Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Вотьканича Ф. А.,

суддів - Симаченко Л. І., Марчука О. П.,

з участю прокурора - Сирохман Л. І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на постанову Тячівського районного суду від 5 лютого 2009 року.

Цією постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Тарасівки Тячівського району Закарпатської області, не судимий в порядку ст. 89 КК України,

звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України внаслідок акту амністії з закриттям провадження у кримінальній справі.

В постанові суду зазначено, що ОСОБА_2 7 липня 2008 року о 10 - й годині з пасовища в урочищі "Полонина" біля с. Тарасівки Тячівського району таємно викрав чотирьох коней, які належали потерпілому ОСОБА_1 загальною вартістю 15700 гривень.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вчинив злочин, що не є тяжким, має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дав згоду на застосування до нього амністії, суд прийняв рішення про закриття справи із звільненням його від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію " від 12 грудня 2008 (660-17) року.

Не погоджуючись з даним рішенням, потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та направити справу на додаткове розслідування, посилаючись на те, що крадіжку ОСОБА_2 вчинив в групі осіб з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яких до кримінальної відповідальності не притягнуто. Слідством та судом не встановлено розмір заподіяної шкоди, оцінка коней проведена без врахування їх віку та інших індивідуальних ознак, що мають значення для встановлення вартості. Крім того, ОСОБА_2 раніше судимий і тому до нього не може бути застосована амністія.

Засудженим постанова не оскаржена.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року амністія не застосовується до осіб, які мають дві і більше судимостей.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 був судимим Тячівським райсудом 10 жовтня 2002 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 189 КК України на чотири роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком - два роки. До вчинення даного злочину і до набрання чинності Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) попередня його судимість вважається погашеною. ( а. с. 101 - 104 ).

У відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_2 подав до суду письмову заяву про закриття щодо нього справи внаслідок акту амністії, про що зазначено в протоколі судового засідання. ( а. с. 143, 146 ).

За даними актового запису № 52 від 12 листопада 2002 року Ганічевської сільської ради Тячівського району Закарпатської області ОСОБА_2 має неповнолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав щодо якої він не позбавлений.

Отже, він підпадає під дію п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року і щодо нього відсутні обмеження для застосування цього Закону.

Суд мав право звільнити його від кримінальної відповідальності, закривши справу на підставі п. 4 ст. 6 КПК України мотивованою постановою у відповідності до вимог ст. 282 КПК України.

Що стосується питання відшкодування завданої злочином шкоди, то згідно з вимогами ст. 14 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року амністія не звільняє винну особу від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, про що зазначено в постанові суду. ( а. с. 152 ).

Вимоги апелянта про повернення справи на додаткове розслідування є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог ст. 348 КПК України потерпілий і його представник мають право подати апеляцію у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді. В суді потерпілий ОСОБА_1 просив покарати винного по закону, а представник потерпілого - ОСОБА_6 не заперечував проти застосування до ОСОБА_2 амністії, але просив вирішити питання щодо цивільного позову. ( а. с. 149 - 150 ).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області

Постанову Тячівського районного суду від 5 лютого 2009 року щ щодо ОСОБА_2 про закриття справи із звільненням його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 185 КК України на підставі п. "в" ст. 1 " Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) залишити без зміни, апеляцію потерпілого ОСОБА_1 - без задоволення.