м . Чернівці " 05 " травня 2009 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Кузняка В.О.

суддів Струбіцької О.М., Давнього В.П.

за участю прокурора Хоміцької Т.Б.

та громадського представника засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від " 05 " березня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4

народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого, одруженого, маючого на утриманні 4 неповнолітніх дітей, раніше судимого:

- 11.04.2001 року Заставнівським районним судом за ст. ст. 206 ч. 2, 94 КК України до 9-ти років позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 30.05.2007 року на 1 рік 7 місяців 23 дні, -

засуджено за ст. 187 ч. 4 КК України на 9 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 приєднано до призначеного покарання 1 рік 7 місяців 23 дні невідбутої частини покарання за попереднім вироком Заставнівського районного суду Чернівецької області від 11.04.2001 року та остаточно призначено покарання за сукупністю вироків у виді 10 років 7 місяців 23 дні.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 28 540

Справа № 11-166/2009 р. Головуючий у І інстанції – Спіжавка Г.Г.

Категорія ст. 187 ч.4 КК України Доповідач Кузняк В.О.

гривень 66 коп., а саме: 8340 грн. 66 коп. на відшкодування понесених матеріальних збитків, 200 гривень за надання юридичної допомоги при складанні позовної заяви, 20 000 гривень – на відшкодування моральних збитків.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу, залишено у виді тримання під вартою.

Строк відбуття покарання обчислено з 19 жовтня 2008 року.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнаний винуватим і засуджений за те, що 17.10.2008 року приблизно о 21.00 годині, будучи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в с. Боянчук Заставнівського району Чернівецької області, з метою заволодіння чужим майном напав на ОСОБА_3 29.01.2007 року і, застосовуючи насильство небезпечне для її життя та здоров’я, відкрито заволодів грошима останньої в сумі 250 гривень.

В результаті нападу ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження, які були небезпечні в момент їх спричинення.

На вказаний вирок надійшла апеляція засудженого ОСОБА_2, в якій він, посилаючись на сувору міру покарання, просить перекваліфікувати його дії зі ст. 187 ч.4 КК України на ст. 187 ч.1 КК України і пом’якшити міру покарання, оскільки вважає, що справа щодо нього сфабрикована.

Вказує і на те, що під час розгляду справи в суді, на його клопотання, заявлені ним усно, суддя не звертав уваги щодо проведення повторної судово-медичної експертизи відносно потерпілої ОСОБА_3

Крім того, просив звернути увагу на те, що свої показання під час досудового слідства він давав під тиском працівників Заставнівського РВ УМВС України у Чернівецькій області та врахувати його сімейний стан, що на його утриманні 4 неповнолітніх дітей і молода дружина, які знаходяться під його опікою.

Вислухавши доповідача, пояснення засудженого, його законного представника, які підтримали апеляцію, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, розглянувши справу, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення.

Районний суд вірно встановив фактичні обставини справи і прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 187 КК України і в обґрунтування цього, навів у вироку суду відповідні мотиви на підставі зібраних та досліджених по справі доказів.

Винуватість ОСОБА_2 у вчиненні вказаного у вироку злочину доведена показаннями самого засудженого, які він давав під час його допиту в якості обвинуваченого та визнав свою вину повністю у вчиненому ним і підтвердив, що напав на потерпілу ОСОБА_3 з метою, щоб забрати щось у неї, потім схопив останню за шию, почав душити. Під час знаходження потерпілої з ним в кюветі, він забрав у останньої гроші в сумі 250 гривень, але куди їх дів не пам’ятає (а. с. 129, 138).

Ці факти підтверджуються і протоколом явки з повинною, написаної засудженим власноручно, де він щиро розкаюється у скоєному ним злочині (а. с. 29), протоколом огляду місця події (а. с. 9-10), протоколом вилучення речей для експертизи у ОСОБА_2(а. с. 36), висновком судово-медичної експертизи від 22.10.2008 року (а. с. 43-44), з якої вбачається, що потерпілій ОСОБА_4 були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, показаннями потерпілої, свідків також підтверджується вчинення вказаного вище злочину засудженим ОСОБА_2

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 187 КК України, оскільки він вчинив розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Посилання апелянта на те, що справа щодо нього сфабрикована і що під час розгляду справи в суді, на його клопотання, заявлені ним усно, суддя не звертав уваги, а зокрема і щодо проведення повторної судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_3 є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки обставини, на які посилався у скарзі апелянт, були предметом перевірки та досліджень у суді і відповідно до вимог закону були враховані при постановленні вироку.

Крім того, не знайшли свого підтвердження і посилання засудженого ОСОБА_2 в апеляції на те, що свої показання під час досудового слідства він давав під тиском працівників Заставнівського РВ УМВС України у Чернівецькій області, оскільки, з матеріалів справи слідує, що скарг на факти застосування щодо нього незаконних методів слідства від нього не надходило та останній про це не заявляв і під час судового розгляду справи.

Інші обставини, які наводив у скарзі апелянт, не дають також підстав вважати їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим ОСОБА_2 злочину.

При проведенні досудового слідства та судового розгляду справи щодо ОСОБА_2 порушень норм КПК України (1001-05) не встановлено, а тому підстав для зміни вироку в цій частині, як про це просив апелянт, немає.

З врахуванням обставин справи, даних про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, ступеню тяжкості вчиненого злочину і відповідно до ст. 65 КК України, колегія суддів вважає, що міру покарання, призначену судом за ст. 187 ч.4 КК України, ОСОБА_2 у виді 10 років 7 місяців 23 днів, слід залишити, оскільки вона є необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також правильно судом вирішено цивільний позов в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 20 000 гривень, оскільки останній така була заподіяна з огляду на стан її здоров’я, порушення стану душевної рівноваги, моральні страждання у зв’язку з вчиненим засудженим вказаним вище злочином.

Разом з тим, що стосується стягнення із ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 8 340 гривень, судова колегія вважає, що вирок в цій частині цивільного позову слід змінити, задовольнивши вимоги потерпілої частково.

Оцінюючи матеріальну шкоду, завдану потерпілій в сумі 8 340 гривень 66 коп., суд не вірно врахував суму в розмірі 1680 гривень, тобто втрачений заробіток за період лікування як різницю між середньомісячним заробітком та розміром виплачених лікарняних, оскільки чинним законодавством України не передбачено стягнення цих сум.

Що стосується стягнення коштів в сумі 200 гривень, затрачених на оплату проїзду з місця пригоди в лікарню, а також проїзд між медичними установами та додому, то це є судові витрати і вони також не входять в суму завданих матеріальних збитків.

Крім того, досліджуючи вищевказані докази, суд невірно врахував в загальну суму матеріальних збитків і витрати пов’язані з додатковим харчуванням в сумі 500 гривень, оскільки вказана сума у справі документально нічим не підтверджена.

Тому, виходячи з обставин справи, із засудженого на користь потерпілої слід стягнути не 8 340 гривень, а 5960.66 гривень завданої ОСОБА_2 останній матеріальної шкоди.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 373, 28, 328 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Заставнівського районного суду Чернівецької області від 05 березня 2009 року щодо ОСОБА_2 а - змінити в частині цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди та стягнути з останнього на користь потерпілої ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 5960.66 гривень, задовольнивши вимоги останньої частково.

В іншій частині вирок залишити без змін.