято факт його переведення на іншу роботу.

Судом також не дано оцінку показанням свідка ОСОБА_13. щодо обставин пов'язаних з переведенням ОСОБА_1 на іншу роботу і передачу у зв'язку з цим кримінальних справ і матеріалів, що перебували у його провадженні.

Крім цього, суд за наявності суперечностей не дав оцінку показанням свідків ОСОБА_3., ОСОБА_13., не вирішив питання про прийняття їх до уваги або їх відхилення, що свідчить про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. Невідповідність висновків суду викладених у вироку, фактичним обставинам справи свідчить про помилки, пов'язані з оцінкою зібраних у справі доказів.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який апеляцію підтримав і просив судове рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, пояснення ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2, які просили вирок суду залишити без зміни, а апеляцію прокурора без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як видно з вироку, суд відповідно до вимог ч.4 ст. 334 КПК дав належну оцінку всім доказам у справі як тим, що обвинувачують, так і тим, що виправдовують ОСОБА_1., з наведенням відповідних мотивів прийняття такого рішення.

Висновки суду щодо виправдання ОСОБА_1 за ч.2 ст.357 КК грунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку і яким суд дав належну оцінку.

Доводи апеляції про те, що ОСОБА_1 заволодів шляхом зловживання службовим становищем офіційними та приватними документами, а тому в його діях є склад злочину, передбачений ч.2 ст.357 КК, перевірялись судом першої інстанції.

Суд у вироку вірно послався на необґрунтованість пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення щодо використання ним службового становища для заволодіння кримінальною справою й іншими матеріалами, оскільки з постанови про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у даній справі, вбачається, що на посаду помічника прокурора Мукачівського району він переведений 7 жовтня 2004 року, а дії які йому ставляться в вину вчинено в період з 7 по 12 жовтня цього ж року.

Судом у вироку також обгрунтовано зазначено про відсутність у справі достовірних доказів вини ОСОБА_1, оскільки жоден із свідків не ствердив факт заволодіння ОСОБА_1 після його переведення на роботу в прокуратуру Мукачівського району кримінальною справою, окремим дорученням та матеріалами, що знаходились у його провадженні під час роботи у Хустській міжрайонній прокуратурі.

Не ствердили даний факт і свідки ОСОБА_3. та ОСОБА_13, з показань яких вбачається, що ОСОБА_1 після переведення його на роботу у прокуратуру Мукачівського району не здав у канцелярію прокуратури кримінальну справу і матеріали, що були йому передані для вирішення під час роботи слідчим Хустської міжрайонної прокуратури.

Ці показання не стверджують з достовірністю факт заволодіння кримінальною справою і матеріалами вже після переведення на іншу роботу в період з 7 по 12 жовтня 2004 року. Оскільки як свідок ОСОБА_3., так і свідок ОСОБА_13 не вказують на конкретні обставини проникнення ОСОБА_1 у службове приміщення Хустської міжрайонної прокуратури, а тільки допускають таку можливість посилаючись на те, що у ОСОБА_1 могли залишитись дублікати ключів від приміщення прокуратури.

Помилковим і таким, що не грунтується на матеріалах справи є також висновок органу досудового слідства про мотив дій ОСОБА_1 і його особисту зацікавленість у заволодінні кримінальною справою та матеріалами, з тим, щоб помститися прокурору ОСОБА_3 за своє небажане звільнення із посади слідчого Хустської міжрайонної прокуратури.

Такий висновок достовірними доказами не стверджений і грунтується на припущеннях свідка ОСОБА_3..

Суд першої інстанції обгрунтовано визнав, що вказаний органом досудового слідства мотив дій ОСОБА_1 - помста прокурору ОСОБА_3, є недостатньо обґрунтованим, так як кримінальна справа і матеріали, що зазначені в обвинуваченні були передані на розгляд ОСОБА_1 і рахувалися за ним, а тому заволодіння ними ОСОБА_1 спричинило б негативні наслідки і для нього.

