УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Судова палата з кримінальних справ апеляційного суду
Рівненської області в складі: Головуючого: Омельяненка В.I.
Суддів: В.Я. Iващука, Збитковської Т.I. з участю прокурора:
Клімашевич Н.О. захисника ОСОБА_1
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянула 21 листопада
2006 року у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за
апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок,
потерпілої ОСОБА_5, захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах
засудженого ОСОБА_3 на вирок Сарненського районного суду від 27
червня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2, народжений та мешканець АДРЕСА_1,
громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою,
неодружений, працюючий слюсарем Сарненської дільниці Львівської
залізниці, не судимий,
- засуджений за ч.З ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
позбавлення волі;
за ч.2 ст.194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки і три місяці
позбавлення волі;
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, на три роки і три місяці позбавлення волі.
ОСОБА_3, народжений та мешканець АДРЕСА_2, громадянин
України, українець, із неповною середньою освітою, не одружений,
не працює, згідно ст.89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не судимий,
- засуджений за ч.З ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
і один місяць позбавлення волі;
за ч.2 ст.194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки позбавлення
волі.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, на три роки і один місяць позбавлення волі.
ОСОБА_4, народжена та мешканка АДРЕСА_2, громадянка України,
українка, із середньою спеціальною освітою, не одружена, не
працююча, не судима,
- засуджена за ст.198 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік
обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4, звільнено
від відбування покарання з випробуванням та встановленням
іспитового строку терміном на один рік. На ОСОБА_4 покладено
обов'язки передбачені ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За вироком суду, 10 січня 2006 року, приблизно о другій
годині ночі, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, шляхом
проникнення в приміщення магазину IНФОРМАЦIЯ_1, який належить
ОСОБА_5, звідки таємно викрали товаро-матеріальні цінності на
загальну суму 5407 грн. 80 коп.
Крім того, після вчинення зазначеного злочину, ОСОБА_2 та
ОСОБА_3, з метою приховати вчинений злочин, вчинили підпал,
вказаного магазину, чим завдали збитків потерпілій збитків в
особливо великих розмірах.
ОСОБА_4 визнана винною у тому, що отримала в дар від ОСОБА_2
та ОСОБА_3 деякі речі, знаючи, що вини викрадені з магазину
потерпілої.
В поданих на вирок суду апеляціях: прокурор та потерпіла,
просять вирок суду відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати за
м'якістю призначеного їм покарання. Оскільки судом недостатньо
враховано те, що засуджені вчинили тяжкі злочини, ОСОБА_3
негативно характеризується, ОСОБА_2 був ініціатором вчинення
злочинів, характеризується посередньо, не в повній мірі враховано
судом і тяжкість заподіяних злочином збитків. Просять постановити
новий вирок та обрати засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 більш суворе
покарання. Прокурор, крім того, просить змінити покарання відносно
ОСОБА_4, оскільки відповідно до ч.З ст. 61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до неї не може бути застосоване покарання у вигляді обмеження волі
так як у неї є на утриманні дитина двохрічного віку .Захисник,
просить виправдати ОСОБА_3 за ч.2 ст.194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
оскільки він даного злочину не вчиняв, а лише виконував вказівки
ОСОБА_2
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про скасування
вироку суду відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за м"якість призначеного
покарання та постановлення нового вироку з обранням їм покарання
зазначеного в апеляції прокурора та зміну вироку відносно
засудженої ОСОБА_4 з підстав зазначених апелянтом, клопотання
засуджених та захисника-адвоката ОСОБА_1 про залишення вироку суду
без зміни, судова палата вважає, що апеляція прокурора підлягає до
задоволення частково, а інші апеляції до задоволення не
підлягають, виходячи з наступного.
Винність засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів,
встановлена сукупністю зібраних у справі доказів, яким судом дана
належна оцінка і не заперечується самими засудженими, як під час
досудового та судового слідства так і при розгляді справи в суді
апеляційної інстанції.
При обранні виду та міри покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд
належним чином врахував тяжкість вчиненого засудженими злочину, їх
особу, обставини, що обтяжують та пом"якшують їх вину в тому числі
і ті на які покликаються апелянти.
Поряд з цим, покарання, обране ОСОБА_4 не грунтується нас
законі, оскільки відповідно до ч.З ст.61 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
обмеження волі не застосовується до жінок які мають дітей віком до
14 років, а в неї на утриманні є син ОСОБА_7 (т.1, а.с.321).
Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання ОСОБА_4,
колегія суддів враховує те, що злочин, який вона вчинила, не є
тяжким, засуджена судиться вперше та щиро розкаялася у вчиненому,
позитивно характеризується, одна виховує малолітню дитину,
добровільно відшкодувала заподіяні збитки. Наведені пом"якшуючі
обставини, судова палата вважає такими, що істотно знижують
ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають підстави призначити
ОСОБА_4 покарання нижче нижчої межі передбаченої санкцією ст.198
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, тобто застосувати ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Отже, вирок суду в цій частині належить змінити.
На підставі наведеного та керуючись ст.365,366 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, судова палата,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Вирок Сарненського районного суду від 27 червня 2006 року
відносно ОСОБА_4 змінити.
Вважати засудженою ОСОБА_4 за ст.198 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на п"ятсот десять
гривень штрафу.
В решті вирок суду залишити без зміни, а апеляції без
задоволення.