11-a-961 Про умисне заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад здоров'я - 26.11.2008 Прийняття

колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі: головуючого судді - Бартащук Л. В. суддів - Бовтрук В.М., Лук"янець Л.Ф. за участю прокурора - Решетняк Н.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією ОСОБА_1 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27 березня 2008 року.

Цим вироком: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець с. Липовець Кагарлицького району Київської області, українець, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1, судимості не має, -

засуджений за ст. 122 ч.1 КК України та звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2022, 15 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 28 травня 2001 року приблизно о 14 годині 20 хвилин біля будинку № 2 та № 4 по вул. Лісовій в мікрорайоні Бортничі м. Києва, в ході сварки із сусідом ОСОБА_2 на грунті особистих неприязних стосунків, умисно кинув цеглину в його бік, влучивши нею в спину і заподіяв ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров"я.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм кримінально-процесуального закону, які були допущені в ході досудового та судового слідства, просить скасувати вирок суду першої

інстанції, а справу направити на додаткове розслідування. Зазначає, що діяв в стані необхідної оборони, а суд не повно дослідив ці обставини.

Заслухавши доповідь судді, прокурора про законність і обґрунтованість вироку та відсутність підстав для задоволення апеляції, провівши судові дебати, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ст. 122 ч.1 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнані судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності належним чином зібраних та досліджених судом доказів, і є правильними.

Так, потерпілий ОСОБА_2 показав, що 28 травня 2001 року, коли він біля свого подвір'я по вул. Лісній розвантажував з автомобіля щебінь, у нього з сусідом ОСОБА_3 виник конфлікт. Під час сварки ОСОБА_1цеглиною кинув в нього. Цеглина потрапила йому в спину та у заднє скло його автомобіля, розбивши його. Внаслідок удару цеглиною він отримав перелом ребер.

ОСОБА_2 аналогічні показання давав під час досудового слідства (т. 1 а. с. 59, 66-67, 68, 77-78, 81-82, 169-175, 177-178, 179-180), підтвердив їх на очній ставці з ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 193-196) та при відтворенні обстановки і обставин подій злочину, показавши на місці обставини вчинення злочину (т. 1 а. с. 150-152).

Підстав сумніватись в правдивості його показів у колегії суддів немає, оскільки вони підтверджуються іншими дослідженими судом доказами.

Свідок ОСОБА_4 - колишній старший дільничний інспектор Харківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в суді першої інстанції підтвердив, що в травні 2001 року, отримавши інформацію, про заподіяння ОСОБА_1 сусіду ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, він вийшов на місце події. ОСОБА_2 пояснив йому, що ОСОБА_1 влучив йому цеглиною в спину. Він відібрав пояснення від потерпілого та його дружини, оглянув автомобіль, у якому виявив цеглину в засохлому розчині, яка лежала на купі щебеню. Робочі, які працювали у потерпілого, були понятими при огляді місця події, та він викликав їх увечері до себе в кабінет для дачі пояснень (т. З а. с. 326 -оборот-329).

Свідок ОСОБА_5 - помічник командира взводу полку швидкого реагування "Беркут", показав, що 28 травня 2001 року приблизно о 14-50 годині, несучи службу по охороні громадського порядку в мкр. Бортничі, він разом з своїм нарядом знаходився в службовому кабінеті дільничого інспектора міліції Макаренка. В цей час до дільничого прийшов ОСОБА_2, який заявив, що його сусід кинув по ньому цеглиною, яка потрапила йому по спині та, відскочивши, розбила скло в автомобілі. Макаренко попросив його під'їхати на місце та розібратися, так як сам був зайнятий. Виїхавши на місце, він оглянув вантажний автомобіль з щебенем, в якому було розбите заднє скло. Цеглини він не бачив, так як детально автомобіль не оглядав.

Дружина ОСОБА_1 сказала, що її чоловік поїхав у справах, і коли буде, невідомо. При цьому вона не просила його оглянути автомобіль та у огляді участі не приймала (т. 1 а. с. 212-214).

Свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 показали, що разом вони працювали по найму на будівництві в м. Києві. На прохання ОСОБА_2 вони прийшли до нього у неділю, щоб забетонувати гараж. В кінці дня закінчився щебінь та ОСОБА_2 пообіцяв привезти щебінь наступного дня. В понеділок вони вже приступили до роботи в гаражі, коли ОСОБА_2 привіз щебінь. Останній пішов його вивантажувати, а вони, пропрацювавши деякий час, сіли обідати. В цей час вони почули, що ОСОБА_2 лається зі своїм сусідом, а потім брязкіт скла. Через деякий час зайшов ОСОБА_2, який тримався за правий бік та розповів, що сусід його ударив цеглиною. Коли вони з напарником ходили додому, щоб погодувати курей, бачили, що заднє скло машини розбите, (т. 1 а.с. 197, 199);

