Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Заїки М.М., Мойсюка М.І., Черпака Ю.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, -

У серпні 2015 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови.

Одночасно із позовом, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало клопотання про забезпечення позову.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2015 року у задоволенні клопотання відмовлено.

Позивачем вказану ухвалу оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу цього суду, а справу направити для продовження апеляційного розгляду.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відмовляючи в задоволенні клопотання та залишаючи без руху апеляційну скаргу, апеляційний суд на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що підстав для звільнення від сплати судового збору не було.

Згідно з приписами частини 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

1 вересня 2015 року набув чинності Закон України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) (далі - Закон № 484-VІІІ (484-19) ).

За правилами підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (в редакції Закону № 484-VІІІ (484-19) , далі Закон № 3674-VI (3674-17) ) ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду встановлюються у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

У касаційній скарзі позивач зазначив, що базою для обчислення судового збору є розмір ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Водночас, чинна на час постановлення оскаржуваної ухвали редакція Закону № 3674-VI (3674-17) не передбачає пільг щодо сплати судового збору для Пенсійного фонду України та його органів, при цьому розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду, за правилами цього Закону, не ставиться в залежність від судового збору, фактично сплаченого позивачем при поданні позовної заяви, а є сталою сумою, що залежить від розміру мінімальної заробітної плати.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відхилити, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.