11-119 Про таємне викрадення майна - 14.04.2009 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_3, на вирок Житомирський районного суду Житомирської області від 09 січня 2009 р.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2, раніш не судимого

за ст. ст. 15 ч.2, 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ст. 185 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ст. 185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ст. 86 ч. 2 КК України в редакції 1960 року- б(шість) років позбавлення волі з

конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 42 КК України в редакції 1960 року, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_2 покарання у виді 6 років позбавлення волі, з конфіскацією всього особистого майна. Строк відбування покарання йому рахувати з моменту його затримання, тобто з 25.04.2008 року.

Згідно вироку, засуджений ОСОБА_2 05.12.2000 року, о 22-23 годині, за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які засуджені іншим вироком суду, вчинив замах на викрадення чужого майна з хімскладу СВК "Крилівський", який розташований в с Крилівка, Ружинського району Житомирської області. Засуджений

разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, проникли на територію зазначеного складу. Потрапивши в середину приміщення складу, вказані особи винесли звідти 4 мішки з отрутохімікатом "Полікарбіцид" вагою по 25 кг. кожен та закупівельною вартістю 380 грн. за мішок, а всього на загальну суму 1520 грн. Однак, під час крадіжки вказаних отрутохімікатів, засуджений разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був помічений сторожем хімсклад, у зв'язку з чим вони не довели до кінця свій злочинний умисел направлений на таємне викрадення вказаних отрутохімікатів з причин, що не залежали від їх волі, та залишивши отрутохімікати на території хімскладу, втекли з місця вчинення злочину.

Маючи на меті довести до кінця свій злочинний умисел стосовно викрадення отрутохімікатів з хімскладу СВК "Крилівський", засуджений за попередньою змовою разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та невстановленою в ході досудового слідства особою, в ніч з 18 на 19.12.2000 року на автомобілі "Форд-Транзит", державний номер якого під час досудового слідства не встановлено, прибули до даного хімскладу. Оскільки засудженому та вказаним вище особам достовірно було відомо, що територія хімскладу охороняється сторожем, останні вирішили вчинити розбійний напад з метою заволодіння отрутохімікатами СВК "Крилівський".

Залишивши автомобіль поблизу хімскладу та проникши на його територію, вказані особи побачили в приміщенні вагової світло та зрозуміли, що там є сторож. Після чого невстановлена під час досудового слідства особа, в присутності інших осіб, взяла у ОСОБА_5 пневматичний пістолет, який останній, за попередньою домовленістю з іншими учасниками злочину взяв з собою для скоєння розбійного нападу, а саме для психічного насильства над сторожем при нападі на останнього, яке полягало в тому, що сторож реально сприймаючи погрозу застосування вказаного пістолету як справжнього, тобто застосування якого може позбавити його життя, повинен був не чинити їм опір при викраденні отрутохімікатів. Потім вказана особа зайшла в середину приміщення вагової і, застосовуючи даний пістолет як реальну погрозу позбавити життя потерпілого, напала на сторожа хімскладу - потерпілого ОСОБА_6, щоб останній не міг чинити опір при викраденні цих отрутохімікатів.

Однак, виходячи за межі попередньої домовленості, зазначена особа, застосувавши фізичну силу, стала наносити численні удари кулаком та рукояткою пневматичного пістолета по голові, обличчі і тулубу потерпілого ОСОБА_6, внаслідок чого останньому були заподіяні тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя від яких наступила смерть останнього.

Переконавшись, що невстановлена під час досудового слідства особа подолала опір сторожа і залишилась з останнім, засуджений разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, підійшли до дверей хімскладу, де за допомогою заздалегідь принесеного з собою металевого лому зірвали навісні замки і проникли в його середину, звідки винесли на територію хімскладу: два мішки з отрутохімікатами "Поліхом", вага кожного по 20 кг., вартістю 140 грн. за кожен, два алюмінієві бідони з отрутохімікатами "Фюзилад", вага кожного по 50 кг., вартістю 725 грн. кожен, три мішки з отрутоохімікатами "Дікотес", вага кожного по 20.кг., вартістю 90 грн. кожен, два паперових барабана з отрутоохімікатами "Фазалон" вага кожного по 25 кг., вартістю 258 грн. кожен, в всього на загальну суму 2516 грн.

