Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Кобилянського М.Г., Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Металопром" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним і скасування вимоги про сплату боргу, за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року, -

У січні 2015 року приватне акціонерне товариство "Металопром" (далі - ПАТ "Металопром") звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ), в якому просило скасувати вимогу від 10 листопада 2014 року № Ю-88.

В обґрунтування позову посилалося на те, що вимога від 10 листопада 2014 року № Ю-88 про сплату боргу (недоїмки) - єдиного страхового внеску в розмірі 214806,31 гривень, що складається з недоїмки - 177990,50 гривень, штрафу - 12517,92 гривень, пені - 24297,89 гривень є протиправною, оскільки є аналогічною вимозі від 5 серпня 2014 року № Ю-817, а тому просило задовольнити позовні вимоги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким спірну вимогу від 10 листопада 2014 року № Ю-88 скасовано.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що вимогою ДПІ від 5 серпня 2014 року № Ю-817 зобов'язано ПАТ "Металопром" сплатити заборгованість єдиного соціального внеску в сумі 217 600,85 грн. Позивач не погоджуючись з даною вимогою, оскаржив її в судовому порядку.

10 листопада 2014 року ДПІ винесено нову вимогу № Ю-88 про сплату недоїмки в розмірі 214806,31 гривень, яка є предметом оскарження у даній справі.

Відмовляючи в задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що суб'єкт владних повноважень при винесенні спірної вимоги діяв у межах та в спосіб передбачений законодавством, а доводи позивача, що в нього не виникала нова та не збільшувалась попередня недоїмка, станом на дату винесення оскаржуваної вимоги, є помилковими, оскільки заборгованість через несвоєчасну та не в повному обсязі сплату зобов'язання виникла ще в попередніх періодах та є підтвердженою даними облікової картки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент складання оскаржуваної вимоги № Ю-88 від 10 листопада 2014 року, податковий орган не врахував того, що сума боргу зменшилась, а тому підстав для надсилання нової вимоги у нього не було.

Проте до таких висновків суди обох інстанцій дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права з таких підстав.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Так, спірні правовідносини регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (2464-17) (далі-Закон № 2464), а також Наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 9 вересня 2013 року "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (z1622-13) (чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Наказ № 455).

Статтею 9 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку або шляхом переказу готівки. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. В даному випадку базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску або борг зі сплати фінансових санкцій, то згідно з пунктом 6.3 Наказу № 455 (z1622-13) орган доходів і зборів надсилає платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки.

Комплексний аналіз наведених правових норм законів з урахуванням їх юридичних зв'язків дає колегії суддів підстави для висновку, що у разі наявності боргів зі сплати фінансових санкцій та недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 20 число місяця, що настає за базовим звітним періодом орган доходів і зборів надсилає платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки. Тобто, основною ідентифікаційною ознакою для формування вимоги є період за який не сплачено відповідні внески.

В даному випадку ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не встановили, за які періоди ДПІ було складено вимоги Ю-817 від 5 серпня 2014 року та Ю-88 від 10 листопада 2014 року, а тому колегія вважає, що підстави для висновків щодо протиправності або правомірності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень є передчасними, оскільки без з'ясування даної обставини не можливо визначити факту повторності висування вимоги органом доходів і зборів.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.