11-254/2009 Про порушення правил безпеки дорожнього руху, що призвело до зіткнення трьох автомобілів та спричинення потерпілим середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я - 03.06.2009 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2009 року та за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на окрему постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2009 року.

Цим вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та мешканець м. Чернігова, громадянин України, освіта вища, жонатий, працює інспектором Чернігівської митниці, раніше не судимий

засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України до одного року 6 місяців обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Згідно зі ст. 76 КК України його зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 38 939 грн. 25 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 43 939 грн. 25 коп.

Стягнуто з засудженого на користь держави судові витрати за проведення експертиз 5704 грн. 28 коп.

Згідно з вироком, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

27 липня 2007 року об 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_4, керуючи автомобілем "Део - Ланос" д.н.з. НОМЕР_1 рухався в м. Чернігові по вул. Шевченка з боку вул. Рокосовського в напрямку вул. Молодшого. Рухаючись у вказаному напрямку, останній проявив неуважність не вибрав безпечної швидкості руху, безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем "ЗАЗ -110557" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7, який рухався у попутному напрямку та зупинився перед пішохідним переходом. Від удару автомобіль "ЗАЗ - 110557" д.н.з. НОМЕР_2 виїхав на зустрічну смугу руху, де зіткнувся з автомобілем "Сузукі Вітара" д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався в зустрічному напрямку.

У результаті ДТП пасажир автомобіля "ЗАЗ" ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді : закритої травми грудної клітки, переломи 2,3,4, 5 ребер зліва, які могли утворитись 27.07.07 року від дії тупих предметів, в тому числі і при ДТП, що відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я та ЗЧМТ, СГМ, садно на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я та водій автомобіля "Сузукі Вітара" ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому голівки 2 п'ясткової кістки лівої кисті з незначним зміщенням, ротаційного підвивиху 5 шийного хребця з кінцевим синдромом, котрі виникли від дії тупих предметів, могли утворитись 27.07.2007 року і відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.

Крім того, суд розглядаючи справу при постановлені вироку виніс на адресу прокурора м. Чернігова окрему постанову щодо вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за ст. 384 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_4 подали апеляції.

Доводи апеляції потерпілого ОСОБА_1 зводяться до того, що вирок суду є незаконним з тих підстав, що суд безпідставно застосував до ОСОБА_4 ст. 75 КК України. Крім того, апелянт не погоджується з сумою відшкодування моральної шкоди. Вказує, що суд не в повній мірі звернув увагу на ті моральні страждання, які довелось йому пережити з приводу отримання тілесних ушкоджень, моральних і душевних страждань. Посилаючись на зазначені обставини, потерпілий просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким призначити засудженому міру покарання без застосування ст. 75 КК України та задовольнити позов про відшкодування моральної шкоди у повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_2 просить вирок та окрему постанову суду скасувати, як незаконні. Висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Суд дійшов висновку, що винним у наслідках дорожньо-транспортної пригоди, які передбачають кримінальну відповідальність є водій автомобіля "Део-Ланос" ОСОБА_4, оскільки після удару його в автомобіль "ЗАЗ", останній перемістився на зустрічну смугу, на якій відбулося зіткнення з автомобілем "Сузукі-Вітара". Проте такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, які він довів суду та показам свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 ОСОБА_11. Він та свідки, підтвердили, що водій автомобіля "Сузукі-Вітара" їхав в порушення Правил дорожнього руху з перевищенням швидкості, на червоне світло, виїхав на зустрічну смугу та створив небезпеку, обганяв на перехресті. З автомобіля вискочила жінка, яка керувала автомобілем та почала бити сумкою водія ОСОБА_7.

На схемі ДТП місце контакту автомобілів зазначене не з його слів, а зі слів ОСОБА_1. який визвав на місце події своїх друзів з міліції і з їх допомогою зазначив це місце, всупереч істині. Досудовим та судовим слідством неправильно викладені обставини ДТП. Вказуючи на зазначені обставини, просить скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_4 та справу відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Скасувати окрему постанову.