Посилання прокурора в апеляції на те, що рідними ОСОБА_1 негативно сприйнято факт його переведення в прокуратуру Мукачівського району, у зв'язку з чим він був зацікавлений у викраденні кримінальної справи з тим, щоб звинуватити у її пропажі прокурора ОСОБА_3., є необґрунтованим, з наступних підстав.

Як убачається з показань ОСОБА_12 (т.2 а.с.102-106), останній у своїх показаннях вказував тільки на наявність між ним та прокурором ОСОБА_3. особистих неприязних стосунків, вказуючи при цьому на можливу причетність до зникнення кримінальної справи ОСОБА_3..

Судом також у вироку обгрунтовано зазначено про наявність у справі істотних суперечностей, зокрема, органом досудового слідства не дано оцінки факту виявлення кримінальної справи у приміщенні прокуратури через тривалий проміжок часу після переведення ОСОБА_1 на роботу в прокуратуру Мукачівського району.

З постанови про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у даній справі, вбачається, що у ній відсутнє посилання органу досудового слідства на факт виявлення 19.12.2005 р. в приміщенні Хустської міжрайонної прокуратури у металічному сейфі в кабінеті помічника прокурора кримінальної справи порушеної щодо службових осіб ТОВ "ТУФ-Рокосово" за ст. 364 ч.2 КК України, у заволодінні якої обвинувачується ОСОБА_1 і яку він умисно приховав.

Перевірка зазначених обставин має істотне значення у справі, оскільки впливає на висновок органу досудового слідства про вилучення даної справи з приміщення прокуратури і заволодіння нею ОСОБА_1.

Разом з тим, досудовим слідством у справі встановлено, що у Хустській міжрайонній прокуратурі не було належного контролю за обліком, передачею на вирішення відповідальним працівникам та здачею ними в канцелярію прокуратури кримінальних справ і матеріалів.

З оглянутих в судовому засіданні книги № 81 реєстрації заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до Хустської міжрайонної прокуратури, книги №76 обліку вхідної кореспонденції за 2004 рік, книги обліку слідчих справ Хустської міжрайонної прокуратури за 2003 рік вбачається, що в них відсутні відмітки про рух, результати розгляду, здачі в канцелярію прокуратури щодо інших кримінальних справ та інших матеріалів, які надійшли в прокуратуру і які передані не ОСОБА_1, а іншим працівникам прокуратури.

Відповідальними за належний контроль і ведення документації щодо передачі на вирішення відповідальним працівникам та здачею ними в канцелярію прокуратури кримінальних справ і матеріалів в Хустській міжрайонній прокуратурі були прокурор ОСОБА_3. і завідуюча концелярією ОСОБА_13.

Тому показання свідків ОСОБА_3. і ОСОБА_13 про можливу причетність ОСОБА_1 до заволодіння ним кримінальною справою і матеріалами, слід оцінювати критично, як показання осіб, зацікавлених у даній справі.

Твердження прокурора в апеляції про однобічність і неповноту судового слідства є необґрунтованим. Зокрема в апеляції відсутнє обґрунтування, у чому виявилась неповнота судового слідства і які саме обставини судом не з'ясовані.

В судовому засіданні у повному обсязі перевірено докази, на які орган досудового слідства посилається, в обґрунтування пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення. При закінченні судового слідства, прокурором не заявлялось жодних клопотань про його доповнення.

Тому необгрунтованими є твердження прокурора в апеляції про невірну й однобічну оцінку судом зібраних у справі доказів, які на його думку повністю стверджують винність ОСОБА_1 в пред'явленому йому обвинуваченні.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 62 Конституції України обгрунтовано тлумачив на користь ОСОБА_1 всі сумніви щодо доведеності його вини у вчиненні злочину передбаченого ст. 357 ч.2 КК України. При цьому суд взяв до уваги, що дана кримінальна справа тривалий час розслідувалась і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, тому правильно прийняв рішення про виправдання ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Вирок Хустського районного суду від 6 квітня 2009 року, яким ОСОБА_1 обвинуваченого за ч.2 ст. 357 КК України виправдано на підставі ст. 6 ч.1 п.2 КПК України за відстуністю у його діях складу злочину, залишити без зміни, а апеляцію прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Закарпатської області - без задоволення.