Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :

головуючого судді Гандзюка В.П.,

суддів: Кривобокової Н.М.,Ткачук Н.В.,

з участю прокурора Салиги О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора Богородчанського району Козаченка І.І. на вирок Богородчанського районного суду від 11 березня 2009 року, -

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с. Кривець Богородчанського району, мешканець с. Старі Богородчани, Богородчанського району Івано-Франківської області, освіта середня, неодружений, непрацюючий, громадянин України,-

засуджений:

за ч.2 ст. 296 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

За ч.2 ст. 186 КК України ОСОБА_1. виправдано.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1. - підписку про невиїзд - залишено без зміни.

Справа №11-268/2009р. Головуючий у І інстанції Гутич П.Ф. Категорія ст. 296 ч.2 КК України Доповідач Гандзюк В.П.

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець та мешканець с. Старі Богородчани, Богородчанського району Івано-Франківської області, освіта середня, непрацюючий, неодружений, відповідно до ст. 89 КК України не судимий, громадянин України,-

засуджений:

за ч.2 ст. 296 КК України на два роки шість місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2. звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

За ч.1 ст. 122 КК України ОСОБА_2. виправдано.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2. - підписку про невиїзд- залишено без зміни.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, уродженець та мешканець с. Старі Богородчани, Богородчанського району Івано-Франківської області, освіта середня, непрацюючий, неодружений, несудимий, громадянин України,-

засуджений:

за ч.1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі;

за ч.2 ст. 296 КК України на два роки шість місяців обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно визначено покарання на три роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки.

На підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3.- підписку про невиїзд - залишено без зміни.

За вироком суду 08.06.2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. в с. Старі Богородчани, Богородчанського району Івано-Франківської області, групою осіб грубо порушили громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливо зухвалістю, безпричинно заподіяли потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_3. умисно заподіяв йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Як встановив суд, злочини вчинено за наступних обставин.

8 червня 2009 року, приблизно о 22 год. засуджені біля магазину "Світанок", що в с. Старі Богородчани, Богородчанського району Івано-Франківської області, діючи в групі, безпричинно, з хуліганських мотивів, побили потерпілогоОСОБА_4 При цьому, ОСОБА_1 наніс ОСОБА_4 удар рукою в голову, від якого потерпілий впав на землю. Після цього засуджений ОСОБА_2. утримував руки потерпілого за спиною та наносив удари в ділянку плеча, а засуджений ОСОБА_3. в цей час наносив удари ногами в різні частини тіла потерпілого та спричинив йому перелом 8-го ребра зліва, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд в зв'язку з невідповідністю викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та внаслідок м'якості призначеного засудженим покарання.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав доводи апеляції, засуджених та їх захисників, які заперечили апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що вона до задоволення не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, судовий розгляд та постановлення вироку у справі відбулося з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.

При цьому, суд з дотриманням процесуальних прав учасників судового засідання повно дослідив здобуті докази та дав їм у вироку суду правову оцінку.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 334 КПК України, містить достатній аналіз доказів та обґрунтування висновків.

Зокрема, всупереч твердженням прокурора в апеляції про необґрунтованість вироку, суд вказав на підставі чого він перекваліфікував дії підсудних з ч.4 на ч.2 ст. 296 КК України .

Обґрунтованим є і рішення суду про виправдання підсудного ОСОБА_2 за ч.1 ст. 122 КК України за недоведеністю його вини та виправдання ОСОБА_1 за ч.2 ст. 186 КК України за відсутністю події злочину. Покликання в апеляції на те, що суд не вказав підстави виправдання вказаних осіб в цій частині обвинувачення, є надуманими та не відповідають дійсності.

Що стосується твердження в апеляції про те, що суд допустив неправильне застосування норм матеріального права та неправильно кваліфікував дії засуджених, то вони також не відповідають матеріалам справи.

Так, даючи оцінку неправомірним діям підсудних, суд детально допитав потерпілого та дослідив його показання, дані на досудовому слідстві.

Останній фактично підтвердив свої показання про обставини злочину щодо нього, вказавши, що його безпричинно побили підсудні.

Разом з тим, він не бачив ножа в руках жодного із них, як і того щоб хтось його застосовував під час спричинення ушкоджень. В процесі побиття він дійсно відчув різку біль в ділянці мошонки та на досудовому слідстві припустив, що поранення мошонки могло відбутися внаслідок порізу ножем, який через кілька днів був долучений до справи.

Враховуючи те, що в справі була проведена судово-медична експертиза, якою не було встановлено які за характером та від дії яких предметів були спричинені пошкодження мошонки потерпілого, суд на підставі всіх доказів прийшов до обґрунтованого переконання про недоведеність обвинувачення у вчиненні підсудними хуліганських дій із застосуванням ножа.

Вказівка в апеляції на те, що суд повинен був взяти до уваги тільки показання потерпілого на досудовому слідстві, суперечить правилам кримінально-процесуального закону і зокрема ст. 323 КПК України, згідно якої суд обґрунтовує вирок тільки на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

За таких умов, суд правильно перекваліфікував дії підсудних на хуліганство, вчинене групою осіб.

В суді також не встановлено події грабежу підсудними 50 чи 60 гривень потерпілого.

Так, сам потерпілий пояснював, що відсутність цих грошей він виявив вдома після події. Дійсно, він припускав те, що ці гроші могли викрасти підсудні, однак в суді він ствердив, що міг їх і загубити.

Жодних інших доказів, які би вказували на факт наявності в потерпілого грошей та обставини їх втрати, ні органами досудового слідства, ні судом не здобуто, а тому суд правильно, виходячи із вимог ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, виправдав ОСОБА_1. за цим обвинуваченням за відсутності події злочину, оскільки така не була встановлена.

Органами досудового слідства було пред'явлено обвинувачення ОСОБА_2. в тому, що він спричинив потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а саме пошкодив мошонку потерпілого.

Разом з тим, таке обвинувачення жодним чином не підкріплене доказами. Як вбачається із висновку судово-медичної експертизи №189/161-Є від 24.07.2008 року, вирішити питання про ступінь тяжкості рани мошонки немає можливості. Крім цього, суд чітко розмежував, що саме від ударів підсудного ОСОБА_3 потерпілому було спричинено перелом ребра, що віднесено до середнього ступеня тілесного ушкодження. За таких умов, виправдання ОСОБА_2. за ч.1 ст. 122 КК України є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам справи. Покликання прокурора на неправильність рішення суду щодо цього обвинувачення є безпідставним.

Призначаючи покарання кожному із підсудних, суд належним чином, поряд із ступенем тяжкості, врахував обставини вчинення злочинів, роль і характер дій кожного із підсудних, дані про їх особу, наявність пом'якшуючих покарання обставин та думку потерпілого.

Зокрема, суд не встановив обставин, які би обтяжували покарання.

Апеляційні доводи прокурора про те, що підсудні є судимими та негативно характеризуються не відповідають дійсності.

Разом з тим, суд взяв до уваги те, що підсудні розкаялися у вчиненому, добровільно відшкодували всі збитки, заподіяні потерпілому, а сам потерпілий просив їх суворо не карати.

За таких обставин, суд мав достатні підстави застосувати до призначеного покарання ст. 75 КК України.

В зв'язку з цим, апеляційних підстав для скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд, як про це ставиться в апеляції, колегія суддів не встановила.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 364, 377 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок Богородчанського районного суду від 11 березня 2009 року відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без зміни.