Справа № 11-167/09 

Головуючий в 1 інстанції Каліновська В.С.

Категорія ч. 4 ст. 190, 

Доповідач в апеляційній інстанції Олексюк Я.М.

ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209,

ч. ст. 222, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Олексюка Я.М.,

суддів - Пазюка О.С., Лозовського А.О.,

з участю прокурора - Степанкова О.В.,

засуджених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

захисника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, на вирок Луцького міськрайонного суду від 27 січня 2009 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровськ Луганської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, приватного підприємця, несудимого, мешканця АДРЕСА_1,

засуджено за ч.4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі;

за ч. 5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5(п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3(три) роки;

за ч. 3 ст. 209 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2(два) роки;

за ч. 2 ст. 364 КК України на 3(три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2(два) роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України на 2(два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2(два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3(три) роки.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку м. Кіровськ Луганської області, громадянку України, освіта вища, одружену, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючою заступником директора ТзОВ "Західмлин", мешканку АДРЕСА_2, несудиму,

засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України на 3(три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2(два) роки;

за ч. 2 ст. 366 КК України на 2(два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2(два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до відбування визначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6(шість) місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2(два) роки 6(шість) місяців.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Одеради Ківерцівського р-ну Волинської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, пенсіонера, згідно ст. 89 КК України несудимого, мешканця АДРЕСА_3, -

засуджено за ч.4 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3(три) роки позбавлення волі;

за ч. 3 ст. 209 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2(два) роки;

за ч. 2 ст. 364 КК України на 3(три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1(один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2(два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнено від відбуття призначеного за даним вироком покарання, якщо вони: ОСОБА_1 протягом двох років, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом одного року, не вчинять нового злочину та виконають покладені на них згідно ст. 76 КК України обов'язки:

1. не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи;

2. з'являтись періодично в органи кримінально - виконавчої системи для реєстрації.

3. повідомляти ці органи про зміну місця роботи, проживання.

Міру запобіжного заходу засудженим до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд

Вироком вирішено долю речових доказів та накладеного арешту на майно,-

І. ОСОБА_3, обіймаючи посаду директора міжгосподарського Ківерцівського комбікормового заводу (надалі, комбікормовий завод), виконуючи організаційно-господарські функції, будучи службовою особою, в березні 2001 року, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, будучи достовірно обізнаним, що майно і майнові права комбікормового заводу згідно витягу "Про реєстрацію застав в Державному реєстрі застав рухомого майна" № 72-652 від 15 травня 2000 року, перебувають в податковій заставі, за попереднім зговором з ОСОБА_1- директором ТзОВ "Сакура ЛТД", переслідуючи мету заволодіння пайовими частками сільськогосподарських підприємств - власників комбікормового заводу, створили в керівників цих підприємств оманливу впевненість в їх добросумлінності та чесності намірів, переконали керівників цих підприємств прийняти рішення про передачу даного заводу в оренду з правом викупу його протягом трьох років.

Продовжуючи свої злочинні дії, і не маючи наміру розраховуватись з його власниками, ОСОБА_1 надав ОСОБА_3 виготовлені ним договори поступки пайових часток в комбікормовому заводі, виконані як договори купівлі-продажу, а не як договори оренди і згідно яких, після їх підписання, власниками кожної частки паю ставали покупці: ПП "Агросервіс плюс" в особі ОСОБА_3 і ТзОВ "Сакура ЛТД" в особі ОСОБА_1 ОСОБА_3, використовуючи довір'я до нього із сторони керівників сільськогосподарських підприємств, яке ґрунтувалось на особистих та юридичних стосунках, шляхом обману та зловживання довірою, протягом липня - серпня 2001року надав 36 вищевказаним керівникам для підпису дані договори поступок пайових часток, пояснюючи при цьому, що вони виконані згідно рішення, прийнятого Радою керівників сільськогосподарських підприємств району про передачу пайових часток цих господарств в оренду з правом їх викупу протягом трьох років і їх зміст перевірено юристами управління сільського господарства і райдержадміністрації Ківерцівського району.

