Категорія: ст. ст. 129ч.1, 357 ч.1, 358ч.1 КК

Головуючий у першій інстанції Камбулов Д.Г.

Доповідач - Наставний В.В.09 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Наставного В.В.,

суддів - Балацької Г.О., Ходаса В.І.,

з участю прокурора - Карпука Ю.А.,

представника цивільного позивача ТОВ "Деберс Автосервіс" - адвоката ОСОБА_1,

захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 06 червня 2006 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Свердловської області, Тугульського району, с Заводоуспєнка, Росія, громадянин України, мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований за цією ж адресою, приватний підприємець, одружений, раніше не судимий,

засуджений: - за ст. 129ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі, - за ст. 357ч.1 КК України на 3 роки обмеження волі, - за ст. 358ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_2.3а сукупністю злочинів призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2.3вільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і на нього покладено обов"язки, передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Деберс Автосервіс" 120 000 грн. в порядку відшкодування матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_4 5 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 27.04.2005 року приблизно о 17 годині в кабінеті директора ТОВ "Деберс Автосервіс" по вул. Північній, 5 в м. Києві умисно знищив додаткову угоду №1 від 22.11.2002 року до договору найму частини споруди від 21.11.2002 року та 28.04.2005 року приблизно о 17 годині в кабінеті директора ТОВ "Деберс Автосервіс" умисно вписав в п.5.1 договору найму частини споруди від 21.11.2002. року слово "безкоштовно", тобто вніс до нього зміни, які викривили зміст фактів - розмір плати за найм, тобто вчинив умисні дії, які виразились в умисному знищенні офіційного документа та підробленні документа з метою його подальшого використання.

Крім того, 15.11.2005 року близько 09 години біля станції технічного обслуговування ТОВ "Деберс Автосервіс" по вул. Північній, 5 в м. Києві під час перевірки комісією у складі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 орендованих ОСОБА_2 приміщень ОСОБА_2 для того, щоб не впустити їх всередину, з використанням мисливської рушниці погрожував їм вбивством.

В апеляції захисник ОСОБА_3 вказує на однобічність, неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, зазначаючи, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів не доведена і докази його вини відсутні, захисник просить вирок скасувати, а кримінальну справу відносно ОСОБА_2.3акрити на підставі ст. 6 п. 2 КПК України і в задоволенні цивільного позову відмовити.В запереченнях на апеляцію прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вказує на безпідставність доводів апеляції та законність і обґрунтованість вироку суду, прокурор просить вирок залишити без змін, а апеляцію без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора про заперечення проти апеляції та законність і обґрунтованість вироку суду, пояснення представника цивільного позивача про заперечення проти апеляції, обґрунтованість вироку суду і правильне вирішення цивільного позову, пояснення захисника і засудженого про підтримання апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні вказаних злочинів за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, які судом досліджені і проаналізовані в їх сукупності, їм дана належна оцінка. При цьому судом дана належна оцінка і тим доводам, які містяться в апеляції щодо відсутності в діях ОСОБА_2 складу злочинів і недоведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому злочинах, з цього приводу прийняте відповідне мотивоване рішення, що зазначене у вироку. Для ствердження іншого апеляційний суд підстав не знаходить.

З матеріалів справи, протоколу судового засідання видно, що органами слідства і судом досліджені всі обставини, які могли б мати значення для справи, і даних, що свідчили б про упередженість слідчих органів чи суду щодо ОСОБА_2 немає. При цьому були допитані всі особи, в тому числі і очевидці подій, досліджені докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Доводи в апеляції захисника про те, що досудове слідство і судовий розгляд у справі проведені необ"єктивно, неповно та однобічно, а висновки суду ґрунтуються на сумнівних доказах і припущеннях є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням кримінально-процесуального законодавства, при цьому фактичні обставини справи були всебічно, повно і об"єктивно досліджені. Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за які він засуджений, підтверджується показання потерпілого ОСОБА_4, вказаних у вироку свідків, даними огляду місця події, виявлення та вилучення речових доказів, висновками експертиз, а також і показаннями самого ОСОБА_2 щодо подій, які мали місце 27.04., 28.04.2005 року та 15.11.2005 року.

Суд в судовому засіданні ретельно перевірив доводи ОСОБА_2 щодо відсутності в його діях складу злочину і недоведеності його вини, які були аналогічними тим, що викладені в апеляції захисника. Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними і такими, які направлені на уникнення відповідальності за скоєне, колегія судців вважає аргументованими і такими, що відповідають матеріалам справи.

Так, свідок ОСОБА_8, який як юрист приймав участь у реєстрації ТОВ "Деберс Автосервіс", готував проекти та оригінали установчих документів товариства, договору найма частини споруди і додаткової угоди, надав ксерокопію додаткової угоди №1 від 22.11.2002 року, вказав про існування додаткової угоди № 1 від 22.11.2002 року до договору найму частини споруди від 22.11.2002 року та обставини її знищення ОСОБА_2, а також пояснив і про обставини, при яких ОСОБА_2 підробив договір найму частини споруди від 21.11.2002 року.

Потерпілий ОСОБА_4 також підтвердив обставини, за яких ОСОБА_2.3нищив оригінал додаткової угоди та підробив договір найму частини спорудив частині оплати.

Факт існування додаткової угоди №1 до договору найма частини споруди від 21.11.2002 року підтверджується також ксерокопією указаного документа та дорученням на ім"я ОСОБА_9 на підписання указаної угоди (т.1, а.с. 50, 49).

Факт вчинення ОСОБА_2.3апису "безкоштовно" в договорі найма частини споруди від 21.11.2002 року підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_10, висновками експертиз, (т.1, а.с. 95-96, 100-101, 108-110). Вчинення такоґо запису ОСОБА_2 не оспорює і він сам.

Показання потерпілого і свідка ОСОБА_10 є однаковими, послідовними, співпадають між собою і узгоджуються з іншими наявними у справі доказами.

Таким чином, посилання в апеляції щодо сумнівів у існуванні додаткової угоди є необгрунтованим. Крім того, за наявності доказів знищення ОСОБА_2 оригіналу додаткової угоди №1 до договору найма частини споруди від 21.11.2002 року, в якій розмір плати за користування приміщенням вказаний в сумі 3000 грн. за місяць, доводи апеляції про те, що зміст угоди записом "безкоштовно" не змінено і такий зміст угоди відповідає дійсності є безпідставними.

Доводи апеляції про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 129ч.1 КК України, та про те, що дії ОСОБА_4 були неправомірними, а ОСОБА_2 діяв в межах необхідної оборони також є безпідставними і не відповідають матеріалам справи та вимогам закону. Ці доводи суд належним чином перевірив, наявним у справі доказам дав оцінку і прийняв відповідне мотивоване рішення.

Відповідно до п.6.1.договору найма частини споруди від 21.11.2002 року наймодавець має право один раз на рік перевіряти стан зданого в найом об"єкту. (т.1, а.с. 44-47).

З показань ОСОБА_2 на досудовому слідстві при проведенні очних ставок вбачається, що йому було відомо про перевірку комісією стану об"єкта, переданого йому в найом. Це підтвердили допитані з цих обставин потерпілий і свідки.

Про проведення такої перевірки комісією раніше до 15.11.2005 року ні потерпілий, ні допитані у справі свідки не вказували, будь-які акти чи документи про таку перевірку та об"єктивні дані про це в матеріалах справи відсутні, не надані і не зазначені вони ні ОСОБА_2, ні його захисником. Тому доводи про те, що 15.11.2005 року комісія не вперше протягом року перевіряла стан переданого ОСОБА_2. в найом об"єкту є необгрунтованими.

За таких обставин, заборона членам комісії пройти в приміщення СТО з боку ОСОБА_2 і погроза при цьому вбивством із застосуванням мисливської рушниці не являється необхідною обороною.

Обставини вчинення ОСОБА_2 погроз вбивством із застосуванням мисливської рушниці підтвердили потерпілий ОСОБА_4, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інші зазначені у вироку свідки. Суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що з урахуванням місця, взаємовідносин, які склались на той час між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_4, характеру і способу погроз вбивством з застосуванням мисливської рушниці, були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Не вбачає апеляційний суд і істотних порушень з боку слідчих органів або суду щодо вимог кримінально-процесуального законодавства, котрі були б підставами для скасування чи зміни вироку. Органами досудового слідства і судом процесуальні документи складені, а відповідні слідчі дії проведені, згідно з вимогами КПК України (1001-05) . Свідки, у допиті яких відмовив суд першої інстанції та про які зазначено в апеляції, очевидцями подій 27.04. та 28.04.2005 року і 15.11.2005 року не були, а необхідність їх допиту мотивується тим, що їм відомі обставини щодо реєстрації і діяльності ТОВ "Деберс Автосервіс", тому ці дані, враховуючи, що вказані свідки не були очевидцями подій, не можуть мати істотного значення для встановлення фактичних обставин справи у даній кримінальній справи за пред"явленим ОСОБА_2. обвинуваченням. З цих же мотивів колегія суддів не вбачає підстав для допиту цих свідків в апеляційній інстанції і проведення судового слідства.

Під час досудового слідства і розгляду справи в суді першої інстанції встановлені обставини, які підлягають доказуванню відповідно до вимог ст. 64 КПК України, докази у справі зібрані згідно вимог закону і суд першої інстанції дав оцінку доказам у відповідності до ст. 67 КПК України.

Таким чином, суд першої інстанції вірно обґрунтував свої висновки показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_10 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших вказаних у вироку свідків, висновками експертиз, іншими доказами, зазначеними у вироку, та прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_2 умисного знищення додаткової угоди №1 від 22.11.2002 року до договору найму частини споруди від 21.11.2002 року та підробленні зазначеного договору найму, а також у погрозі вбивством із застосуванням мисливської рушниці, при цьому показанням засудженого дана правильна і мотивована оцінка. Тому доводи в апеляції про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів та відсутність в його діях складу цих злочинів є безпідставні і спростовуються матеріалами справи. Наведені в апеляції доводи не спростовують докази, на які послався суд у вироку, і його висновки.

Суд першої інстанції, дослідивши і давши належну оцінку зібраним по справі доказам, прийшов до обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильно кваліфікував його дії за ст. ст. 357ч. 1, 358 ч.1, 129ч.1 КК України.

За таких обставин, доводи апеляції щодо неповноти, необ"єктивності і односторонності досудового слідства і судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, порушення кримінально-процесуального закону є безпідставні.

Покарання ОСОБА_2. призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Цивільний позов судом першої інстанції вирішений у відповідності з вимогами закону та встановленими у справі обставинами, прийняте рішення судом належним чином мотивоване, докази, які б спростовували такі висновки суду в апеляції не наведені і до неї не долучені.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 06 червня 2006 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляцію захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 - без задоволення.