Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Хруняка Є.В.,

суддів Ткачук Н.В., Флісака Р.Й.,

прокурора Салиги О.В.,

потерпілої ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_4,

представника УМВС Пенделя О.Я.

розглянувши 21 січня 2009 року у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляціями ОСОБА_1, ОСОБА_2, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Івано-Франківського міського суду від 10 жовтня 2008 року, -

Вказаним вироком ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та житель с. Голосків Коломийського району Івано-Франківської області, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, на утриманні має двоє малолітніх дітей, раніше не судимий,-

________________________________________________________________________________

Справа №11-20/2009р. Головуючий у І інстанції Лазарів О.Б.

Категорія ст. 121 ч.2 КК України Доповідач Хруняк Є.В.

засуджений за ст. 121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі; за ст. 353 КК України на 2 роки обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання ОСОБА_4 - 7 років позбавлення волі.

За ст. 263 ч.2 КК України ОСОБА_4 виправдано.

Запобіжний захід ОСОБА_4 - тримання під вартою, залишено без зміни, а строк відбуття покарання рахується із 06.04.2007 року.

Постановлено стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 13000 грн. моральної шкоди; НДКЦ при УМВС Івано-Франківської області - 3581 грн. 72 коп.

В задоволенні цивільних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовлено.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що він в нічний час з 05.04.2007 року на 06.04.2007 року будучи звільнений 04.04.2007 року з органів внутрішніх справ з посади дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів Івано-Франківського МВ УМВС, присвоївши владні повноваження працівника міліції, з метою незаконного відібрання письмових пояснень, які мав намір в подальшому незаконно долучити до матеріалів перевірки, яку він проводив ще будучи працівником міліції, неправомірно прийнявши на себе повноваження дільничного інспектора міліції і вводячи в оману оточуючих щодо свого справжнього статуту, прийшов в квартиру АДРЕСА_1, де застав потерпілого ОСОБА_7, який перебував у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_4, видаючи себе за працівника міліції, не маючи на те жодних правових підстав, незаконно примусив потерпілого піти з ним в приміщення опорного пункту АДРЕСА_1 для відібрання пояснення. Перебуваючи в приміщенні опорного пункту №33, ОСОБА_4 присвоївши владні повноваження працівника міліції, незаконно вимагав від потерпілого ОСОБА_7 написати пояснення з приводу можливого місцезнаходження громадянки ОСОБА_8 Будучи обуреним відмовою потерпілого ОСОБА_7 від написання такого пояснення, ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх неправомірних дій, наніс потерпілому удари руками та ногами в різні ділянки тіла. В результаті неправомірних дій ОСОБА_4, потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми голови, під оболонки головного мозку, що відноситься до тяжких ушкоджень небезпечних для життя у момент заподіяння, закритої травми грудної клітки з переломом 10-11 ребер справа, 8-10 ребер зліва, синців грудної клітки, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення та інші тілесні ушкодження, які відносяться до легких.

Після цього ОСОБА_4 вивів потерпілого ОСОБА_7 в коридор, де потерпілий залишився ночувати, а ОСОБА_4 повернувшись в кабінет опорного пункту, і ліг там спати. В коридорі пункту потерпілий помер від нанесених ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень у вигляді травми з крововиливами в м'які тканини голови, під оболонки головного мозку, яка ускладнилася набряком головного мозку.

Не погоджуючись з вироком, потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляцію, в якій просять вирок скасувати і справу щодо засудженого ОСОБА_4 повернути прокурору для проведення додаткового розслідування і пред'явлення нового обвинувачення за вчинення більш тяжкого злочину, кваліфікуючи дії ОСОБА_4 за п.4 ч.2 ст. 115, ч.2 ст. 263, ч.3 ст. 365 КК України. Вважають, що кількість нанесених ОСОБА_4 потерпілому тілесних ушкоджень, свідчать про вчинення умисного вбивства потерпілого з особливою жорстокістю.

Також вважають, що суд безпідставно перекваліфікував неправомірні дії ОСОБА_4 з ст. 365 ч.3 КК України на ст. 353 КК України і, виправдав за ст. 363 ч.2 КК України.

Прокурор в своїй апеляції ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_4 з підстав невідповідності висновків викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, а також невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_4 просить направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію з доповненнями та апеляції потерпілого ОСОБА_2, прокурора, яка також підтримала свою апеляцію, засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які вважали, що апеляції є безпідставні, а вирок суду законним і обгрунтованим і скасуванню або зміні не підлягає, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають за таких підстав.