В результаті таких злочинних дій, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 незаконно заволоділи пайовими частками в комбікормовому заводі сільськогосподарських підприємств в розмірах: СГВК "Маяк" - 14976 грн. 31 коп., СГВК "Оберіг" - 9967 грн. 84 коп., СГВК "Нива" - 22832 грн. 74 коп., СГВК "Промінь" - 19248 грн. 24 коп., СГВК "Відродження" - 19935 грн. 68 коп., СГВК "Весна" -16302 грн. 08 коп., СГВК "Прометей" 9575 грн. 02 коп., СГВК "Мир" - 15025 грн. 41 коп., СГВК "Світанок" - 12245 грн. 67 коп., СГВК "Слава" - 21163 грн. 25 коп., СГВК "Калина" 16596 грн. 70 коп., СГВК "Зоря" - 10164 грн. 25 коп., СГВК "Грем'ячинський" -17185 грн. 93 коп., СГВК "Скреготівський" - 5106 грн. 68 коп., СГПП "Довіра" - 6383 грн. 35 коп., СГПП "Правда" - 2946 грн. 16 коп., ТзОВ "Злагода" - 1915 грн., СГВК "Батьківщина" - 5892 грн. 32 коп., СГПП "Дружба" - 17529 грн. 65 коп., СГВК "Україна" -19150 грн. 04 коп., СГВК "Озеро" - 17578 грн. 75 коп., СГПП "Холоневичівське" - 20770 грн. 43 коп., СГВК "Меридіан" - 17235 грн. 03 коп., СГВК "Полісся" - 15516 грн. 44 коп., СГВК "Надія" -11048 грн. 10 коп., ТзОВ "Деметра" - 5941 грн. 42 коп., СГВК "Шевченка" - 11833 грн. 74 коп., СГВК "Урожай" - 10409 грн. 76 коп., СГВК "Пролісок" - 982 грн. 02 коп., СГВК "Світоч" - 2651 грн. 54 коп., СГВК "Прилуцький" - 15025 грн. 41 коп., СГВК "Мрія" -22881 грн. 84 коп., СГВК "Колос" - 26908 грн. 26 коп., СГПП "Завітне" - 13257 грн. 72 коп., КСП ім. академіка Кравчука - 8101 грн. 94 коп., ДГ Олицьке - 26711 грн. 85 коп., всього заволодівши колективним майном в особливо великих розмірах на загальну суму 491026 грн. 60 коп., що більше, як в шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а ОСОБА_3, крім того, заподіяв комбікормовому заводу тяжкі наслідки у вигляді спричинених матеріальних збитків, які більше як в 250 разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.

В подальшому з метою приховання та маскування незаконного заволодіння чужим майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно - небезпечного діяння, що передувало легалізації доходів здобутих злочинним шляхом - комбікормовим заводом, вартістю 491026 грн. 60 коп., що більше як у 18 тисяч разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром, для надання видимості законності його походження і подальшого використання в своїх цілях, як набутого законним шляхом, ОСОБА_1, як директор ТзОВ "Сакура" ЛТД і ОСОБА_3, як директор ПП "Агросервіс плюс" 10 серпня 2001 року зареєстрували в Ківерцівській райдержадміністрації Товариство з обмеженою відповідальністю "Сакура-Агросервіс", в статутний фонд якого внесли вартість пайових часток власників комбікормового заводу, отриманих в результаті незаконно укладених договорів поступок пайових часток: ОСОБА_3- 98205, 32 грн., що становить 20 % і ОСОБА_1- 393821, 28 грн., що становить 80% їх вартості і генеральним директором якого став ОСОБА_1, а виконавчим ОСОБА_3

25 жовтня 2001 року ОСОБА_1, як генеральний директор ТзОВ "Сакура-Агросервіс", оформив в Волинському обласному бюро технічної інвентаризації свідоцтво про право власності даного товариства цілісним майновим комплексом--комбікормового заводу.

II. Крім того, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді генерального директора ТзОВ "Сакура-Агросервіс", будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах, з метою заволодіння земельною ділянкою площею 4,266 га Дернівської сільської ради Ківерцівського району, на якій розташований комбікормовий завод, вартість якої становила 88412 грн., використовуючи довір'я до нього із сторони голови зазначеної сільської ради, яке ґрунтувалось на особистих та юридичних стосунках, уклав договір купівлі продажу даної земельної ділянки, не маючи наміру розраховуватись з її власником. Після цього, не провівши оплати її вартості, та не маючи відповідного документу на право нею розпоряджатись та володіти - Державного акту про право власності на землю, уклав угоду з даним майном, тобто заволодівши майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, спрямовану на маскування та приховування незаконного володіння ним, надав його в заставу, як заставодавець і власник - ТзОВ "Сакура-Агросервіс" в особі генерального директора ОСОБА_1, згідно договору застави від 24 квітня 2003 року, на підставі чого по кредитному договору № 1193 від 24 квітня 2003 року, отримав кредит в ЗАТ КБ "Приватбанк" м. Рівне на ТзОВ "Сакура-Агросервіс" в сумі 90500 доларів США, що по курсу іноземних валют НБУ України становило 482 708 грн. 90 коп.

Таким чином, заволодівши земельною ділянкою, площею 4, 266 га спричинив Дернівській сільській раді збитки в особливо великих розмірах на суму 88 412 гри. - вартості даної земельної ділянки, що у більше як в шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і легалізував незаконне володіння чужим майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів - зазначеною земельною ділянкою.

Крім того, ОСОБА_1, перебуваючи на посаді генерального директора ТзОВ "Сакура-Агросервіс", будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, достовірно знаючи, що майно і майнові права комбікормового заводу перебувають в заставі згідно договору від З0 квітня 2002 року, підписаного ним в забезпечення виконання кредитного договору № 988 від 30 квітня 2002 року, по якому ТзОВ "Сакура ЛТД" отримало у ВАТ КБ "Приватбанк" м. Рівне кредит в сумі 68600 доларів США, що по курсу іноземних валют Нацбанку України становило 365432 грн. 20 коп., повторно передав в заставу згідно договору від 24 квітня 2003 року майно і майнові права даного заводу, а також земельну ділянку, на якій розташований завод, площею 4, 266 га Дернівської сільської Ради, не маючи відповідного документу розпоряджатись даною земельною ділянкою, зазначивши, що ТзОВ "Сакура-Агросервіс" в особі його, як генерального директора, є власником даного майна, хоча незаконно заволодів пайовими частками заводу та земельною ділянкою, тим самим, надав ЗАТ КБ "Приватбанк" неправдиву інформацію з метою отримання кредиту, на підставі чого отримав кредит на ТзОВ " Сакура-Агросервіс" по кредитному договору № 1193 від 24 квітня 2003 року в сумі 90500 доларів США, який використав не за цільовим призначенням, завдавши тяжких наслідків у вигляді великої матеріальної шкоди Дернівській сільській Раді на суму 88412 грн. - вартості земельної ділянки та власникам пайових часток комбікормового заводу на суму 491026 грн. 60 коп., що більше як в п'ятсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

III. ОСОБА_1, перебуваючи на посаді генерального директора ТзОВ "Сакура Агросервіс" та ОСОБА_2- директора ТзОВ "Сакура ЛТД", будучи службовими особами, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, за попереднім зговором між собою, умисно зловживаючи своїм службовим становищем і діючи з корисливих мотивів в особистих інтересах виготовили неправдиві документи - ОСОБА_1 - накладну № 45 від 24 квітня 2003 року, згідно якої ТзОВ "Сакура" ЛТД нібито отримало від ТзОВ "Сакура -Агросервіс" борошно в кількості 400 т на загальну суму 481641 грн. 89 коп., а ОСОБА_2- накладну № 9 від 24 квітня 2003 року, згідно якої ТзОВ "Сакура-Агросервіс" нібито отримало від ТзОВ "Сакура ЛТД" борошно в такій же кількості і вартості, провівши цим безтоварні операції, в результаті яких на ТзОВ "Сакура ЛТД" поступили грошові кошти, отримані по кредитному договору ТзОВ "Сакура-Агросервіс" № 1193 від 24 квітня 2003 року в сумі 481641 грн. 89 коп., які ТзОВ "Сакура" ЛТД були використані для погашення 24 квітня 2003 року кредиту по кредитному договору № 988 від З0 квітня 2002 року в сумі 481641 грн. 89 коп., що спричинило тяжкі наслідки Дернівській сільській раді на суму 88 412 грн. та пайовикам комбікормового заводу на суму 491026 грн. 60 коп., майно яких перебувало в банківській заставі ЗАТ КБ "Приватбанк" м. Рівне по вищезазначеному кредитному договору № 1193 від 24 квітня 2003 року, - що в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

IV. Крім того, в березні 2002 року ОСОБА_1, повторно, перебуваючи на посаді генерального директора ТзОВ "Сакура - Агросервіс", будучи службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі функції, зловживаючи службовим становищем, діючи з корисливих мотивів, виготовив і подав в кредитний відділ ВАТ"Державний ощадний банк України" Ківерцівського відділення № 6508 в березні 2002 року, з метою отримання кредиту, завідомо неправдивий витяг з протоколу № 4 від 30 квітня 2001 року співвласників майнових паїв членів сільськогосподарсько-виробничого кооперативу "Світанок" ( надалі, СГВК "Світанок"), який в ході реорганізації ввійшов в склад ТзОВ "Сакура-Агросервіс" згідно протоколу загальних зборів № 7 від 30 серпня 2001 року, про виключення з пайового фонду господарства ліквідного майна - худоби основного стада і молодняка на відгодівлі: 314 голів ВРХ, 79 свиней та іншу худобу, всього на загальну суму 289936 грн. 46 коп., яке було розпайоване між членами колишнього СГВК "Світанок" і яке після реорганізації заднім числом було виключене з пайового фонду СГВК "Світанок" станом на 01 квітня 2001 року згідно уточненого розрахунку пайового фонду, структури пайового фонду, реєстру основних та обігових засобів під боргові зобов'язання даного кооперативу та передане на баланс ТЗОВ "Сакура-Агросервіс", однак, не погасивши боргових зобов'язань вищезазначеного кооперативу, заставив дане майно в банку та з метою приховання та маскування незаконного володіння чужим майном, яке належало пайовикам СГВК "Світанок", в результаті вчинення фінансової операції, на підставі чого отримав кредит по кредитній лінії № 747 від 19 березня 2002 року в сумі 110 000 грн., який використав для здійснення підприємницької діяльності, чим легалізував майно СГВК "Світанок", вартістю 289936 грн. 46 коп., що більше як в шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є великим розміром, одержане внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, надане ним в заставу, таким чином, набувши цими діями право власності та володіння чужим майном в особливо великих розмірах, оскільки його вартість більше як в шістсот разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, чим завдав пайовикам СГВК "Світанок" тяжкі наслідки у вигляді великої матеріальної шкоди, що більше як в двісті п'ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції в своїй апеляції зазначає, що вирок суду є незаконним в частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 209 КК України. Прохає змінити вирок суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з частини 3 на частину 2 ст. 209 КК України(в редакції закону 2001 року).

Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції вказує, що вирок суду є незаконним. Крім того зазначає, що будь-яких шахрайських дій не вчиняв та його вина у вчиненні злочинів, за які його засуджено не знайшло свого підтвердження в суді першої інстанції. Прохає скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий яким його виправдати.

Засуджена ОСОБА_2 у своїй апеляції зазначає, що висновки суду про скоєння нею злочинів, за які вона засуджена не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються жодним названим судом у вироку доказом. Прохає вирок суду першої інстанції скасувати та закрити справу за відсутності події злочинів передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Засуджений ОСОБА_1 також вважає вирок суду першої інстанції незаконним. Прохає вирок суду скасувати та закрити провадження у справі.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, міркування прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суду першої інстанції та заперечив апеляції засуджених, пояснення засуджених та захисника, які підтримали свої апеляції, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляції засуджених підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи і зроблений обґрунтований висновок про доведеність винності засуджених у вчинені інкримінованих їм злочинів. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і перевірених у судовому засіданні та належно оцінених судом доказах.

Посилання засуджених в апеляціях на наявність протиріч, які не усунуті судом, а також те, що фактичні обставини справи не відповідають висновкам суду, є безпідставними і спростовується сукупністю доказів досліджуваних судом.

Зокрема винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, яки показав, що в 2001 році в Ківерцівській райдержадміністрації відбулося нарада керівників сільськогосподарських підприємств, які володіли майновими правами в дольовій участі Ківерцівського комбікормового заводу на якій було прийняте рішення про передачу пайових часток в заводі ОСОБА_1 в оренду за певну плату на строк три роки з правом викупу в подальшому. Було також доручено зібрати підписи керівників на договорах від кожного господарства. Через декілька днів він підписав, представлений ОСОБА_3 договір не вникаючи в його суть, будучи впевненим, що текст договору відповідає прийнятому на нараді рішенню про передачу заводу в оренду. Пізніше виявилося, що він був обманутий, оскільки підписав фактично договір не про оренду, а купівлі-продажу. Інвестор з господарством не розрахувався і завод також не відновив свою роботу.

Показання ОСОБА_5 про обставини дали керівники підприємств, допитані в судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та на стадії досудового слідства і в судових засіданнях в ході попередніх судових розглядів справи ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 ОСОБА_26

Та обставина, що на нараді керівників сільськогосподарських підприємств було прийняте рішення саме про оренду пайових часток цих підприємств в майні Комбікормового заводу підвереджується також протоколом № 1 загальних зборів засновників міжгосподарського комбікормового заводу від 19 січня 2001 року(т. 5 а.с. 368-369).

Свідок ОСОБА_27 показав, що договори уступки пайових часток, які він готував на прохання ОСОБА_1 та які підписали керівники сільськогосподарського підприємств, дійсно оформленні як договори купівлі-продажу цих часток, а не оренди. Дане питання було узгоджене з ОСОБА_3

Крім того вина ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 15 травня 2000року за № 72-652(т. 2 а.с. 221), з якого вбачається, що згідно договорів поступки пайових часток в Ківерцівському міжгосподарському комбікормовому заводі, укладених з керівниками сільськогосподарських підприємств, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали право на майно даного комбікормового заводу, а також, що майно даного заводу і майнові частки його на момент укладення вищезазначених договорів перебували в податковій заставі.

Згідно свідоцтва про право власності, зареєстрованими ОСОБА_1 у Волинському обласному бюро технічної інвентаризації 25 жовтня 2001 року підтверджується факт переходу права власності на все нерухоме майно комбікормового заводу новому власнику ТзОВ "Сакура-Агросервіс", генеральним директором якого згідно наказу від 12 вересня 2001 року(т. 3 а.с. 322), став ОСОБА_1, а виконавчим - ОСОБА_3, які з метою приховання майна, здобутого незаконним шляхом, створили і зареєстрували 10 серпня 2001 року в Ківерцівській райдержадміністрації дане товариство(т. 3 а.с. 314) і внесли до статутного фонду даного товариства незаконно отримане майно в результаті укладених договорів поступок пайових часток(т. 3 а.с. 314-315, т. 2 а.с. 202-208, т.2 а.с. 201).

Таким чином доводи засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про те, що вони не виготовляли проекти поступки пайових часток в комбікормовому заводі, та те, що проекти даних договорів, підготовлених ОСОБА_27 про купівлю-продаж пайових часток були схвалені керівництвом райдержадміністрації і управлінням сільського господарства спростовуються вищезазначеними доказами.

Крім того, доводи ОСОБА_1 про те, що йому як фізичній особі, чи як представнику юридичної особи земельна ділянка(Дернівської сільської ради) ніколи у власність не надавалась є безпідставними, оскільки в судовому засіданні встановлено, що саме ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до Дернівської сільської ради про продаж земельної ділянки, уклав договір купівлі-продажу її та не провів оплати вартості землі.(т. 3 а.с. 164-166, т. 4 а.с. 246-247, ), а в подальшому заставив дану земельну ділянку в банк в забезпечення виконання кредитного договору(т. 3 а.с. 272-273).

Не заслуговують до уваги доводи ОСОБА_2, які вказані в її апеляції. Так як показав свідок ОСОБА_28 показав, що він працював головним бухгалтером ТзОВ "Сакура-Агросервіс". Борошно в кількості 400 тонн на даному товаристві не існувало. ОСОБА_1 дав вказівку бухгалтерам виписати накладну на відпуск 400 тонн борошна ТзОВ "Сакура ЛТД". Повинна ще бути аналогічна накладна на отримання цього борошна від "Сакура ЛТД". Таким чином, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 була документально проведена безтоварна операція, щоб підтвердити банку використання кредитних коштів на цільове їх призначення. Грошові кошти в сумі 481641 грн., отриманні по кредитному договору № 1193 були перераховані ОСОБА_1 на ТзОВ "Сакура ЛТД"(т. 4 а.с. 254-256).

