Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Годуна В.А. Суддів: ВороненкоТ.В., Гемми Ю.М. З участю прокурора - Литвиненка О.О. засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від "27" листопада 2008 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого: 1) 20.07.1994р. Горностаївським райсудом за ст. ст. 81ч.2; 45 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі умовно з іспитовим строком на 2 роки;

1. 2) 06.06.1996р. цим же судом за ст. 861;44 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

2. 3) 13.10.2000р. Новокаховським міським судом за ст. ст. 81ч.3; 101ч.3; 42 КК України (2341-14) на 6 років позбавлення волі;

3. 4) 24.04.2003р. Каховським міськрайсудом за ст. 1854.3, ст. 17-86ч.2; 70 КК України (2341-14) на 7 років позбавлення волі; звільнений 03.07. 2007 року, -

за ст. 187 ч.3 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за ст. 186 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого з поміщенням до кримінально-виконавчої' установи.

Запобіжний захід - взяття під варту, строк відбування покарання обчислено з 17.11.2007 року.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше судимого:

1. 1) 01.07.1985р. Каховським райсудом за ст. ст. 17-1404.2; 2153ч.2; 85ч.3; 461 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою на 2 роки;

2. 2) 05.03.1986р. цим же судом за ст. ст. 140 ч.2; 43 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

3. 3) 05.10.1989р. цим же судом за ст. 1881-1 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі;

4. 4) 29.12.1993р. Каховським райсудом за ст. ст. 17-81ч.3; 89ч.1 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі;

5. 5) 23.12.1999р. Генічеським райсудом за ч.1 ст. 222; ч.2 ст. 1961 КК України на 4 роки позбавлення волі з застосуванням ст. 461КК України, з відстрочкою на 3 роки;

6. 6) 17.12.2002р. цим же судом за ст. 42, ст. 222ч.1;395 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі;

7. 7) 13.10.2005р. Каховським райсудом за ст. 309ч.1;185ч.3 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, 06.04.2007 року замінено на виправні роботи з утриманням 20% заробітку невідбутий строк 1 рік

З місяці 19 днів, -

за ст. 187 ч.3 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ст. 186 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ст. 185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ст. 309 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів призначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього власного майна.

На підставі ст. 71 ч.1 КК України остаточно за сукупністю вироків призначено 12 років 3 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.

Запобіжний захід - взяття під варту.

Строк покарання обчислено з 16.11.2007 року.

Постановлено стягнути з засуджених солідарно на користь:

• - ОСОБА_3 - 5050 грн.;

• - ОСОБА_4 - 22975, 84 грн.;

• - держави - 352, 66 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 і ОСОБА_1 визнані винними та засуджені за скоєння слідуючих злочинів:

В ніч на 9 січня 2002 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_5, якого вже засуджено за цей злочин, через вікно проникли в літню кухню, розташовану на подвір'ї по АДРЕСА_1, звідки викрали майно ОСОБА_6 на суму 1967 грн..

12 листопада 2007 року, в вечірній час, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 за попередньою змовою між собою, на АДРЕСА_2, з застосуванням насильства, відкрито викрали у ОСОБА_3 телефон "Самсунг Е-570", часи, сумку та інше майно на загальну суму 1195 грн..

14 листопада 2007 року, в вечірній час, засуджені за попередньою змовою між собою, шляхом вільного доступу, з метою заволодіння майном, проникли в квартиру АДРЕСА_3, де вчинили напад на ОСОБА_4, спричинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження та викрали майно на суму 5656 грн..

Крім того, ОСОБА_2 у вересні 2007 року, в денний час, в лісосмузі, поблизу села Роздольне Каховського району Херсонської області, незаконно, без мети збуту, назбирав рослин конопель, переніс додому, де посушив, подрібнив та зберігав за місцем проживання в котельній будинку АДРЕСА_4 особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс висушений масою 11, 5гр. та екстракт каннабісу, вагою 0, 01 грам.

В апеляціях з доповненнями:

- засуджений ОСОБА_2 вказує, що при розслідуванні справи та

її розгляді були порушені вимоги КПК України (1001-05) , докази досліджені не повно та

односторонньо, не було задоволено його клопотання про виклик судово-медичного

експерта та свідка. Дії його неправильно кваліфіковані за ст. 187 ч.3 КК України,

оскільки вони потерпілу не били, а суд належним чином не перевірив наявність

тілесних ушкоджень у неї. Винуватість його за ст. 185 ч.3 КК України базується на

доказах зібраних досудовим слідством, які не перевірені в суді. В зв'язку з чим було

порушено його право на захи ст. Також суд не врахував обставини, які пом'якшують

його покарання.