Захисник ОСОБА_9 в інтересах засудженого подав апеляцію. Як видно із змісту апеляції, захисник просить вирок відносно засудженого скасувати, а справу відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Доводи апеляції обґрунтовуються тим, що при розгляді справи в суді суд дійшов висновку, що винним у наслідках дорожньо-транспортної пригоди є водій ОСОБА_4, оскільки після удару його автомобіля "Део-Ланос" в автомобіль ЗАЗ, останній перемістився на зустрічну смугу, на якій відбулося зіткнення з автомобілем "Сузукі-Вітара". Такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, підтвердженим потерпілим ОСОБА_2, свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_11. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом або на припущеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У даній справі є не те, що сумніви щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_4, а є беззаперечні дані, які ОСОБА_4 виправдовують та свідчать про скоєння злочину іншою особою, яка керувала автомобілем "Сузукі". Водій автомобіля "Сузукі-Вітара" порушив Правила дорожнього руху: їхав на червоне світло, не мав права обганяти попутній транспорт на перехресті та виїжджати зі смуги своєї смуги руху. Посилаючись на зазначені обставини просить вирок та окрему постанову суду скасувати.

У суді апеляційної інстанції було проведено судове слідство.

Засуджений ОСОБА_4 пояснив, що він керуючи автомобілем "Део -Ланос" рухався по вул. Шевченка. Біля магазину "Охота" був світлофор на ньому горіло зелене світло. Він побачив знайомого в автомобілі та повернув голову. Коли знову став дивитися на дорогу, перед ним був автомобіль "Таврія". Намагався повернути кермо автомобіля вправо, але все одно не зміг уникнути зіткнення. Після зіткнення проїхав 20 метрів до стоянки "Таксі" та зупинився. Вийшов зі свого автомобіля, коли підійшов до автомобіля "Таврія", побачив "Джип". Не знаю звідки взявся цей автомобіль, з нього вийшла дівчина, підбігла до водія автомобіля "Таврія" і стала бити його жіночою сумкою. Він підійшов до водія "Джипа" і спитав, що сталося. На це запитання водій відповів, щоб він його не сіпав. Вказує, що водій "Джипа" сам порушив Правила дорожнього руху: їхав на червоне світло, з великою швидкістю, виїхав на зустрічну смугу.

З метою перевірки доводів апеляції, обґрунтованості висновків суду першої інстанції, судова колегія дослідила пояснення засудженого на досудовому слідстві.

Так, засуджений допитаний в якості обвинуваченого підтвердив, що з його вини сталося дорожньо-транспортна пригода, при цьому вказуючи, що водій автомобіля "Таврії" рухаючись на зелене світло несподівано почав гальмувати. ОСОБА_4 намагався уникнути зіткнення, проте контакт відбувся між передньою лівою частиною його автомобіля та задньою правою частиною автомобіля "Таврія". Після контакту автомобіль "Таврія" виїхав на середину проїжджої частини вул. Шевченка, де контактував з автомобілем "Сузукі" чорного кольору, який рухався в зустрічному напрямку і їхав на зелене світло світлофора.

Привертає увагу те, що впродовж досудового слідства на неодноразових допитах засуджений по-своєму відтворюючи деталі вчиненого, наводив дані щодо своєї участі у вчиненні злочину. Викривальні показання засуджений давав на допитах за участю свого захисника ОСОБА_3 ( том. 1, а.с. 130-131).

У ході апеляційного розгляду справи були допитані потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_7, які давали аналогічні покази щодо непричетності до ДТП ОСОБА_4, а вказували на злочинні дії водія ОСОБА_1, який керував автомобілем "Сузукі".

Проте, у суді були оголошені показання зазначених осіб, які вони давали в ході досудового слідства з яких видно, що вони втратили свідомість і нічого з приводу дорожньо-транспортної пригоди не знають ( том 1, а.с. 73-74, 76-77).

Свідок працівник міліції слідчий ОСОБА_12 у суді показав, що покази, які давали потерпілий ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_7 давали самі, протоколи допиту читали, зауважень з їх боку ніяких не було.

Висновки судово - авто технічних експертиз підтверджують, що водій автомобіля ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом застосування екстремального гальмування керованого автомобіля. Дії водія автомобіля "Деу Ланос" ОСОБА_4 не відповідають з технічної точки зору вимогам п. 12.3 або п. 13.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв'язку з настанням події ДТП ( том 1, а.с. 100-101, том 2 а.с. 167-167).

