Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Шайди С.М.,

суддів Гриновецького Б.М., Кривобокової Н.М.,

з участю: прокурора Журавльова Є.Є.,

засудженої ОСОБА_1,

розглянувши 26 лютого 2009 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_1, прокурора, який брав участь в суді першої інстанції на вирок Долинського районного суду від 13 березня 2008 року, -

Вказаним вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженку с. Яворів Долинського району Івано-Франківської області, українку, громадянку України, тимчасово непрацюючу, згідно ст. 89 КК України не судиму,-

засуджено: - за ст. 190 ч.3 КК України на 4 (чотири) роки позбавлення волі;

- за ст. 358 ч.3 КК України на 6 місяців арешту;

- за ст. 27 ч.ч.3, 4, ст. 366 ч.1 КК України виправдано.

Згідно ст. 70 КК остаточно визначено 4 (чотири) роки позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнана винуватою в тому, що шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому повторно, заволоділа чужим майном у великих розмірах, а також використала завідомо підроблений документ.

Злочин вчинено за таких обставин. В березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до директора виробничо-комерційного підприємства "Долинська друкарня" з проханням видати

Справа № 11-86/2009р. Головуючий у І інстанції Керніцький І.І.

Категорія ст. 190 ч.2 КК України Доповідач Шайда С.М.

їй довідку про те, що вона ніби-то працює на підприємстві і отримала зарплату а загальну суму 3120 грн. Після отримання фіктивної довідки ОСОБА_1 отримала кредит у кредитній спілці "Івано-Франківська" на 4900 грн.

На протязі лютого 2006 року - лютого 2007 року ОСОБА_1 увійшла в довір'я потерпілих ОСОБА_2; ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, обіцяючи їм відкрити візи в Іспанію, а потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_10 обіцянками їм продати квартиру, яку вона знімала для тимчасового проживання, заволоділа їхніми грошима на загальну суму 83879,5 грн., що на думку суду є великим розміром.

В апеляціях:

- засуджена ОСОБА_1 просить суд перекваліфікувати її дії з ч.3 ст. 190 КК на менш сувору частину і пом'якшити покарання;

- прокурор в своїй апеляції з доповненнями просить вирок суду скасувати за м'якістю призначеного покарання, неправильної кваліфікації її дій за ч.3 ст. 190 КК України, та безпідставного виправдання ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366 КК України, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора з доповненнями, пояснення засудженої ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженої та прокурора підлягають до часткового задоволення.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй неправомірних дій ґрунтуються на досліджених судом доказах.

Разом з тим, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 190 КК України є неправильною, оскільки на момент вчинення шахрайських дій щодо потерпілих, кожному із них завдано значної шкоди, а не у великих розмірах, як про це вказав у вироку суд.

Суд першої інстанції помилково всі послідуючі епізоди заволодіння чужим майном шляхом обману вважав як продовжувальний злочин і склав всі суми заподіяної шкоди як одна, загальна сума, що є неправильним. А тому кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.3 ст. 190 КК України є неправильною. Її дії слід кваліфікувати за ч.2 ст. 190 КК України як такі, що завдали значної шкоди і вчинені повторно. В цій частині підлягає до задоволення апеляція засудженої і апеляція прокурора у доповненому виді.

Щодо твердження прокурора у своїй апеляції про безпідставне виправдання ОСОБА_1 за ч.ч. 3, 4 ст. 27, ч.1 ст. 366 КК України, то воно не ґрунтується на матеріалах справи і є помилковим, ч.4 ст. 27 КК України вимагає вчинення активних дій спрямованих на підбурювання посадової особи до вчинення злочинних дій.

У матеріалах даної кримінальної справи відсутні дані, які можна розцінювати як підбурювання. Безперечним є лише те, що ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_11 з одноразовим проханням про видачу їй відповідної довідки. Щодо вмінення ОСОБА_1 ч.3 ст. 27 КК України то воно є безпідставним з тих міркувань, що ч.3 даної статті не була вмінена і самому ОСОБА_11, а будь-які організаційні дії з боку ОСОБА_1 щодо того, яким способом чи якими засобами виготовити фіктивну довідку про зарплату ні на досудовому чи судовому слідстві не знайшли свого підтвердження.

Не є і пособником ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України, оскільки такі дії їй не були вмінені. Крім цього, усі види співучасті особи у вчиненні тих чи інших злочинів є умисними діями, такими, що усвідомлюються особою і супроводжуються активними діями.

За таких обставин ОСОБА_1 не могла нести відповідальність за ч.1 ст. 366 КК України, а її виправдання за цією статтею є законним і обгрунтованим.

Щодо покликання апелянта про призначення ОСОБА_1 надто м'якого покарання, то воно є взагалі недоречним, оскільки в самій апеляції прокурора вказувалась ст. 190 ч.2 КК України, ще до внесення доповнень до апеляції, санкція якої в максимальному розмірі менша за фактично призначене покарання засудженій.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів,-

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 та прокурора з доповненнями задовольнити частково.

Вирок Долинського районного суду від 13 березня 2008 року відносно ОСОБА_1 змінити. Перекваліфікувати її дії з ч.3 ст. 190 на ч.2 ст. 190 КК України і за санкцією даної статті призначити їй покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.

За ст. 358 ч.3 КК України залишити покарання призначене судом першої інстанції, тобто шість місяців арешту.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 3 (три) роки позбавлення волі.

В решті цей вирок залишити без зміни.