Справа №11а-240 2009 року 

Головуючий у суді І-ї інстанції - Назаренко В.Я.

Категорія - ст. 121 ч.2 КК України

Доповідач у апеляції - Драний О.П.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого: Драного О.П.

Суддів: Палічука А.А.

Лещенка Р.М.

за участю прокурора: Ахалшенішвілі Н.Є.

захисників: ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора Маловисківського району на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2009 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Бирзулово Новомиргородського району Кіровоградської області, громадянин України, українець, освіта середня спеціальна, неодружений, що працює головою СФГ "ОСОБА_3", мешканець АДРЕСА_1, раніше не судимий,

виправданий за ст. 121 ч.2 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Органами досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченому ст. 121 ч.2 КК України, а саме в тому, що 2 жовтня 2007 року о 21 годині у будинку жителя м. Мала Виска Кіровоградської області ОСОБА_4, що розташований по АДРЕСА_2, заподіяв тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_5.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок суду як незаконний, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з допущеною судом однобічністю судового слідства. Свої доводи апелянт мотивує тим, що: суд необґрунтовано поклав в основу вироку показання виправданого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4, які вони дали у ході судового слідства, оскільки як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 неодноразово змінювали свої показання в ході розгляду справи, у зв`язку з чим апелянт вважає неправдивими показання вказаних осіб, які вони дали в судовому засіданні; суд безпідставно не взяв до уваги показання працівників міліції - свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; у вироку не дано належної оцінки протоколу огляду місця події від 03.10.2007 року; судом порушено вимоги ст. 61 КПК України; судові засідання у лютому 2009 року не фіксувалися за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи, викладені в апеляції, просив скасувати виправдувальний вирок суду та закрити провадження по справі на підставі ст. 6 ч.1 п.8 КПК України у зв'язку зі смертю ОСОБА_3, захисників ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти апеляції прокурора та просили залишити вирок без зміни, перевіривши матеріали справи та зваживши доводи апеляції колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, розглядаючи дану кримінальну справу, всебічно і повно дослідив усі докази по справі у їх сукупності та взаємозв'язку, вжив усіх можливих, передбачених процесуальним законом заходів до встановлення фактичних обставин справи та обґрунтовано дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 в скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України.

Так, у ході судового слідства виправданий ОСОБА_3 показав, що 2 жовтня 2007 року він знаходився в будинку свого знайомого ОСОБА_4, який проживає у м. Мала Виска Кіровоградської області по АДРЕСА_2. Приблизно о 21 годині у будинок зайшла його співмешканка ОСОБА_5, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння. Обличчя ОСОБА_5 було отічне, але синців на ньому не було. Переступивши поріг кімнати, де він знаходився, ОСОБА_5 сказала, що її побили і впала на підлогу, розбивши собі ніс і губу. З носа і губи у неї пішла кров. Він намочив рушник і витер з носа і губи ОСОБА_5 кров. ОСОБА_4 запропонував перенести ОСОБА_5 в іншу кімнату. Він взяв ОСОБА_5 попід руки і перетягнув в іншу кімнату, положив її на підлогу, підложивши під голову простирадло. ОСОБА_5 він не бив. У протоколі його допиту під час досудового слідства записано, що у кімнаті будинку ОСОБА_4 він двічі вдарив ОСОБА_5 долонями рук в обличчя, проте це неправда, оскільки він взагалі не бив останню; такі показання він дав під впливом психічного і фізичного насилля, яке було застосоване до нього з боку незнайомих йому працівників міліції.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 2 жовтня 2007 року в кімнаті його будинку ОСОБА_3 не бив ОСОБА_5, до нього у будинок вона прийшла вже з тілесними ушкодженнями. ОСОБА_3 перетягнув ОСОБА_5 в іншу кімнату його будинку і залишив там її відпочивати. Якихось звуків, які свідчили б про те, що ОСОБА_3 бив ОСОБА_5 в іншій кімнаті він не чув; показання, які він дав як свідок під час досудового слідства, підписав не читаючи їх з причини свого поганого зору. Показання, які дав свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні, він повністю підтвердив під час допиту в якості свідка 26.09.2008 року (а.с.173) і під час проведення відтворення обстановки і обставин події (а.с.174) у відповідності до судового доручення від 19.05.2008 року (а.с.138).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що працює дільничним інспектором міліції Маловисківського РВ УМВС в Кіровоградській області, на дільниці якого проживав ОСОБА_3 ОСОБА_3 і потерпіла ОСОБА_5 деякий час співмешкали разом, обоє зловживали спиртними напоями, сварилися між собою, проте ОСОБА_3 не застосовував до потерпілої ОСОБА_5 фізичної сили.