Свідок ОСОБА_8 - дружина потерпілого, показала, що 28 травня 2001 року після 14-00 години, коли вона знаходилась вдома, прийшов чоловік і повідомив, що під час сварки з ОСОБА_1, останній кинув цеглиною йому по спині та розбив скло в автомобілі.На спині чоловіка побачила крововилив та подряпину (т. 1 а. с. 201-203);

Згідно з даними акту судово-медичного дослідження, висновку судово-медичної експертизи № 429/и ОСОБА_2. В. заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, які потягли тривалий розлад здоров"я понад 21 день, у вигляді переломів 8, 9 ребер справа по лопатковій лінії зі зміщенням відламків.Переломи відповідають сроку 28.05.2001 (т. 1 а. с. 85, 131-132).

Відповідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 801/и найбільш вірогідно у ОСОБА_2. В. мав місце удар тупим твердим предметом (т. 1 а. с. 141-142);

Даними висновку комісійної судово-медичної експертизи № 108, де комісія експертів вказала на наявність у ОСОБА_2. В. середньої тяжкості тілесних ушкоджень - синця (крововиливу) в лопатковій ділянці справа та перелому 7-9 ребер по правій лопатковій лінії, які виникли від дії тупого предмету, яким могла бути цеглина в термін та при обставинах, вказаних в постанові слідчого. Локалізація переломів по одній анатомічній лінії, їх кількість свідчить про те, що вони є наслідком дії тупого предмету в підлопаткову ділянку справа. Експерти зазначили, що не виключається можливість виникнення комплексу ушкоджень і внаслідок контакту з обмеженим тупим предметом при падінні на спину, чи падінні на борт автомобіля, водночас відсутність ушкоджень на інших ділянках тіла свідчить, що найбільш ймовірно, ці ушкодження виникли внаслідок дії цеглини (т. 1 а. с. 146-148);

Згідно висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 33/236 від 20.03.2007р.комісія експертів, надаючи відповідь на питання про причини різних висновків експертів щодо кількості виявлених переломів ребер (8-9 ребро - за даними рентгенографії від 29.05.2001 p.; 7-9 ребро - за даними контрольної рентгенографії від 19.03.2007 року) зазначила, що

вказана обставина пояснюється більш чіткою візуалізацією зони переломів після їх консолідації в порівнянні з рентгенологічними даними, отриманими при проведенні рентгенографії на другий день після травми. При цьому експерти зазначили, що визначитись в конкретному терміні вказаних ушкоджень неможливо, оскільки відмічені зміни м'яких тканин в ділянці ушкодження (фіолетовий колір крововиливу) спостерігається на протязі 1-3 діб з моменту його спричинення, а рентгенологічні ознаки регенерації кісткової тканини не мають змін на протязі 2-3 тижнів з моменту травми (т. 3 а.с. 180-183).

Суд проаналізував покази засудженого ОСОБА_1, який заперечував факт нанесення удару потерпілому та зібрані і досліджені в судовому засіданні докази і обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у нанесенні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Приведені докази свідчать, що ОСОБА_1 не перебував у стані необхідної оборони, як на це звертає увагу засуджений в апеляції, оскільки з боку потерпілого не було суспільно-небезпечного посягання на життя та здоров"я засудженого, яке давало б ОСОБА_1 підстави для спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Повно та об"єктивно дослідивши матеріали справи, суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.1 ст. 122 КК України і підстав для їх перекваліфікації на інші статті кримінального закону не встановлено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для скасування вироку, по справі не встановлено.

Твердження ОСОБА_1 про порушення на досудовому слідстві його права на захист є необгрунтованими, оскільки у справі наявні розписки про роз"яснення йому передбачених законодавством прав, у тому числі і права на захист, і про його відмову від захисника ( а.с 116, 134 том 2). В ході досудового слідства приймали участь захисники ( а.с. 87 том 1, а.с. 106-107, 109, 120, 126, 130, 131 том 2) і також він був забезпечений захисником в судовому засіданні, при цьому будь-яких скарг на виконання останнім професійних обов"язків ОСОБА_1 не подав.

Тому колегія суддів вважає, що право ОСОБА_1 на захист порушено не було.

Усі доводи, що наведені ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції і не знайшли свого підтвердження. Свої висновки суд належним чином мотивував і з ними погоджується і колегія суддів. У апеляційній скарзі засудженого немає посилань на інші доводи, які б спростовували висновки суду.

Також обґрунтовано суд звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв"язку із закінченням строків давності, оскільки згідно з вимогами ст. 49 КК України з дня вчинення злочину минуло сім років, та ОСОБА_1 не ухилявся від слідства і суду, не вчинив нового злочину.