Головуючий у першій інстанції Ясельський A.M.

Категорія КК ч. 1 ст. 286 Доповідач Єленіна Ж.М.

5 листопада 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Матієк Т.В.,

суддів Єленіної Ж.М., Коваль С. М.,

за участю прокурора Тертичного О.А.

засудженого ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 2 вересня 2008 року. Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 23 серпня 2007 року, приблизно о 08 год. 10 хв., керуючи автомобілем "МАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, в м. Києві рухаючись по проїзній частині Великої Кільцевої дороги зі сторони Жулянського шляхопроводу в напрямку вул. Григоровича-Барського у другій смузі, допустив порушення п.п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, тобто перед перестроюванням у крайню праву смугу для виконання подальшого повороту на вул. Трублаїні не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки водію моторолера "Хонда" ОСОБА_2, внаслідок чого відбулось зіткнення автомобіля "МАЗ", державний номерний знак НОМЕР_1, з моторолером "Хонда".

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водію ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому зовнішньої щиколотки лівого гомілковостопного суглобу множинних саден та гематом тіла.

В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність і правильність юридичної кваліфікації, просить вирок суду змінити і пом'якшити йому покарання, виключивши з вироку призначене додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на два роки.

При цьому апелянт посилається на те. що відбуття додаткового покарання не викликається необхідністю і що таке покарання є для нього суворим, оскільки позбавлення його права керування транспортними засобами позбавить його можливості матеріально забезпечувати себе та своїх близьких родичів.

На думку апелянта, у суду з урахуванням конкретних обставин справи, даних про його особу, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, сприяв своїми діями розслідуванню справи були всі підстави не призначати йому таке додаткове покарання.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого, підтримавшого апеляцію, міркування прокурора, який вважав, що апеляція задоволенню не підлягає, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху із заподіянням потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень відповідає фактичним обставинам справи і підтверджуються показаннями засудженого, на прохання якого на підставі ч.3 ст. 299 КПК України інші докази судом не досліджувались.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються і докази щодо них на підставі ч.3 ст. 299 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці колегією суддів не підлягають.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України правильно.

Вирішуючи питання про покарання, районний суд знайшов підстави при альтернативній санкції призначити менш суворий вид покарання із тих, що передбачені у даній санкції, мотивуючи своє рішення у вироку тим, що ОСОБА_1, позитивно характеризується по місцю постійного проживання, з урахуванням його соціального статусу, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що цей злочин у відповідності до положень ст. 12 КК України, віднесено до злочинів невеликої тяжкості, що засуджений визнав свою вину і щиро розкаявся.

Із таким мотивуванням прийнятого рішення колегія суддів погоджується, оскільки воно узгоджується з вимогами ст. 65 КК України.

Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами призначено не на максимальний строк.

Також, зважаючи на соціальний статус засудженого, і як слідує з даних матеріалів справи він не є професійним водієм.

Таке покарання, за переконанням колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав до пом'якшення покарання, про що йдеться в апеляції, не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону при розслідуванні справи, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 2 вересня 2008 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни.