колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Полтавцевої Г.А.

суддів: Мацелюха П.С., Чорного О.М.

за участю прокурора: Карпука Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року,

Цією постановою задоволена скарга адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва від 31 жовтня 2008 року в частині порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, постанова в частині порушення справ скасована, а в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Таке рішення суд мотивував тим, що на момент порушення справи у прокурора були відсутні приводи і підстави для постановления такого рішення, оскільки в наданих матеріалах відсутні достатні данні, що вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак складів злочинів. Зокрема, він звертає увагу на те, що висновку щодо наявності ознак складів злочинів в діях саме скаржника, як вбачається зі змісту постанови, прокурор дійшов на підставі наказу № 487-п від 06.10.2003 року про призначення ОСОБА_2 на посаду віце-президента по адміністративним питанням ЗАТ ХК "Бліц-інформ" та його посадової інструкції, хоча в наданих матеріалах відсутня посадова інструкція останнього за період 2005-2006 роки.

Справа №10-370/2009 Категорія КК: ст. 236-8 КПК України Головуючий у першій інстанції-Супрун Г.Б. Доповідач: Чорний О.М.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор звернувся з апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду та постановити рішення про залишення скарги без задоволення, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Він вказує на наявність приводів і підстав для порушення кримінальної справи, так як в матеріалах справи міститься достатньо даних для висновку про те, що в діях ОСОБА_2 містяться склади злочинів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляції, перевіривши матеріали справи, та матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат в інтересах скаржника звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва від 31 жовтня 2008 року в частині порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, та постановити рішення про відмову в порушенні кримінальної справи.

Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржником матеріали, а також матеріали перевірки, які стали підставою для порушення кримінальної справи, вислухав адвоката, прокурора і дійшов висновку, що при постановленні рішення, органом дізнання не були дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому постановив рішення про скасування постанови про порушення кримінальної справи.

Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим і з ним погоджується.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Відповідно до вимог ст. ст. 94, 97, 98 КПК України прокурор чи слідчий забов"язані винести постанову про порушення кримінальної справи лише за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, вказати в постанові ці приводи і підстави, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також подальше її спрямування.

Підставами для порушення кримінальної справи є наявність ознак злочину, події, яка стала відомою прокурору, а також наявність достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину.

При цьому, підставами для порушення кримінальної справи не можуть бути припущення або дані, які не містять інформації про злочини та, зокрема, про наявність в діях певної особи ознак складів злочинів, тому твердження апелянта про те, що наявність вже самого факту надання до митних органів документів, достовірність даних в яких викликає сумніви, свідчить про існування подій злочинів, є необгрунтованими.

З наданих суду матеріалів, видно, що постанова про порушення кримінальної справи є невмотивованою, бо не містить обґрунтування прийняття такого рішення відносно ОСОБА_2. Зокрема, в її тексті описані припущення, які фактично не містять інформації про злочини, а тому такі данні є недостатніми для постановления рішення про порушення справи, тобто постанова про порушення кримінальної справи не відповідає вимогам ст. ст. 94- 98 КПК України.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що в постанові про порушення кримінальної справи не вказані підстави для її порушення, мотивувавши це відсутністю обґрунтованого висновку, з якого вбачалися б конкретно встановлені достовірні обставини, які вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак складів злочинів щодо службового підроблення документів вчиненого з метою умисного ухилення від сплати ввізного мита.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обґрунтовано встановив, що у особи, яка виносила постанову не було достатньо даних, для прийняття такого рішення, а тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

Постанову Печерського районного суду міста Києва від 05 лютого 2009 року, якою задоволена скарга адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого прокурора відділу прокуратури м. Києва від 31 жовтня 2008 року в частині порушення кримінальної справи відносно його підзахисного за ознаками складів злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, постанова в частині порушення справ скасована, а в порушенні кримінальної справи відмовлено, - залишити без змін, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.