Твердження в апеляціях потерпілих та прокурора про необгрунтованість засудження ОСОБА_4 за ст. 121 ч.2 КК України безпідставні і спростовуються дослідженими судом доказами.

Так, з показань засудженого ОСОБА_4 вбачається, що він завів потерпілого ОСОБА_7 в приміщення опорного пункту №3 по вул. Довженка,7-а і запропонував йому написати пояснення про місцезнаходження громадянки ОСОБА_8. Будучи обуреним відмовою потерпілого від написання такого пояснення, він наніс потерпілому удари руками та ногами по всьому тілу, а також по голові. Після цього, він вивів потерпілого ОСОБА_7 в коридор. На прохання останнього залишитись в приміщенні опорного пункту міліції, оскільки боїться іти додому, на що він не заперечив. Зачинивши двері службового кабінету він ліг спати. Зранку він взнав, що потерпілий помер. Наміру позбавляти життя потерпілого він не мав. Бітою тілесні ушкодження потерпілому не наносив.

Із даних, що містяться у висновку судово-медичної експертизи трупа №246-Е від 28.04.2007 року видно, що смерть потерпілого ОСОБА_7 наступила від закритої черепно-мозкової травми з крововиливами в м'які тканини голови, під оболонки головного мозку, яка ускладнилась набряком головного мозку, і знаходиться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті і має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечними для життя в момент спричинення. Закрита травма грудної клітки з переломами 10-11 ребер справа, 8-10 ребер зліва, крововиливами в м'які тканини, синцями грудної клітки має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликають тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, а решта мають ознаки легких (т.3 а.с. 40-45).

Крім того, факт незаконного вимагання ОСОБА_4 від потерпілого ОСОБА_7 написання пояснення з приводу можливого місцезнаходження громадянки ОСОБА_8. та нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, підтверджується даними, що містяться у висновках судово-цитологічних експертиз №84 від 11.05.2007 року та №85 від 11.05.2007 року (т.3 а.с. 51-54, 61-64); судово-імунологічних експертиз (т.3 а.с. 96, 99, 115-117, 131-134); дактилогічної експертизи за №88-Д від 20.04.2007 року (т.3 а.с. 24-27); судово-трасологічних експертиз (т.4 а.с. 5-11, 58-65, 70-83); почеркознавчої експертизи (т.4 а.с. 191-197).

Суд першої інстанції, даючи оцінку зібраним доказам, обгрунтовано прийшов до висновку, про те, що ОСОБА_4 не мав умислу на вбивство ОСОБА_7 Із висновку судово-медичної експертизи трупа (т.3 а.с. 40-45) видно, що розташування тілесних ушкоджень на різних протилежних ділянках тіла свідчить про те, що вони не могли утворитись при одномоментному падінні з висоти власного росту, а могли утворитись як при нанесенні ударів тупими твердими предметами, якими могли бути як руки, так і ноги, в ділянки голови, грудної клітки, так і неодноразовому падінні з висоти власного росту і ударі вище вказаними ділянками до тупих твердих предметів.

Про відсутність умислу на вбивство свідчить і те, що ОСОБА_4 в нічний час, після вчинення неправомірних дій, залишив потерпілого в коридорі ночувати, а він зайшов в кабінет і ліг спати. Смерть потерпілого наступила не відразу, а від однієї до трьох годин від моменту отримання даних тілесних ушкоджень. Характер закритої черепно-мозкової травми дає можливість рахувати, що після її отримання потерпілий міг нетривалий час виконувати самостійні рухи, рухатись, пересуватись, кричати та інше, що підтверджено висновками експертизи та іншими доказами.

Всі ці обставини підтверджують показання ОСОБА_4 про те, що наміру вчиняти вбивство у нього не було, оскільки, за наявності такого умислу, ніщо не перешкоджало довести свій намір до кінця.

Тому за ст. 121 ч.2 КК України ОСОБА_4 засуджено обгрунтовано.

Безпідставне і твердження потерпілих та прокурора в апеляціях про те, що ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений ст. 365 ч.3 КК України, і суд безпідставно кваліфікував його дії за ст. 353 КК України.

Так, із наказу начальника УМВС в Івано-Франківській області за №520/е від 04.04.2007 року вбачається, що лейтенанта міліції ОСОБА_4 було звільнено з органів внутрішніх справ через службову невідповідність 04.04.2007 року (т.4 а.с. 21).