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника, які підтримали апеляцію, пояснення представника потерпілого, потерпілого ОСОБА_2, думку прокурора, який вважає вирок та окрему постанову суду законними і обґрунтованими, перевіривши матеріли справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.ст. 323, 327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється на достовірних та допустимих доказів, які всебічно, повно і об'єктивно були досліджені в судовому засіданні. З огляду на це, висновки суду про винність особи, мають ґрунтуватися на доказах, які одержані з дотриманням установленого процесуальним законом порядку їх збирання, а також на перевірених у судовому засіданні матеріалах досудового слідства. Визнання обвинуваченим своєї вини, як того вимагає ч.2 ст. 74 КПК України, має бути всебічно перевірене і може бути покладене в основу обвинувального вироку лише при підтвердженні його сукупністю інших доказів.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними в ній доказами, які судом належно досліджені та правильно оцінені.

Твердження засудженого про те, що він не вчиняв злочин, за який його засуджено, а висновки суду, які викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, позбавлені підстав.

Як видно із матеріалів кримінальної справи, суд першої інстанції відповідно до вимог кримінально-процесуального закону дослідив всі докази і, давши їм оцінку обґрунтовано поклав в основу вироку показання засудженого на досудовому слідстві та в суді, свідків, висновки експертиз.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у порушенні Правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень. За цим обвинуваченням суд повно і всебічно перевірив зібрані у справі докази. У вироку з належною мотивацією наведено достатньо доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_4

Суд правильно оцінив докази і навів у вироку мотиви, з яких узяв за основу ті показання, які він давав в ході досудового слідства.

Дії засудженого відповідно до встановлених фактичних обставин справи правильно кваліфіковані за ст. 286 ч.1 КК України.

Вирок відповідає вимогам статей 323, 327, 334 КПК України.

Н аведені у апеляції захисника та потерпілого ОСОБА_2 доводи про те, що засуджений не вчиняв злочин і що суд неправильно оцінив докази й необґрунтовано його засудив, є безпідставними і спростовуються зібраними у справі доказами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дослідивши в судовому засіданні докази і поклав їх в основу вироку та правильно оцінив позицію засудженого, як позицію захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Призначене засудженому покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину й даним про його особу і є достатнім для його виправлення.

Що ж стосується розміру компенсації моральної шкоди, то його визначає суд залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_1, характер немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо.

Враховуючи факт пошкодження майна ОСОБА_1, завдання йому тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості колегія суддів дійшла висновку, що вимоги потерпілого ОСОБА_1 про стягнення компенсації з засудженого ОСОБА_4 за заподіяну моральну шкоду у розмірі 15 000 гривень, є завищеними.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, вивченням матеріалів справи не виявлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на достатніх підставах виніс окрему постанову, якою довів до відома прокурора м. Чернігова щодо вирішення питання про наявність в діях потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ознак злочину, передбаченого ст. 384 ч.2 КК України.

Стаття 384 КК України передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання потерпілого, свідка.

У кримінальному процесі джерелами доказів є показання як потерпілого, так і свідка. Показання - це повідомлення будь-яких відомостей, які підлягають встановленню по справі для її вирішення у відповідності з законом.

Перед початком допиту потерпілий попереджується про відповідальність за давання завідомо неправдивих показань ( ч. 2 ст. 171 КПК України), свідок - за відмову давання та за давання завідомо неправдивих показань ( ст. 167 КПК України).

Об'єктивна сторона злочину виражається в одній з таких дій: а) давання завідомо неправдивих показань потерпілим у кримінальному процесі; б) давання завідомо неправдивих показань свідком.

Неправдивими є такі показання потерпілого чи свідка, які перекручують дійсні обставини і фактичні дані, що мають значення по справі. Це може полягати у повідомленні відомостей, які не відповідають дійсності, у запереченні чи замовчуванні дійсних фактичних даних. Такі показання можуть бути дані під час допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання особи чи предметів, а також при відтворенні обстановки та обставин події.

Так, як видно із окремої постанови, підставою для її винесення стало неправдиві показання потерпілого ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які не відповідають дійсності.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку та окремої постанови за доводами апеляцій немає.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів,-

апеляції потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2009 року щодо ОСОБА_4 та окрему постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 березня 2009 року - без зміни.