Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шайди С.М.,

суддів Іванів О.Й., Ткачук Н.В.,

з участю: прокурора Грищук В.І.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши 04 березня 2009 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції на вирок Коломийського міськрайонного суду від 02 грудня 2008 року, -

Вказаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Городенка, жителя АДРЕСА_1, українця, з вищою освітою, розлученого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, підприємця, раніше не судимого, -

засуджено за ст. 286 ч.2 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Застосовано ст. 75 КК України і звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням протягом іспитового строку на 2 (два) роки.

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язки передбачені п.п.2,3 даної статті.

________________________________________________________________________________

Справа № 11-110/2009р. Головуючий у І інстанції П'ятковський В.І.

Категорія ст. 286 ч.2КК України Доповідач Шайда С.М.

Стягнуто з ОСОБА_1 моральну шкоду на користь:

- ОСОБА_3 - десять тисяч грн.;

- ОСОБА_4 - п'ятнадцять тисяч грн.;

- ОСОБА_5 - п'ятнадцять тисяч грн.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим в тому, що 27 лютого 2008 року близько 02 год. керуючи автомобілем "Пежо-605" і рухаючись по вул. Шкрібляка в м. Коломия та перевозячи в якості пасажира на передньому сидінні гр. ОСОБА_6, порушив п.п. 12.1.; 12.2; 12.4; 13.1; 13.3 ПДР в умовах недостатньої видимості, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості в результаті чого на освітленій ділянці дороги вчинив наїзд на автобус "К А ВЗ-2270", який стояв припаркований на правому краю проїжджої частини дороги по ходу руху автомобіля.

Внаслідок даної ДТП пасажир ОСОБА_6 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила смерть.

В апеляції прокурора, який брав учать в розгляді справи судом першої інстанції ставиться питання про скасування вироку суду за м'якістю призначеного покарання з постановленням нового вироку з призначенням більш суворого покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про задоволення апеляції прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції при розгляді даної справи, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника про законність і обґрунтованість вироку суду щодо призначеного покарання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції прокурора, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений сукупністю зібраних, належним чином досліджених і оцінених судом доказах і є правильним, ніким не оспорюється.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції в повній мірі дотримався цих вимог.

До обставин, що пом'якшують покарання суд відніс щире розкаяння у вчиненому, і сприяння у розслідуванні злочину, виключно позитивно характеризується, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на своєму утриманні має двоє неповнолітніх дітей, повністю відшкодував матеріальну шкоду і частково моральну виходячи із свого матеріального стану на час розгляду справи, вибачився перед потерпілими, які вирок суду не оскаржували.

Крім наведеного, суд врахував і те, що згідно судово-медичної експертизи вбачається, що в даній ДТП засуджений ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, закритого уламкового перелому правої клубової кістки зі зміщенням уламків та задньо-верхнім вивихом правої стегнової кістки, які викликали тривалий розлад його здоров'я і практично позбавили його працездатності.

Злочин, передбачений ст. 286 ч.2 КК України відноситься до категорії вчинених з необережності, що в усіх випадках відповідно до ч.2 ст. 66 КК України може визнаватись обставиною, що пом'якшує покарання.

Наведені обставини на думку колегії суддів, були достатніми для висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання шляхом застосування до нього ст. 75 КК України.

Щодо твердження прокурора в апеляції про незаконність застосування ст. 75 КК України до ОСОБА_1, то воно зовсім не аргументоване в самій апеляції, яка за своїм змістом та мотивацією мало нагадує процесуальний документ.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Коломийського міськрайонного суду від 02 грудня 2008 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.