Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Гандзюка В.П.,

суддів: Ткачук Н.В., Кривобокової Н.М.,

з участю: прокурора Шишка Є.А.,

засудженої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціяєю засудженої та прокурора на вирок Снятинського районного суду від 10 лютого 2009 року, -

Цим вироком

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженка та мешканка с. Залуччя-Горішнє Снятинського району району, яка має середньо-спеціальну освіту, не працює, несудима, громадянка України,-

засуджена:

за ст. 367 ч.1 КК України на один рік обмеження волі, з позбавленням права обіймати матеріально-відповідальні посади строком на один рік і шість місяців.

Застосовано ст. 75 КК України від відбуття основного покарання її звільнено з випробуванням з іспитовим строком в один рік.

На підставі ст. 76 КК України ОСОБА_1. зобов'язано без дозволу кримінально-виконавчої інспекції не виїжджати за межі України, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, а також у визначений час з'являтися для реєстрації.

Постановлено стягнути із засудженої 411грн.88коп. витрат за проведену судово-почеркознавчу експертизу.

Запобіжний захід засудженій - підписку про невиїзд - до вступу вироку в законну силу залишено без зміни.

Справа № 11-216/2009 р. Головуючий у 1-й інстанції Потятинник Ю.Р.

Категорія ст. 367 ч.1 КК України Доповідач Гандзюк В.П.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винною в тому, що вона, працюючи завідуючою аптечним пунктом №2 в м. Снятині, всупереч своїм службовим обов'язкам, неналежно виконувала їх, не забезпечила належного контролю за обліком приймання, збереження та реалізацією лікарських засобів, виробів медичного призначення та здачі грошової виручки, внаслідок чого впродовж 2005-2007 років у пункті виникла недостача товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 23 946 грн. 73 коп.

Халатними діями ОСОБА_1. заподіяла істотну шкоду охоронюваним законом інтересам підприємця ОСОБА_2

В своїй апеляції прокурор вважав вирок суду незаконним внаслідок неправильної кваліфікації протиправних дій засудженої та м'якості призначеного покарання. В судовому засіданні вказану апеляцію прокурор відкликав.

ОСОБА_1. в своїй апеляції вважає вирок суду незаконним, оскільки на її думку жодного злочину вона не вчиняла, а висновки суду про доведеність її вини не ґрунтуються на об'єктивних доказах. Крім того, органами досудового слідства та судом допущені процесуальні порушення. Просить вирок суду скасувати, а провадження по справі щодо неї закрити за відсутністю в її діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, засуджену, яка підтримала доводи своєї апеляції, прокурора, який заперечив апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із апеляційних покликань засудженої, остання взагалі заперечує наявність факту події злочину, ставлячи під сумнів наявність недостачі товарно-матеріальних цінностей в аптечному пункті, де вона працювала. В своїй апеляції засуджена зазначила, що кримінальна справа щодо неї була повністю сфальсифікована у зв'язку з тим, що нею було піднято питання про протиправні дії дійсних власників аптеки.

Суд першої інстанції детально перевірив ці твердження підсудної і на підставі досліджених доказів дав юридичну оцінку, визнавши їх недостовірними.

Зокрема, факт недостачі, що стався із вини ОСОБА_1., підтверджений показаннями свідка власника аптечного пункту №2 ОСОБА_2, яка пояснила, що в березні 2007 року вона почала зауважувати факт нестачі грошової виручки, а тому провела ревізію, якою і було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей. Підсудна повністю визнала цю недостачу, частково повернула її та написала письмову розписку про зобов'язання відшкодувати повну суму недостачі.

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5. та ОСОБА_6. підтвердили обставини виявлення недостачі в процесі проведеної ревізії. При цьому, вказали на те, що підсудна визнала свою вину у недостачі та з проханням не звільняти її з роботи зобов'язалася відшкодувати її в повному обсязі.

Результати проведеної ревізії відображені в офіційних актах від 27.03.2007 року та від 15.04.2007 року. З них вбачається, що на момент перевірок різниця між зданими коштами та наявним товаром складає відповідно 22076грн.93коп. та 13946грн.72коп.(т.2 а.с.126,134).