Потім, зірвавши ломом навісний замок, вони відкрили ворота і ОСОБА_5 автомобілем заїхав на територію вказаного складу, де засудженим разом з іншими особами завантажив автомобіль викраденими отрутохімікатами і на автомобілі зникли з місця вчинення злочину.

Окрім цього, в ніч з 15 на 16 березня 2001 року, засуджений ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на

Окрім цього, в ніч з 15 на 16 березня 2001 року, засуджений ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вантажному мікроавтобусі "Форд-Транзит", державний номер якого в ході досудового слідства невстановлений, під керуванням ОСОБА_4, прибули до с Блажіївка, Козятинського району, Вінницької області, де з хліва домогосподарства ОСОБА_9, таємно повторно, разом з іншими учасниками даного злочину, викрав корову вагою 400 кг., вартістю 2800 грн. та теля вагою 80 кг. вартістю 560 грн., чим заподіяли потерпілій ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 3360 грн. Потім ОСОБА_7, ОСОБА_8 та підсудний відвели викрадену корову і теля за село до залишеного автомобіля, де їх забили. М'ясо ж забитої худоби вони на вказаному автомобілі відвезли в м. Житомир, де продали.

Продовжуючи злочині дії, засуджений ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в ніч з 30 на 31.03.2001 року, з метою викрадення чужого майна, на вантажному автомобілі "ЗІЛ-130", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_11, та на автомобілі "ВАЗ 2101", державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_12, якому нічого не було відомо про злочинні наміри вищевказаних осіб, прибули до с Миколаївка, Козятинського району Вінницької області, після чого ОСОБА_12 залишився в своєму автомобілі поблизу вказаного села на автодорозі чекати, а підсудний ОСОБА_7, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підійшли до хімскладу СВК "Дружба", який розташований в зазначеному селі. Впевнившись у відсутності сторожа, вказані особи ломом відірвали металевий лист у стіни хімскладу, та через утворений отвір проникли в середину цього складу, звідки таємно, повторно викрали: 109 мішків аміачної селітри, вагою 5450 кг., на суму 3760 грн. 50 коп., яку відвезли в с. Видибор, Черняхівського району Житомирської області, де продали її місцевому фермеру.

В апеляціях:

Засуджений ОСОБА_2 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції та постановления нового, з яким виключити епізод розбійницького нападу в ніч з 18 на 19.12.2000 року з метою заволодіння чужим майном, що належить СВК "Кирилівське", вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в приміщення. Мотивує свої вимоги тим, що по даному епізоду він вини не визнавав, а свідки давали неправдиві покази та оговорили його.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить змінити вирок щодо останнього і пом'якшити покарання. При цьому він посилається на те, що ОСОБА_2 у злочинах, за які він засуджений, відігравав другорядну роль, вину свою визнав повністю, щиро розкаюється. Вважає, що є всі підстави для застосування ст. ст. 69, 75 КК. Також зазначає, що при призначенні покарання судом першої інстанції не було враховано те, що засуджений ОСОБА_13 має на утриманні малолітню дитину, позитивно характеризується.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, міркування прокурора, який заперечував проти апеляцій засудженого та його адвоката, обговоривши доводи апеляції, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 365 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого ОСОБА_2 та його адвоката ОСОБА_3 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочинів відповідає фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, і є правильним.

З матеріалів кримінальної справи видно, що ОСОБА_2, як під час досудового слідства так і під час розгляду справи у суді свою вину визнавав повністю.

Відповідно до ст. 299 КПК України суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів та зі згоди всіх учасників процесу не проводив судового слідства,

оскільки засуджений визнав вину повністю та просив не досліджувати фактичні обставини справи (т.2 а.с. 16). При цьому, як видно з протоколу судового засідання, суд роз'яснив засудженому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку (т.2 а.с. 18).

За таких обставин засуджений позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи.

Дії ОСОБА_2 за ст. 15 ч.2, 185 ч.3, 187 ч.2, 185 ч.2, 185 ч.3. 86 ч.2 КК України (2341-14) кваліфіковано вірно.

Що ж стосується покарання, призначеного засудженому судом першої інстанції, то воно, на думку колегії суддів, обрано з додержанням вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого засудженим злочину, даних про його особу, та обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.