колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Станковської Г.А.

суддів Кифлюка В.Ф., Давнього В.П.

при секретарі Ватаманюк М.Я.

за участю прокурора Хоміцької Т.Б.

та адвоката ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_3 в інтересах потерпілого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4, старшого помічника прокурора Першотравневого району м. Чернівців Моргоч М.В. на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 лютого 2009 року.

Цим вироком ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Де-Кастрі, Ільіцького району, Хабаровського краю, Росія, жителя АДРЕСА_1, українця, гр. України, маючого вищу освіту, працюючого головним редактором газети "Об'єктивна" та директором детективного агентства "Пантера", одруженого, інваліда 2-ї групи, не судимого

визнано винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ст. 296 ч.4 КК України і йому призначено покарання у виді чотирьох (4-х) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Справа №11-152/2009р. Головуючий у І інстанції: Войтун О.Б.

Категорія: ст. 296 ч.4 КК України Доповідач: Кифлюк В.Ф.

Зобов'язано ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи.

Вирішено долю речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди та 282, 47 грн. судових витрат на користь НДЕКЦ у Чернівецькій області по оплаті вартості проведеної експертизи.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироку законної сили змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд.

Згідно вироку, ОСОБА_4 11 липня 2007 року, біля 14-ї години, маючи при собі пістолет "Форт-12 Р" к.9 мм. №Д-7968, який відноситься до спеціальних засобів травматичної дії, зайшов до приміщення стоматологічного кабінету, розташованого в буд. АДРЕСА_2, де безпричинно, з хуліганських спонукань розпочав конфлікт з працівниками вказаного закладу - громадянкою ОСОБА_5 та її сином ОСОБА_2, в ході якого, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи при цьому явну неповагу до загальноприйнятих норм поведінки і моральності, не звертаючи уваги на присутність сторонніх осіб, що знаходились там, почав виражатися на адресу ОСОБА_5 і ОСОБА_2 нецензурними словами. Коли ОСОБА_2 попросив ОСОБА_4 не заважати їм працювати, припинити нецензурно виражатися та вийти з приміщення стоматологічного кабінету, ОСОБА_4 двома руками наніс ОСОБА_2 удар в грудну клітку. ОСОБА_2, намагаючись припинити дії ОСОБА_4, взяв останнього за руку та почав його виводи з вказаного приміщення. Тоді ж ОСОБА_4, діставши з кобури пістолет "Форт-12", здійснив з нього постріл патроном з гумовою кулею в напрямку ОСОБА_2, влучивши при цьому в підлогу. Коли ОСОБА_2 намагався затримати ОСОБА_4, щоб припинити дії останнього, ОСОБА_4, націливши пістолет в обличчя потерпілому, здійснив другий постріл, однак куля пролетіла збоку та влучила в стіну коридору. Тоді ж ОСОБА_4 наніс один удар рукояткою пістолета ОСОБА_2 по голові. В ході конфлікту, який тривав протягом 10-15 хвилин ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. Дії ОСОБА_4 Було припинено потерпілим ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_6, який там знаходився. Внаслідок дій ОСОБА_4 було зірвано роботу стоматологічного кабінету в період часу з 14:00 до 18:00 год.

На цей вирок представник потерпілого адвокат ОСОБА_3, захисник засудженого адвокат ОСОБА_1 та прокурор Моргоч Н.В., яка приймала участь у розгляді справи, подали апеляції.

При цьому представник потерпілого просив скасувати оскаржуваний вирок та постановити свій вирок із застосуванням більш суворого покарання. При цьому апелянт посилався на те, що посвідчення інваліда війни 2-ї групи ОСОБА_4 видано безпідставно і суд не вправі був цю обставину визнавати такою, що пом’якшує покарання. Також вказував, що ОСОБА_4 свою вину не визнав, не розкаявся у вчиненому, не намагався відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду. Вважає, що у суду не було підстав для застосування щодо ОСОБА_4 вимог ст.ст. 75, 76 КК України. Також апелянт просив направити прокурору матеріали для вирішення питання про порушення кримінальної справи за ст. 358 КК України по факту отримання ОСОБА_4 посвідчень інваліда 2-ї групи.