Засуджений ОСОБА_4 пояснював, що він про цей наказ знав, оскільки про нього йому повідомив начальник відділу кадрів Воробйов В.І.

Суд встановив, що ОСОБА_4 на час вчинення злочину, був звільнений з органів внутрішніх справ та не перебував в трудових відносинах з УМВС. Ця обставина також підтверджується матеріалами висновку службового розслідування, затвердженого 02.04.2008 року начальником УМВС України в Івано-Франківській області. Аналогічний висновок службового розслідування від 12.04.2007 року по надзвичайній події, що сталась 06.04.2007 року, зроблений заступником начальника Івано-Франківського МВ УМВС Воробйовим В.І., також спростовує твердження апелянтів, що на час вчинення злочину ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах з УМВС та перебував при виконанні своїх службових обов'язків (т.4 а.с. 179-197).

Сам по собі факт того, що прокуратура Івано-Франківської області не погоджувалась із наказом УМВС від 04.04.2007 року про звільнення ОСОБА_4 з органів ОВС та неодноразове звернення до керівництва УМВС в Івано-Франківській області про скасування згаданого наказу, не може бути правовою підставою притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за ст. 365 ч.3 КК України.

Оскільки ОСОБА_4, будучи звільнений з органів внутрішніх справ самостійно присвоїв владні повноваження та незаконно, без жодних на те підстав, в нічний час, відбирав пояснення в потерпілого ОСОБА_7, що супроводжувалося вчиненням суспільно-небезпечних діянь, нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, то його неправомірні дії суд правильно кваліфікував за ст. 353 КК України.

Колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано виправдав ОСОБА_4 за ст. 263 ч.2 КК України, за незаконне носіння холодної зброї - дерев'яної палиці, схожої на бейсбольну біту.

Органами досудового слідства засудженому ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення в незаконному носінні холодної зброї - дерев'яної палиці, схожої на бейсбольну біту ударно-дробильної дії, виготовленої саморобним способом, без передбаченого законом дозволу.

Із матеріалів справи вбачається, що в службовому кабінеті опорного пункту міліції була виявлена і вилучена дерев'яна палиця подібна на бейсбольну біту, на якій, згідно висновку імунологічної експертизи (т.3 а.с. 33-34) виявлена кров людини і не виключає можливості належності її потерпілому ОСОБА_7

Засуджений ОСОБА_4 заперечував той факт, що він наносив цією бітою тілесні ушкодження потерпілому. Дана біта знаходилась в кабінеті протягом двох років.

У висновку судово-медичної експертизи №246-Е від 28.04.2007 року немає категоричного висновку, що тілесні ушкодження потерпілому наносились саме цією бітою, про що, ствердив в судовому засіданні експерт Підгірний І.М.

Судом не встановлено факт вчинення ОСОБА_4 дій щодо переміщення та транспортування дерев'яної палиці - біти, що виключає можливість визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні незаконного носіння холодної зброї.

Не можна погодитись із наведеними у апеляціях потерпілих доводами про необхідність скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, оскільки на їх думку, неправомірні дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 115 ч.2 п.4 КК України, як вчинення умисного вбивства з особливою жорстокістю.

Показання ОСОБА_4 про те, що він умисно наніс потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, від яких наступила смерть, і в нього не було умислу на умисне вбивство, перевірялись судом і знайшло своє підтвердження.

Із постанови старшого слідчого з ОВС СВ прокуратури Івано-Франківської області від 25.05.2007 року (т.5 а.с.105-109) вбачається, що в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_4 за ст. 115 ч.2 п.4 КК України відмовлено на підставі ст. 6 п.2 КПК України, - в зв'язку з відсутністю в діянні складу злочину.

Про прийняте рішення потерпілим та іншим зацікавленим особам, було повідомлено (т.5 а.с. 110-114), і ними не оскаржене, а тому воно є законне.

Також суд обгрунтовано виключив із обвинувачення таку обтяжуючу обставину, як вчинення ОСОБА_4 злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки відповідно до протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння №114 від 06.04.2007 року в ОСОБА_4 алкогольного сп'яніння не має. Інших об'єктивних даних про те, що ОСОБА_4 вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи відсутні.

Покарання ОСОБА_4 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України: з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу і конкретних обставин справи.

Колегія суддів вважає, що порушень норм матеріального чи кримінально-процесуального закону, які були б підставою для скасування чи зміни вироку, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

Апеляції з доповненнями потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 10 жовтня 2008 року щодо засудженого ОСОБА_4 - без зміни.