Про те, що борошна в кількості 400 тонн в ТзОВ "Сакура ЛТД"не було, підтвердили свідки ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31

Крім того, факт безтоварності купівлі-продажу борошна в кількості 400 тонн підтверджується накладною № 45 від 24 квітня 2003 року, згідно якої ТзОВ "Сакура ЛТД" нібито отримало від ТзОВ "Сакура Агросервіс" борошно в кількості 400 тонн на суму 481641 грн. 89 коп.; накладною № 9 від 24 квітня 2003 року, підписаною ОСОБА_2, по якій ТзОВ "Сакура-Агросервіс" нібито отримало від "Сакура ЛТД" борошно в такій же кількості і на таку же суму(а.с. 100, 338 - фінансові документи ТзОВ "Сакура-Агросервіс") та протоколами виїмки фінансових документів (т.1 а.с. 47, 49, в результаті чого грошові кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок ТзОВ "Сакура-Агросервіс" по кредитному договору № 1193 від 24 квітня 2003 року в сумі 90500 доларів США і переведені в гривні, що становило 481641 грн. і які в цей день були перераховані ТзОВ "Сакура ЛТД", як передоплата за борошно по договору від 24 квітня 2003 року, а ТзОВ "Сакура ЛТД" в свою чергу дані грошові кошти спрямувало на погашення кредиту № 988, що підтверджується розрахунком руху коштів по банку(т. 5 а.с. 60, 50, 104, 115).

Дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190, 191 ч. 5, 364 ч. 2, ч.2 ст. 222, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України кваліфіковано правильно.

Як вбачається з мотивувальної частини вироку, що вирок в частині засудження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ст. 209 КК України є невірним.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України", який вступив в законну силу 11 червня 2003 року, ст. 209 КК України викладена в новій редакції, до якої включена частина 3 - дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчиненні організованою групою або в особливо великому розмірі.

ОСОБА_1 вчинено дії по легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом повторно та за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб в період 2001-2002 років.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Судом першої інстанції неправильно застосовано кримінальний закон при постановленні вироку, а тому в цій частині вирок слід змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 209 на ч. 2 ст. 209 КК України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України закінчились строки давності передбаченні ст. 49 КК України.

Враховуючи, що підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не визнавали себе винними, суд обґрунтовано визнав їх винними за цими статтями та обрав їм покарання. Однак в порушення вимог п. 5 ст. 7-1 КПК України не звільнив їх від відбування покарання у зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За таких обставин ОСОБА_1 підлягає звільненню від призначеного йому судом покарання за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України, а ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 366 КК України.

Покарання ОСОБА_3 ОСОБА_1 ат ОСОБА_2. обрано у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, з врахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого ними злочинів. Враховано судом і дані щодо їх осіб та пом'якшуючі покарання обставини те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 вперше притягуються до кримінальної відповідальності, працюють, мають на утриманні малолітню дитину, ОСОБА_3 позитивно характеризується, має постійне місце проживання, його похилий вік, на підставі чого засудженим призначено покарання нижче нижчої межі, передбаченого санкціями частинами статей КК України (2341-14) за якими їх засуджено та звільнено від відбування покарання з випробуванням.

Підстав для скасування вироку та винесенням нового виправдувального колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, -

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції задовольнити повністю, апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду від 27 січня 2009 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1, ОСОБА_3 з ч. 3 ст. 209 на ч. 2 ст. 209 КК України ( в редакції 2001 року) та обрати покарання із застосуванням ст. 69 КК України 4(чотири) років позбавлення волі кожному.

ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання призначеного судом за ст. 366 ч. 2, ст. 222 ч. 2 КК України на підставі п. 5 ст. 7-1 КПК України.

ОСОБА_2 звільнити від відбування покарання призначеного судом за ст. 366 ч. 2 КК України на підставі п. 5 ст. 7-1 КПК України.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування визначити ОСОБА_1 у виді позбавлення волі строком на 5(п'ять) років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 3(три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно до відбування визначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2(два) роки.

ОСОБА_2 вважати засудженою за ч. 2 ст. 364 КК України на 3(три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 2(два) роки.

В решті вирок залишити без змін.