В справі є завірені копії письмових пояснень засудженої, в яких остання визнає недостачу та зобов'язується її повернути (т.1 а.с.93).

Крім цього, на досудовому слідстві ОСОБА_1. користувалася послугами адвоката, визнала себе винною в пред'явленому обвинуваченні та клопотала про закриття справи на підставі акту амністії (т.1 а.с.145).

Щодо заперечень підсудної в судовому засіданні та тверджень в апеляції про те, що вона не перебувала на посаді завідуючої аптечним пунктом №2 в м. Снятині, а тому і не повинна нести кримінальну відповідальність за службовий злочин, то вони спростовані судом першої інстанції на підставі аналізу досліджених письмових доказів.

Так в матеріалах справи є накази підприємця ОСОБА_2№ 10, 11 від 4.04.2005 року про прийняття на роботу ОСОБА_1. саме на посаду завідуючої аптечним пунктом та визначено матеріальну відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей, затверджений в центрі зайнятості трудовий договір між працівником і фізичною особою від 4.04.2005 року, в якому відповідно до п.2 працівник зобов'язаний виконувати функції завідуючої аптечним пунктом, посадова інструкція, в якій визначені її обов'язки із здійсненням контролю за роботою аптечного пункту (т.1 а.с.43-51).

З усіма цими документами засуджена була ознайомлена, про що свідчать її особисті підписи.

Покликання в апеляції на те, що вказані документи підроблені, є безпідставні, оскільки проведеною судово-почеркознавчою експертизою констатовано належність підписів на вказаних документах ОСОБА_1.(т.1 а.с.102-105).

Таким чином, суд, оцінивши в сукупності здобуті докази, прийшов до правильного переконання про доведеність вини підсудної у вчиненні нею злочину.

Що стосується перекваліфікації протиправних діянь винної, то суд першої інстанції, не здобувши достатніх доказів про те, що ОСОБА_1. особисто привласнила товар, правильно кваліфікував її дії як службову недбалість.

Правильність цієї кваліфікації підтверджується і показаннями засудженої, яка як в суді першої інстанції, так і в своїй апеляції та в апеляційному суді наполягала, що контроль за рухом товару здійснювався неналежним чином та несистематично, а вона фактично не виконувала зазначені в трудовій угоді управлінські функції. Крім цього, вона не приймала заходів для усунення певних порушень при надходженні товару та його обліку, так як вважає, що ці обов'язки повинні стосуватися власника аптеки, а організація режиму функціонування аптеки допускала вільний доступ осіб, які не були власниками чи працівниками аптеки.

Не знайшло свого підтвердження і посилання апелянта на грубі процесуальні порушення, допущені досудовим слідством та судом при постановленні вироку.

Так, вказівка в апеляції на те, що засудженій не пред'являлося обвинувачення, спростовано даними постанови про притягнення її в якості обвинуваченої від 1.10.2007 року, а також допиту обвинуваченої від 2.10.2007 року (т.1 а.с.143,144), в якому є підписи обвинуваченої. При апеляційному перегляді справи, засуджена не спростовувала того, що не підписувала вказані документи чи не розуміла їх змісту.

Не є процесуальним порушенням і відсутність в справі постанови прокурора про зміну обвинувачення, оскільки таке є правом прокурора. Як видно із протоколу судового засідання прокурор обвинувачення не змінював і настоював на первинному обвинуваченні за ст. 191 ч.2 КК України (т.2 а.с.175).

Суд при винесенні вироку виходив з первинного обвинувачення, а тому права на захист підсудної порушені не були. Таким чином, твердження апелянта про вказані порушення є видуманими. Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону, зазначених в ст. 370 КПК України, колегією суддів не встановлено.

Виходячи із правил ст. 365 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

В своїх апеляційних вимогах засуджена, вважаючи себе невинною у вчиненні злочину, за який засуджена, не ставила питання про зміну покарання та категорично відмовилася від застосування щодо неї амністії, а тому ці питання апеляційним судом не вирішувалися.

За таких умов, апеляційних підстав для скасування вироку немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Снятинського районного суду від 10 лютого 2009 року щодо неї - без змін.