Головуючий в 1 інстанції Федонюк С.Ю.

Ст.ст. 308 ч. 1, 309 ч. 1 КК України Доповідач Матвієнко Н.В.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвієнко Н.В.

суддів Опейди В.О., Міліщука С.Л.

з участю прокурора Старчука В.М.

засудженого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією помічника прокурора м. Нововолинська, який приймав участь у справі, на вирок Нововолинського міського суду від 21 листопада 2008 року, -

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель м. Нововолинськ Волинської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, не працюючий, судимий 13.06.2008 року за ч.1 ст. 186 КК України до 200 годин громадських робіт, покарання відбув, -

- засуджений за ст. 308 ч. 1 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 309 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_1 покарання 3 роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, яке призначене вироком Нововолинського міського суду від 13 червня 2008 року більш суворим, яке призначене за даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання 3 роки позбавлення волі.

Зараховано у термін відбування покарання ОСОБА_1 повністю відбуте покарання за попереднім вироком у виді 200 годин громадських робіт, що за правилами ст. 72 КК України становить 25 днів позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та з'являтись періодично в дані органи для реєстрації.

Початок перебігу іспитового строку рахувати з моменту проголошення вироку.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 змінено із взяття під варту на підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави судові витрати сумі 287 грн. 65 коп. за проведення експертизи.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 9 червня 2008 року приблизно о 14-ій годині із земельної ділянки ОСОБА_3, що знаходиться біля будинку АДРЕСА_1, таємно викрав шляхом зривання наркотичний засіб - не висушену макову солому масою 80,88 г., яку зберігав при собі в кишені одягу без мети збуту до виявлення і вилучення Ії працівниками міліції.

В апеляції помічник прокурора м. Нововолинська, який брав участь у розгляді справи судом 1-ої інстанції, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій, вказує, що судом невірно застосована при призначенні покарання ч.4 ст. 70 КК України. Вважає, що суд невірно поглинув призначене ОСОБА_1 покарання за попереднім вироком, тому що попередній вирок, виходячи з постанови Пленуму Верховного Суду України, повинен виконуватись самостійно. Крім того вважає, що звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд не достатньо врахував тяжкість вчиненого ним злочину та дані про його особу. Просить вирок скасувати і постановити свій вирок, без звільнення засудженого від відбування покарання та без застосування ч.4 ст. 70 КК України.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку першої інстанції і доводи апеляції, прокурора, який підтримував апеляцію, засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція помічника прокурора до задоволення не підлягає.

Висновок суду про доведеність вчинення злочинів засудженим ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, які ніким не оспорюються. Юридична кваліфікація йог злочинних дій за ст. 308 ч.1, ст. 309 ч. 1 КК України є правильною і також не оскаржується.

При призначенні засудженому ОСОБА_1 покарання судом враховані ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання. Врахувавши щире каяття ОСОБА_1 у вчиненому, наявність на утриманні малолітнього сина, а також те, що він є обмежено працездатним в зв'язку з розумовою відсталістю, стоїть на обліку в лікаря-психіатра, на даний час проходить курс реабілітації в реабілітаційному центрі "Ковчег", суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України є необхідним і достатнім для його виправлення.

Доводи апеляції про те, що суд невірно при призначенні покарання застосував згідно ч.4 ст. 70 КК України принцип поглинення призначених за вироками покарань і про те, що попередній вирок, яким ОСОБА_1 був засуджений до постановлення даного вироку, повинен виконуватись самостійно, є помилковими і не ґрунтуються на законі.

Виходячи із змісту ч.4 ст. 70 та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які викладені в п.23 постанови "Про практику призначення судами кримінального покарання (v0007700-03) " № 7 від 24 жовтня 2003 року, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання покарань не допускається тільки тоді, коли до засудженого за попереднім вирок було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, а наступним вироком призначається покарання, яке слід відбувати реально. Тоді кожен вирок виконується самостійно. У даному випадку попереднім вироком ОСОБА_1 не звільнявся від покарання з випробуванням, а був засуджений до покарання, яке він відбув реально. Тому суд обґрунтовано у відповідності з вимогами закону та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України при призначенні засудженому покарання застосував ч.4 ст. 70 КК України і за сукупністю злочинів призначив остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання, яке було призначено ОСОБА_1 вироком Нововолинського міського суду від 13 червня 2008 року, більш суворим, яке призначено йому за даним вироком.

Враховуючи наведене, колегія суддів підстав для задоволення апеляції помічника прокурора м. Нововолинська, який брав участь у розгляді справи судом 1-ої інстанції, не знаходить і залишає її без задоволення.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах, -

Апеляцію помічника прокурора м. Нововолинська, який брав участь у розгляді справи судом 1-ої інстанції залишити без задоволення, а вирок Нововолинського міського суду від 21 листопада 2008 року щодо засудженого ОСОБА_1 - без змін.