Просить розібратися по справі, так як постановлений по справі вирок є незаконним;

- засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що справу

розглянуто з порушенням вимог закону, безпідставно його засуджено за ст.

186 ч.2 КК України, оскільки ОСОБА_2 на досудовому слідстві обмовив його, суд

належним чином не дослідив всіх доказів, відмовив в допиті свідків та експерта,

потерпілу ОСОБА_4 вони не били, судово-медична експертиза проведена не

належним чином, не розглянуті судом його скарги, з матеріалами справи не

ознайомлений в повному обсязі, призначене судом покарання є занадто суворим.

Просить перевірити їх доводи, скасувавши вирок.

В запереченнях потерпіла ОСОБА_4 вказує, що при нападі, засуджені її жорстоко побили, раніше вони займалися злочинною діяльністю, а тому вирок суду законний, просить його залишити без зміни.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засуджених, які підтримали свої апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, останнє слово ОСОБА_1, ОСОБА_2, в якому вони просили вирок скасувати, а справу повернути на новий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи

апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають зі слідуючих підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_1, ОСОБА_2 у вчиненні ними зазначених у вироку злочинів, відповідають зібраним досудовим слідством та дослідженим у судовому засіданні відповідно до вимог КПК України (1001-05) , доказам.

Твердження в апеляції ОСОБА_2 про недоведеність його вини у скоєні крадіжки майна разом з ОСОБА_5 у ОСОБА_6 спростовуються перевіреними по справі доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_6 показала, що в ніч з 8 на 9 січня 2002 року у неї з літньої кухні були викрадені дві автопокришки та інше майно.

Засуджений за цей злочин ОСОБА_5 послідовно на досудовому слідстві та в суді стверджував, що цей злочин він вчинив разом з ОСОБА_2, пояснював про роль кожного з них в скоєні крадіжки та наступних їх діях. Крадіжку вчинили в ніч з 8 на 9 січня 2002 року. Такі ж покази він дав і в явці з повинною.

Ці покази підтверджуються даними виявлення та вилучення викраденого майна працівниками міліції біля газової заправки, коли, як стверджував ОСОБА_5, ОСОБА_2 пішов після вчинення ними крадіжки на розташовану неподалік заправку щоб по телефону викликати автомобіль, а побачивши працівників міліції, скрився.

Згідно з протоколом пред'явлення фотознімків для впізнання, охоронник автозаправки ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_2, як особу, яка в ніч з 8 на 9 січня 2002 року приходила на заправку, назвався ОСОБА_2, просив зателефонувати, що підтверджує покази ОСОБА_5 про участь ОСОБА_2 у скоєні крадіжки.

Цим та іншим доказам суд дав належну оцінку та правильно дійшов висновку, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 скоїв крадіжку.

Те, що по даному епізоду не було допитано свідка ОСОБА_5, не відобразилося на повноті судового слідства. Його покази, відповідно до вимог ст. 306 КПК України, були досліджені у судовому засіданні.

Необґрунтованими є і доводи апеляції ОСОБА_1 про його непричетність до пограбування ОСОБА_3 .

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчинені даного злочину, ґрунтується на викладених у вироку доказах: показах потерпілої, свідка, ОСОБА_2 на досудовому слідстві; даними вилучення та огляду викраденого у потерпілої телефону.

Так, потерпіла ОСОБА_3 показала, що у вечері 12.11.2007 року на неї напало двоє чоловіків, забрали сумку з речами, зняли годинник з руки, речі їй незабаром повернули працівники міліції за винятком грошей та сумки.

Допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_2 розповів, що цей злочин він вчинив разом з ОСОБА_1, детально розповів про обставини злочину. Стверджував, що годинник з руки потерпілої знімав саме ОСОБА_1. Розповів, що сумку з документами викинули, гроші удвох потратили, а телефон він забрав собі. В цих же показах він розповів про обставини вчинення нападу на ОСОБА_4 разом з ОСОБА_1.

Твердження ОСОБА_2 в суді про те, що він обмовив ОСОБА_1 у вчинені злочину щодо ОСОБА_3, суд дав належну правову оцінку.

Оскільки покази ОСОБА_2 на досудовому слідстві узгоджуються з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами.

