Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Стана І.В., Марчука О.П., з участю прокурора Сочки І.І., підсудного ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача - прокурора Перечинського району, на постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 30.12.08.

Цією постановою дії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. Годомичі Маневицького району Волинської області, мешканця АДРЕСА_1, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні двох малолітніх дітей, начальника відділу земельних ресурсів у Перечинському районі, не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, перекваліфіковано на ч. 2 ст. 367 цього Кодексу, а його звільнено від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу, за умови, що він протягом року з дня передачі виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку. Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 скасовано, кримінальну справу закрито.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 були пред'явлені звинувачення в тому, що він з 2006 по 2007 рік зловживаючи службовим становищем начальника відділу земельних ресурсів у Перечинському районі, на підставі рішень Туричківської сільської ради про передачу земельних ділянок в селах Лумшори, Липовець і Турички у приватну власність, на порушення рішення Перечинської районної ради від 20.05.1993 "Про затвердження проектів встановлення меж населених пунктів на території сільських рад - Дубриничі, Т.Пасіка, Порошково, Т.Бистра, Т.Поляна, Турички, Вільшинки", та п. 12. Перехідних положень Земельного Кодексу України (2768-14) , склав, підписав та видав громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 завідомо неправдиві висновки та державні акти на право власності на земельні ділянки загальною вартістю 136.687 грн., не з'ясувавши їх місцезнаходження.

Такі діяння на стадії досудового слідства було кваліфіковано за ч.2 ст. 364 КК України, як умисне, в інтересах третіх осіб, використання службового становища всупереч інтересам служби, яке спричинило тяжкі наслідки для охоронюваних законом державних інтересів, та за ч. 2 ст. 366 КК України, як складання та видача службовою особою завідомо неправдивих документів, що спричинили тяжкі наслідки.

Суд першої інстанції встановив, що у ОСОБА_1 не було умислу на вчинення злочину, проте визнав доведеним, що він внаслідок несумлінного ставлення до службових обов'язків начальника відділу земельних ресурсів не перевірив статусу земель, на яких розташовані виділені у приватну власність рішеннями Туричківської сільської ради від 10.04.06, 29.09.06, 28.12.06, 27.06.07, 27.09.07 земельні ділянки площею 0,381 га в урочищі "Кобилява", площею 0,0982 га в урочищі "На лані", площею 0,3875 га в урочищі "На Волошині", площею 0,0909 га, 0,4338 га в урочищі "Полянки", площею 0,1268 га та 0,1189 га в урочищі "Звур", площею 0,4034 в урочищі "Горб", не з'ясував їх місцезнаходження, на порушення рішення Перечинської районної ради від 20.05.1993 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) підписав, завірив печаткою і видав, громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_4 відповідно, висновки та державні акти на право власності на ці ділянки, загальна вартість яких складає 136.687 грн..

Виходячи з цього, суд перекваліфікував діяння ОСОБА_1 на ч.2 ст. 367 КК України, як неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до тяжких наслідків для охоронюваних законом державних інтересів, а звільнення його від кримінальної відповідальності і закриття кримінальної справи обгрунтував тим, що ОСОБА_1 щиро покаявся, вчинив злочин вперше і такий, що не є тяжким, позитивно характеризується, а трудовий колектив відділу подав клопотання про передачу йому підсудного на поруки.

В апеляції вказується, що ОСОБА_1 був ознайомлений зі своїми службовими обов'язками, з рішенням Перечинської районної ради від 20.05.1993, неодноразово видавав висновки до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх у власність, зокрема і за рішеннями Туричківської сільської ради, був обізнаний про знаходження даних ділянок за межами населеного пункту с. Турички і на стадії досудового слідства визнав свою вину. Твердження ОСОБА_1 про неналежне виконання службових обов'язків внаслідок надмірного навантаження державний обвинувач вважає надуманою, вину його у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 364 та ч.2 ст. 366 КК України - доведеною і просить постанову суду скасувати, а кримінальну справу направити на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення підсудного, який заперечив проти її задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Рішенням від 12.05.1993 (а.с.41), Перечинська районна рада : а) - затвердила розроблені проекти встановлення меж населених пунктів на території відповідних рад і закріпила за ними певні площі; б) - дозволила Закарпатському філіалу інституту "Укрземпроект" винести проекти встановлення меж в натуру; в) - поклала на відповідні сільські ради відповідальність за збереження межових знаків по окружним границям, і г) - поклала контроль за виконанням даного рішення на відділ земельних ресурсів райдержадміністрації. Рішенням Закарпатської обласної ради за № 396 від 23.06.04 (а.с.53-54) межі низки населених пунктів Перечинського району були змінені, а Перечинській районній державній адміністрації запропоновано забезпечити внесення необхідних змін у їх генеральні плани.

