Справа № 11 - 270/09 

Головуючий у 1 інстанції -Клок О.М.

ч.3 ст. 307 КК України

 Доповідач - Силка Г. І.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді - Силки Г. І.,

суддів - Хлапук Л. І., Міліщука Л. С.,

при секретарі - Уманській Л. С.,

з участю прокурора Смолюка Б.С.

захисника - ОСОБА_2,

засудженого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Луцька Воробія О. П., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Луцького міськрайонного суду від 9 квітня 2009 року, яким ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1 зареєстрованого в АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей, працює водієм в ТзОВ БК "Конкурент", несудимого ;

засудженого за ч.3 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України на 5(п'ять ) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України постановлено звільнити ОСОБА_1, від відбування покарання, яке призначено судом, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: не буде виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомлятиме органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично буде з'являтися в ці органи для реєстрації.

Запобіжний захід ОСОБА_1., до вступу вироку в законну силу залишено - підписку про невиїзд.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, в доход держави судові витрати в сумі 1402 ( одну тисячу чотириста дві) гривні 50 коп.,

Цим вироком ОСОБА_1, визнано винним і засуджено за те, що він в липні - серпні 2006 року у невстановленої досудовим слідством особи, незаконно придбав з метою збуту 181,6789 гр. білої кристалічної речовини, в який було виявлено згідно висновку експертизи 43,6574гр., психотропної речовини - амфітаміну (метилфенетиламіну), обіг якої обмежено, що є особливо великим розміром, яку незаконно перевіз та з липня 2006 року по січень 2007 року зберігав в гаражі за місцем свого проживання в АДРЕСА_2. На початку січня 2007 року ОСОБА_1, попередньо домовившись про продаж амфітаміну з ОСОБА_3 який засуджений вироком Луцького міськрайонного суду від 3 жовтня 2007 року, незаконно перевіз дану психотропну речовину автомобілем " Ауді", державний номер НОМЕР_1, з міста Нововолинська до міста Луцька, де на автостоянці магазину "Велика кишеня", що по вул. Ветеранів, збув її останньому за 300 доларів США.

В апеляції на вирок суду помічник прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, не оспорюючи кваліфікації дій і доведеності вчиненого засудженим вказує, що призначене судом покарання ОСОБА_1., не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі засудженого. Посилається на безпідставність застосування судом ст. 69 КК України. Просить вирок скасувати, постановити новий, обравши покарання засудженому у виді позбавлення волі строком на 9 ( дев'ять) років, з конфіскацією майна.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, думку прокурора, який підтримав апеляцію, просить вирок скасувати за м'якості призначеного покарання, засудженого і його захисника, які заперечили проти апеляції, просять залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та провівши частково судове слідство, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про доведеність вчинення ОСОБА_1, злочину передбаченого ч.3ст. 307 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються. Кваліфікація дій за судженого за ч.3 ст. 307 КК України є правильною і теж не оспорюються.

Посилання, прокурора в апеляції на відсутність у діях ОСОБА_1, пом'якшуючих покарання обставин та неправельність застосування судом ст. 69 КК України, є безпідставними.

Відповідно до ч.1ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

У відповідності з ч.1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції статті особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається з матеріалів справи, хоча ОСОБА_1, і вчинив злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких, однак він, як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні ( т.4 а.с.94, 95 ) щиро розкаявся визнавши свою провину у вчиненому злочині та активно сприяв слідству в розкритті злочину про що свідчить його явка з повинною ( т.3 а.с. 154 - 156), що відповідно до ч.1 ст. 66 КК України суд обґрунтовано визнав дані обставини покарання пом'якшуючими. Просив суд врахувати ці обставини, як пом'якшуючі покарання і прокурор, який брав участь у суді першої інстанції ( т.4 а.с 95).

Враховано судом також і дані про особу засудженого, який працює, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання ( т.4 а.с. 51 53), має на утриманні двоє малолітніх дітей 2003 р.н.. та 2007 р.н., є єдиним годувальником у сім'ї так, як дружина не працює, а знаходиться по догляду за дитиною до трьох років, маму інваліда третьої групи. Тому, суд вірно прийшов до висновку, що вказані обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1, злочину та призначив йому покарання з урахуванням його особи, нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті Закону за яким останнього засуджено.

Судом, взято до уваги і те, що ОСОБА_1, є не судимим, так як на території України раніше злочинів не вчиняв і до кримінальної відповідальності не притягувавсь, з часу вчинення злочину пройшов значний період на протязі якого підсудний не вчинив нового злочину, що свідчить проте, що він став на шлях виправлення. Тому врахувавши всі обставини в сукупності суд обґрунтовано звільнив ОСОБА_1, від відбування покарання з випробуванням встановивши йому максимальний іспитовий строк -три роки та поклавши на нього ряд зобов'язань передбачених ст. 76 КК України.

Будь - які дані про умисне ухилення ОСОБА_1, від слідства, на що посилається прокурор в апеляції, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1., покарання визначено з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, даних про його особу, а також усіх обставин справи і є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

У вироку достатньо вмотивоване прийняте судом рішення про обрання ОСОБА_1., покарання із застосування ст. ст. 69 і 75 КК України та підстав для скасування цього вироку з постановленням нового, як зазначає апелянт у своїй апеляції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію помічника прокурора міста Луцька Воробія О. П., залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 9 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.