Головуючий у І інстанції - Стеблина А.В.

Категорія - ст. 286 ч. 2 КК Доповідач - Оседач М.М.

колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Щербакова О.С.

суддів - Оседача М.М., Гром Л.М.

з участю прокурора - Щербака О.В.

представника потерпілого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією цивільного відповідача ОСОБА_2 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 3 жовтня 2007 року, яким,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець с. Дроздовиця, Городнянського району Чернігівської області, громадянин України, з повною загально-середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше судимий 20 вересня 1996 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст. 101 ч. 3 КК України (1960 р.) до 10 років позбавлення волі, звільнений по відбуттю строку покарання, мешканець АДРЕСА_1,

- засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки та покладено обов'язки передбачені ст. 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_1на користь: фінвідділу Чернігівської міської ради 1 203 грн. 84 коп.; ОСОБА_460 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 4 800 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_5. на користь ОСОБА_45 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_47 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що 20 серпня 2006 року о 8 год. 30 хв., керуючи автомобілем марки ГАЗ-53 д.н.з.НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом в м. Чернігові по території ринку "Ремзавод", що знаходиться біля зупинки громадського транспорту "Ремзавод" по проспекту Миру, проявив неуважність, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив наїзд на торговий ларьок № 22, внаслідок чого здвинув його до торгового ларька № 21 і при цьому зажав між нимиОСОБА_6, яка в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження.

В даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 10.1, 10.9. Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись з вироком суду цивільний відповідач ОСОБА_2 подав апеляцію в якій, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженогоОСОБА_1., просить вирок в частині вирішення цивільного позову змінити. Вважає, що задоволення цивільного позову і стягнення з його моральної шкоди є необґрунтованим, не підтверджено жодним доказом та є незаконним, а висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає те, що він не є власником даного автомобіля та не здійснює його володіння або користування на підставі відповідних правовстановлюючих документів і не є роботодавцем щодо вказаної особи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника цивільного відповідача, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити з вказаних в ній підстав, думку прокурора про необхідність задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи в повному обсязі та обговоривши доводи викладені в апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1у вчиненні зазначених у вироку діянь за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, яким суд дав належну юридичну оцінку і в апеляції не оспорюється.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1за ст. 286 ч. 2 КК України є правильною.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання засудженому, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, призначив його з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину і всіх обставин справи.

Разом з тим, при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_4до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, суд не в достатній мірі врахував всі обставини та прийняв рішення, яке не можна вважати законним.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні які - не будь дані про те, що ОСОБА_2 є власником автомобіля, яким було завдано шкоди потерпілій, здійснює його експлуатацію на підставі інших правоустановчих документів, є роботодавцем особи, яка заподіяла шкоду чи має будь яке інше відношення до заподіяння шкоди.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що всупереч вимогам, які містяться в ч.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України судом першої інстанції при вирішенні позовних вимог потерпілої ОСОБА_4до ОСОБА_2 прийняте рішення, яке не відповідає вимогам закону, а тому підлягає виключенню з вироку в цій частині.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

Апеляцію цивільного відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 3 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1змінити в частині вирішення цивільного позову.

Відмовити потерпілій ОСОБА_4в задоволенні цивільного позову до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині вирок залишити без змін.