826/2592/15 Про визнання протиправними та скасування рішень ДПІ про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків - 16.11.2016 Прийняття

ПАТ "Укрнафта" звернулося до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Рожнятівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 04 лютого 2015 року № 1 "Про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків" та визнати протиправними та скасувати з дати їх оформлення інкасові доручення (розпорядження) відповідача: № 10-23, № 11-23 від 06.02.2015 р.; № 12-23, № 13-23 від 09.02.2015 р., оформлені на підставі рішення ДПІ у Рожнятівському районі ГУ ДФС в в Івано-Франківській області від 04 лютого 2015 року № 1 "Про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків" та стягнути на користь ПАТ "Укрнафта" суму сплаченого судового збору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано з дати його прийняття рішення ДПІ у Рожнятівському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 04 лютого 2015 року № 1 "Про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків". Визнано протиправними та скасовано з дати їх оформлення інкасові доручення (розпорядження) ДПІ у Рожнятівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області: № 10-23, № 11-23 від 06.02.2015 р.; № 12-23, № 13-23 від 09.02.2015 р., оформлені на підставі рішення ДПІ у Рожнятівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 04 лютого 2015 року № 1 "Про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків" та стягнуто на користь позивача відповідні судові витрати.

ДПІ у Рожнятівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у III, IV кварталі 2014 року ПАТ "Укрнафта" самостійно подало до Державної податкової інспекції у Рожнятівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області розрахунки грошових зобов'язань із плати за користування надрами для видобування корисних копалин за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2014 року, які не були сплачені позивачем у встановлений податковим законодавством строк.

Рішенням начальника Державної податкової інспекції у Рожнятівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04 лютого 2015 № 1, відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ "Укрнафта".

На підставі вказаного рішення відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку інкасові доручення (розпорядження) від 06 лютого 2015 року № 10-23, № 11-23 та від 09 лютого 2015 року № 12-23, № 13-23 на загальну суму 211 867 040,76 грн.

Позивач вважаючи, таке рішення про стягнення коштів та інкасові доручення протиправними, звернувся за захистом своїх прав до суду з цим адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій правомірно вказували про таке.

Так, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Приписами п. 95.1 - 95.4 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду. Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII (71-19) , який набрав чинності з 01.01.2015 року, тимчасово, до 01.07.2015 року, встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.

Відповідно до пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , тимчасово, до 1 липня 2015 року, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках:

- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Тобто, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Буквальний зміст пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) вказує на необхідність відсутності зобов'язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов'язань, тому, наявність зобов'язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

Як встановлено судами, станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про стягнення коштів за ПАТ "Укрнафта" обліковувалась переплата по збору за провадження торгівельної діяльності нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом, тобто існувало зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Тому, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування приписів пункту 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) з метою стягнення коштів.

Крім цього, на момент виникнення спірних правовідносин положеннями законодавства не була встановлена форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у порядку передбаченому пунктом 32 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) та не врегульовано механізм безспірного списання таких коштів.

З метою реалізації зазначеного положення використовується наказ Державної фіскальної служби України від 21 січня 2015 року № 23, яким затверджено примірну форму рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що рішення Державної податкової інспекції у Рожнятівському районі Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 04 лютого 2015 року № 1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, отже є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Крім цього, на підставі рішення про стягнення коштів, з метою стягнення податкового боргу, відповідач оформив та направив обслуговуючим банкам ПАТ "Укрнафта" інкасові доручення від 06 лютого 2015 року № 10-23, № 11-23 та від 09 лютого 2015 року № 12-23, № 13-23.

Так, правила грошового обігу, використання платіжних інструментів встановлюються нормативно - правовими актами Національного банку України, які, відповідно до положень статей 3, 4 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є обов'язковими для всіх банків.

Статтею 7 Закону України "Про Національний банк України" передбачено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна, а також здійснює банківське регулювання. Національний банк України регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Згідно з пунктом 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (z0377-04) (далі по тексту - Інструкція), інкасовим дорученням (розпорядженням) визначається розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до пунктів 12.1, 12.2, 12.4 Інструкції органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.

При цьому, стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків - суб'єктів господарювання на підставі рішення суду.

Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті "Призначення платежу" інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Таким чином, приписами Інструкції передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) для списання коштів на підставі саме рішення суду та не визначено механізму списання обслуговуючим платника податку банку коштів з його рахунку на підставі інкасового доручення (розпорядження), яке оформлене на підставі рішення керівника контролюючого органу, що має місце за даних обставин спору.

Про відсутність в Інструкції механізму списання банком коштів за інкасовим дорученням (розпорядженням) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника такого органу зазначається також в абзаці 4 листа Національного банку України "Роз'яснення щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)" від 27 січня 2015 року № 25-110/4833 (v4833500-15) .

Таким чином, колегія суддів погоджує висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані інкасові доручення від 06 лютого 2015 року № 10-23, № 11-23 та від 09 лютого 2015 року № 12-23, № 13-23 оформлені відповідачем з порушенням встановлених вимог та на підставі протиправного рішення про стягнення коштів, а тому не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках ПАТ "Укрнафта".

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Укрнафта".

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.