Крім того, згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №166\1 від 21 січня 2009 року після отримання тілесних ушкоджень, які виявлені на тілі трупа ОСОБА_5, остання могла активно рухатися і деякий відрізок часу розмовляти (а.с.213-214).

Таким чином, проаналізувавши всі зібрані по справі докази та оцінивши їх у сукупності та взаємозв'язку суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що пред'явлене ОСОБА_3 за ст. 121 ч.2 КК України обвинувачення не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Доводи апеляції про те, що районний суд безпідставно не прийняв до уваги показання виправданого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4, даних ними у період досудового слідства, а поклав в основу вироку їх показання, які вони дали у судовому засіданні, є необґрунтованими, оскільки показання даних осіб у ході судового розгляду потребували оцінки суду і вона їм дана належним чином у сукупності зі всіма наявними по справі доказами. Крім того, колегія судді зауважує на тому, що згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №166\1 від 21.01.2009 року після отримання тілесних ушкоджень, які виявлені на тілі трупа ОСОБА_5, остання могла активно рухатися і деякий відрізок часу розмовляти, що відповідає показанням як самого ОСОБА_3, так і свідка ОСОБА_4 про те, що потерпіла прийшла до них у будинок з тілесними ушкодженнями, зазначивши, що її побили, при цьому в ході розгляду справи на одязі виправданого ОСОБА_3 не було виявлено будь-яких слідів крові; суд першої інстанції шляхом надання судового доручення вжив всіх передбачених законом заходів для встановлення місця, де знаходилася потерпіла у період часу з 29.09.2007 року по 02.10.2007 року та за яких обставин вона могла отримати тілесні ушкодження у вказаний період поза межами будинку ОСОБА_4

Доводи апеляції про те, що суд без належних на те підстав не взяв до уваги показання працівників міліції - свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 колегія суддів вважає непереконливими, оскільки їх допит проводився у судовому засіданні з метою перевірки законності зібраних ними доказів на предмет їх допустимості, у зв'язку з чим показання вказаних свідків в даному випадку не можуть свідчити про винність або невинність ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 121 ч.2 КК України.

Також є неаргументованим посилання апелянта на те, що у вироку не дано належної оцінки факту того, що згідно протоколу огляду місця події від 03.10.2007 року з кімнати будинку, належного ОСОБА_4, вилучений поліетиленовий пакет зі слідами крові ОСОБА_5, оскільки дана обставина не може свідчити про причетність ОСОБА_3 до нанесення потерпілій тілесних ушкоджень.

Доводи апеляції з приводу того, що судові засідання у лютому 2009 року всупереч вимогам кримінально-процесуального закону не фіксувалися за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а також з приводу того, що під час розгляду справи порушено вимоги ст. 61 КПК України, колегія суддів визнає обґрунтованими, однак у відповідності до ст. 367 ч.2 КПК України апеляційний суд не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав підсудного.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду без зміни, оскільки суд першої інстанції з урахуванням обставин справи та наявних доказів дійшов правильного висновку щодо недоведеності вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України (2341-14) .

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію прокурора Маловисківського району залишити без задоволення, а вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2009 року щодо ОСОБА_3 - залишити без зміни.