Даних про те, чи були виконані ці рішення, визначені в натурі, а після 23.06.04 - змінені межі зазначених у них населених пунктів, зокрема тих, які входили до Туричківської сільської ради (села Лумшори, Лікіцари, Турички та Липовець), чи були розмежовані землі державної і комунальної власності за межами цих населених пунктів відповідно до п.10 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , в матеріалах кримінальної справи немає. З листа директора Закарпатського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою за № 580 від 20.06.08 на адресу прокурора району (а.с. 63-77), висновків експертів цього інституту щодо оцінної вартості ділянок (а.с.82-89, 241-243), вбачається, що вони знаходяться в межах території Туричківської сільської ради. З листа голови цієї ради на адресу прокурора району за № 90/02-07 від 23.06.08 (а.с.78-79), вбачається, що межі цих населених пунктів не визначені ні відповідно до системи координат у документах, ні в натурі на місцевості. Копії документів, на які при цьому послався сільський голова (138 аркушів), до справи не приєднані.

Довід апеляції про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про знаходження даних ділянок за межами населеного пункту с. Турички, не грунтується на вимогах закону, матеріалах справи і виходить за межі обвинувачення. До території Туричківської сільської ради окрім с. Турички входять ще три населені пункти, і без доведеності факту знаходження вказаних ділянок за визначеними у відповідних документах і встановленими в натурі межами всіх цих населених пунктів даний довід не може бути прийнятним.

У своїх висновках про те, що дії ОСОБА_1 завдали тяжких наслідків охоронюваним законом державним інтересам, орган досудового слідства і суд першої інстанції виходили тільки з того, що загальна вартість ділянок, на які він виготовив, підписав і видав висновки та державні акти на право власності, складає 136.687 грн..

Разом з тим, ні в постанові про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого, ні в постанові суду не вказано, в чому в даному випадку полягали державні інтереси і, відповідно, заподіяна їм шкода, з яких міркувань вона обчислена в матеріальному вимірі, як сукупна вартість ділянок.

Отже, докази обвинувачення, наведені в обвинувальному висновку і досліджені в судовому засіданні, не містять даних про те, що ОСОБА_1 умисно використав службове становище всупереч інтересам служби, складав, підписував і видавав завідомо неправдиві документи, що діяння, пред'явлені йому в обвинувачення, спричинили принаймні істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Тому підстав визнавати діяння, в яких обвинувачувався і в яких визнано винним ОСОБА_1, злочинними апеляційний суд не знаходить.

Згідно ст. 376 КПК України, встановивши обставини, передбачені статтею 6 цього Кодексу, апеляційний суд виносить постанову про закриття справи.

Приймаючи до уваги, що і суд першої інстанції за результатами розгляду даної справи виніс таку постанову, до скасування вона не підлягає, але до неї необхідно внести відповідні зміни щодо підстав закриття справи.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 376 КПК України, апеляційний суд

апеляцію прокурора Перечинського району задовольнити частково, постанову Перечинського районного суду Закарпатської області від 30.12.08 щодо ОСОБА_1 змінити. Замість зазначених у ст. 47 КК України і ст. 10 КПК України підстав для закриття даної кримінальної справи визнати зазначену в п.2 ч.1 ст. 6 КПК України - відсутність в його діянні складу злочину.

Заходи забезпечення конфіскації майна ОСОБА_1, вжиті за постановою слідчого від 10.10.08 (а.с.249-250) скасувати.

В решті постанову залишити без змін.