З перевірених судом показів свідка ОСОБА_7 вбачається, що у них дома з 12.11. по 14.11.2007 року перебував знайомий чоловіка на ім'я ОСОБА_1 з с Каїри. Тобто, з дня вчинення крадіжки і до часу скоєння засудженими розбійного нападу, ОСОБА_1 перебував у ОСОБА_2.

Цей же свідок показала, що саме після повернення з м. Каховки, ОСОБА_2 подарував їй мобільний телефон, який вона видала працівникам міліції. І, який впізнала потерпіла ОСОБА_3, як викрадений у неї двома нападниками в м. Каховка.

Безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, є, на думку колегії, доводи апеляції засуджених, що під час нападу на ОСОБА_4, вони до неї не застосовували фізичну силу.

Оскільки потерпіла послідовно на досудовому слідстві та в суді пояснювала, що, як тільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заскочили в квартиру, вони стали її бити, повалили на підлогу, в рот засунули полову ганчірку, очі заклеїли скотчем, били в пах, по ногам, наступили на живіт, від побоїв втратила свідомість, зокрема, коли дуже боляче заломили їй руки. Вимагали гроші та золото, які й забрали.

У суду не було підстав сумніватися в правдивості та істинності показів потерпілої, висновків експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, в той же день, після розбійного нападу, потерпіла в зв'язку з побиттям викликала швидку медичну допомогу, яка діагнозувала у ОСОБА_4 забої, садни, сінці обличчя та тулуба, кінцівок і плечового суглоба. А з 15.11.07р. вона знаходилась на лікарняному в зв'язку зі струсом головного мозку та переломами руки.

Відповідно до судово-медичної експертизи у потерпілої виявлено З групи тілесних ушкоджень, які могли бути спричинені 14.11.2007 року.

Це середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді перелому голівки правої лучевої кості, який міг утворитися при викручуванні руки та перелом правої лад'євидної кості, який міг утворитися при падінні тіла і контакті в цей час з тупими предметами.

Також потерпілій ОСОБА_4 були спричинені легкі тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я, це у вигляді струсу головного мозку, крововиливів, синців та саден голови, обличчя, тулуба.

Такі висновки експертизи узгоджуються з показами як потерпілої, так і долученими до справи медичними документами.

Самі засуджені в судовому засіданні не заперечували, що при нападі на потерпілу вона від поштовху впала і, що вони її зв'язували.

Таким чином, суд обґрунтовано поклав в основу вироку дані судово-медичної експертизи.

Підстав сумніватися в правильності та обґрунтованості її висновків у суду не було, тому суд обґрунтовано відмовив в клопотанні засуджених про виклик в судове засідання судово-медичного експерта.

Твердження апеляцій ОСОБА_1, ОСОБА_2 про незаконність, на їх думку, зазначеної експертизи, являються безпідставними, отже наведені докази та інші, досліджені судом, повністю підтверджують винність засуджених у вчиненні саме розбійного нападу на ОСОБА_4 .

А тому, підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1, ОСОБА_2 зі ст. 187 ч.3 на ст. 186 ч.3 КК України, колегія суддів не вбачає.

Дії засудженого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ст. 186ч.2; 187ч.3 КК України (2341-14) , а ОСОБА_2 за ст. ст. 187ч.3; 186ч.2; 185ч.3; 309ч.2 КК України (2341-14) .

Посилання засуджених в апеляційних скаргах на порушення судом їх прав спростовуються матеріалами справи.

Так, заяви ОСОБА_1 про фіксацію процесу технічними засобами /а.с. 4, 10 - т.2/ надійшли в суд 27 і 28 серпня 2008 року. Це клопотання судом було задоволено 06.11.2008 року в першому судовому засіданні, в якому продовжували слухати справу по суті, до цього слухання справи з різних підстав відкладалося, а саме з 26.06.08р. /т.2 - а.с. 66-67/.

Вимоги ОСОБА_1, на які є посилання в апеляції, про ознайомлення його з протоколом судового засідання під час розгляду справи /т.2 -а.с. 52/ не ґрунтується на законі, після розгляду справи він був ознайомлений з матеріалами справи в повному об'ємі та технічним записом процесу /т.2 - а.с. 136/, як і засуджений ОСОБА_2 /т.2 - а.с. 113/.

Колегією суддів не встановлено таких порушень закону, під час досудового та судового слідства, які б тяти скасування вироку.

На думку колегії, покарання ОСОБА_1, ОСОБА_2 призначено судом відповідно до вимог закону, являється необхідним та справедливим, підстав для його пом'якшення не має.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 27 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без змін.