Захисник засудженого адвокат ОСОБА_1 в своїй апеляції оскаржуваний вирок просив скасувати, а справу щодо ОСОБА_4 закрити за відсутністю в його діях складу злочину. При цьому апелянт посилався на те, що конфлікт був спровокований сім'єю ОСОБА_2, оскільки між ОСОБА_4 і сім'єю ОСОБА_2 протягом 9-ти років існує цивільно-правовий конфлікт. Сам спір відбувався в коридорі загального користування, а не в стоматологічному кабінеті, суд відмовив в допиті співробітників ОСОБА_4, які були очевидцями конфлікту, а також було судом відмовлено в призначенні судово-медичної експертизи. Вказував апелянт також, що, на його думку, вина ОСОБА_4 не доведена і не підтверджена.

Прокурор в своїй апеляції просила оскаржуваний вирок скасувати через м'якість призначеного покарання та постановити новий вирок.

При цьому прокурор посилалась на те, що внаслідок дій ОСОБА_4 справа судом розглядалась протягом півтора року, засуджений в суді поводив себе зухвало, покидав зал судового засідання, у вчиненому не розкаявся, свою вину не визнав, не сприяв розкриттю злочину. А тому суд не мав підстав вважати, що виправлення і перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляційні вимоги, викладені в апеляції захисника, посилаючись при цьому на обставини, що в ній наведені, потерпілого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_3, які просили задовольнити вимоги, що викладені в апеляції представника потерпілого, посилаючись на ті обставини, що наведені в ній, прокурора Хоміцьку Т.Б., яка просила перекваліфікувати дії ОСОБА_4 зі ст. 296 ч.4 на ст. 296 ч.1 КК України та призначити йому покарання згідно санкції цієї статті, провівши часткове судове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляцій прокурора та адвоката ОСОБА_3 необхідно відмовити, а вимоги захисника ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Винність засудженого ОСОБА_4 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, підтверджується дослідженими судом першої інстанції доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні дав показання, що 11.07.2007 року, приблизно о 13-й годині 30 хвилин в коридорі будинку, в якому розташований стоматологічний кабінет, де він працює зубним техніком, почув крики ОСОБА_4, нецензурні слова та образи. Коли він, вийшовши в коридор, попросив ОСОБА_4 припинити лаятись, останній на його просьбу не реагував і між ними виник спір, в ході якого ОСОБА_4 наніс йому двома руками удар в грудну клітину. Після цього між ним та ОСОБА_4 виникла сутичка, в ході якої останній вийнявши пістолет, двічі вистрелив в його напрямку, після чого рукояткою пістолета наніс йому удар по голові. Після цього він разом із пацієнтом, що був у стоматологічному кабінеті, скрутив руки ОСОБА_4 та вибили з рук останнього пістолет.

Свідок ОСОБА_5 в суді дала показання, що 11.07.2007 року бачила як її син заспокоював ОСОБА_4, який брутально висловлювався та погрожував останньому. Коли почалась між ними сутичка, бачила в руці ОСОБА_4 пістолет. Її син ОСОБА_2 тоді схопив ОСОБА_4 за руку, сама вона побігла викликати працівників міліції. А коли вона повернулася, то бачила, що ОСОБА_2 разом з пацієнтом утримували ОСОБА_4, син її був в крові.

Свідок ОСОБА_7 в суді дав показання, що 11.07.2007 рокувін на місці події, як лікар швидкої медичної допомоги, оглядав ОСОБА_2, а ОСОБА_4 тоді в нецензурній формі відмовився від медичної допомоги. Слідів крові, або будь-яких інших ушкоджень на ОСОБА_4 тоді не бачив.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала показання, 11.07.2007 року, перебуваючи в приміщенні стоматологічного кабінету, чула, як туди зайшов ОСОБА_4 і став там всіх нецензурно ображати. Коли її чоловік просив ОСОБА_4 припинити образи, останній наніс йому удар у груди. Тоді ж між ними виникла сутичка і її чоловік ОСОБА_2 намагався виштовхати ОСОБА_4 з приміщення стоматологічного кабінету. Після того чула постріли. Пацієнт, який був в стоматологічному кабінеті, допоміг її чоловікові скрутити руки ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_9 в суді дав показання, що 11.07.2007 року, несучи службу в м. Чернівцях, отримав повідомлення про стрільбу з пістолета на вул. Н.Яремчука. Прибувши за 2 хв. на місце події та зайшовши в під’їзд будинку, побачив, що ОСОБА_2, в якого була кров на голові, боровся з ОСОБА_4 на підлозі. Він підняв ОСОБА_4 і стримував його, щоб той не робив різких рухів. Там же в коридорі бачив пістолет і дві гільзи, а на стіні і стелі були сліди від кулі. ОСОБА_4 в нецензурній формі висловлювався в його адресу, штовхався. Ці події тривали біля 2-х годин.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дав показання, що 11.07.2007 року, о 14-й годині він був на прийомі в стоматологічному кабінеті у ОСОБА_5 Тоді ж чув у коридорі якийсь крик та голосні образи в нецензурній формі. Тоді син ОСОБА_5 вибіг в коридор і став заспокоювати чоловіка, який лаявся. Після цього почув вистріл і вибігли в коридор, побачив у ОСОБА_4 пістолет, останній погрожував ОСОБА_2 Тоді між ними відбувалась сутичка і він допоміг ОСОБА_2 утримувати ОСОБА_4 до приїзду працівників міліції.

З показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11, даними ними на досудовому слідстві і оголошених в судовому засіданні, вбачається, що 11.07.2007 року, біля 14-ї години вони бачили і чули сварку між ОСОБА_4 і працівниками стоматологічного кабінету, а також чули два вистріли (Т.1 а. с. 89,90).

З висновку експерта №2078 екс вбачається, що ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забійної рани голови, синець грудної клітини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я (Т.2 а. с. 20-23).

З висновку експерта №2078 екс вбачається, що ОСОБА_5 були заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на шиї (Т.1 а. с. 26-29).

З повідомлення ОСОБА_5 вбачається, що внаслідок дій ОСОБА_4 11.07.2007 року в період з 14-ї до 18-ї години було зірвано роботу стоматологічного кабінету, що по АДРЕСА_2 (Т.1 а. с. 80-82).

Досліджені судом докази в своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.

А тому посилання адвоката ОСОБА_1 про відсутність в діях його підзахисного ОСОБА_4 складу злочину є необґрунтовані.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_12, оскільки вони суперечать об’єктивним обставинам справи та тим обставинам, які були встановлені судом при розгляді справи.

Також колегія суддів з цих же підстав не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_13, даних ним в апеляційній інстанції.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що дії засудженого ОСОБА_4 судом неправильно кваліфіковано за ст. 296 ч.4 КК України.

Як вбачається з вироку, суд кваліфікував дії ОСОБА_4 за ст. 296 ч.4 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.

Разом з тим, з висновку експерта №1211 від 16.08.2007р. вбачається, що пістолет "Форт-12 Р"№7968, який був застосований при вчиненні хуліганських дій, являється гладкоствольною короткоствольною вогнепальною зброєю калібру 6 мм. – пістолетом "Форт-12 Р", заводський номер НОМЕР_1, виробництва України, виготовлений заводським способом (Т.1 а. с. 59-63).

Оскільки ОСОБА_4 не інкримінувалось вчинення хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї, а застосований ним пістолет не є спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень предметом, дії засудженого необґрунтовано суд кваліфікував за ст. 296 ч.4 КК України.

Колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_4 необхідно перекваліфікувати зі ст. 296 ч.4 на ст. 296 ч.1 КК України.

І оскільки санкцією статті 296 ч.1 КК України передбачено покарання, призначення яких передбачає реальне їх відбування та покарання, яке не може бути призначено ОСОБА_4 у зв’язку з віком останнього, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4 необхідно звільнити від покарання за вчинений злочин на підставі ст. 74 ч.1 КК України.

Що стосується цивільного позову потерпілого, колегія суддів вважає, що ОСОБА_4, вчинивши насильницькі дії щодо ОСОБА_2 із заподіянням легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я, завдав останньому моральну шкоду, розмір відшкодування якої підлягає в сумі 1000 грн. Зазначений розмір відшкодування моральної шкоди є справедливим.

У зв’язку з наведеними в цій Ухвалі обставинами та зміною кваліфікації дій ОСОБА_4 апеляційні вимоги представника потерпілого та прокурора задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 373 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області,-

В задоволенні апеляцій старшого помічника прокурора Першотравневого району м. Чернівців Моргоч Н.В. та представника потерпілого адвоката ОСОБА_3 відмовити, апеляцію засудженого адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 17 лютого 2009 року щодо ОСОБА_4 змінити. Перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_4 зі ст. 296 ч.4 на ст. 296 ч.1 КК України.

На підставі ст. 74 ч.1 КК України звільнити ОСОБА_4 від покарання.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В іншій частині вирок залишити без змін.