УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2006 року м. Iвано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Iвано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Ткачук Н.В.
суддів Хруняка Є.В., Томенчука Б.М.
з участю прокурора Каспрук О.В.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3,
потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши 20 листопада 2006 року у відкритому судовому
засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3 та
в його інтересах захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_6,
представника неповнолітніх потерпілих ОСОБА_7 на вирок Галицького
районного суду від 07.08.2006 року,-
встановила:
Цим вироком ОСОБА_3, уродженець IНФОРМАЦIЯ_1, проживає м.
Коломия, українець, громадянин України, освіта вища, одружений, на
утриманні неповнолітня дитина, не працює, не
військовозобов"язаний, не судимий,-засуджений за ст. 119 ч.1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 1 п. "б" Закону України "про амністію" від 11
липня 2003 р. ОСОБА_3 від призначеного судом покарання звільнено.
Запобіжний захід засудженому залишено попередній-підписку про
невиїзд. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 ОСОБА_5 в інтересах
неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_5-45.000 грн. моральної та 4050 грн.
матеріальної шкоди за встановлення пам"ятника, ОСОБА_6 5.000 грн.
моральної та 5406 грн. матеріальної шкоди за похорон; 500 грн. за
надання допомоги адвокатом ОСОБА_9 та 2400 грн. адвокатом ОСОБА_2.
Крім того, постановлено стягнути з ОСОБА_3 за проведення
судово-балістичної експертизи-479 грн. 49 коп.
За вироком ОСОБА_4 засуджений за те, що 10 вересня 2002 року
біля 10 год. 30 хв. АДРЕСА_1 разом з потерпілим розпивали спиртні
напої в будинку потерпілого ОСОБА_8. При цьому потерпілий приніс з
сейфу помпову мисливську рушницю і при огляді рушниці, не знаючи,
що вона заряджена, ОСОБА_3 випадково натиснув на спусковий гачок,
внаслідок чого пролунав постріл, від чого ОСОБА_8 отримав
вогнепальне поранення в області голови та шиї, від якого помер на
місці.
В апеляціях:
- засуджений ОСОБА_3 вважає, що суд безпідставно дійшов
висновку про
вчинення ним вбивства з необережності.
Просить вирок скасувати, провадження по даній справі закрити.
· захисник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 також вважає, що вирок
суду підлягає скасуванню, а справа закриттю, так як винність
ОСОБА_3 у вчиненні злочину не доведена.
· потерпілий ОСОБА_6 вважає, що вирок Галицького райсуду
підлягає до скасування в зв"язку з тим, що він не відповідає
фактичним обставинам справи.
Вважає, що вбивство було вчинене з корисливих мотивів.
Просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий
розгляд.
- ОСОБА_7-представник неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_8
ставить питання, про те, що ОСОБА_3 вчинив убивство ОСОБА_8 з
корисливих
мотивів, а тому вирок суду вважає незаконним і
необгрунтованим.
Подана прокурором, який брав участь у розгляді справи судом
першої інстанції, апеляція на незаконність вироку та м"якістю
призначеного покарання при апеляційному розгляді справи ним
відкликана.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_3 та в його
інтересах адвоката Волошина, які просили справу закрити, а ОСОБА_3
у випадку засудження ст.119 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суворо не
карати, думку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та в їх інтересах
адвоката ОСОБА_2, які просили справу направити на додаткове
розслідування так як засуджений вчинив вбивство з корисливих
мотивів, думку прокурора про законність і обгрунтованість вироку,
перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляцій,
апеляційний суд вважає, що апеляції слід залишити без задоволення
з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні
злочину, за обставин, зазначених у вироку, обгрунтований належно
дослідженими доказами.
Посилання засудженого та його захисника про те, що ОСОБА_3 не
вчиняв даного злочину, що мав місце самопостріл рушниці
спростовується висновками експерта та показаннями експертів в
судовому засіданні, які повністю виключають самопостріл рушниці і
вказують на ту обставину, що постріл з рушниці міг відбутися, лише
шляхом натискання на спусковий гачок, а відсутність на рушниці
будь-яких відбитків пальців вказує на те, що всі вони були кимось
стерті. Тому відсутність пальців ОСОБА_3 на рушниці, не свідчать
про те, що він не брав рушницю в руки, а тільки вказує, що її було
витерто.
Суд правильно оцінив наявні у справі докази та прийшов до
правильного висновку, що дії ОСОБА_3 були необережними при огляді
рушниці, який проявивши злочинну недбалість, не передбачаючи
смерть потерпілого, хоча повинен був передбачати, тримав рушницю
стволом в напрямку потерпілого та випадково натиснув на спусковий
гачок, в результаті чого смертельно поранив потерпілого ОСОБА_8.
Цей висновок суду підтверджується частково показаннями
засудженого ОСОБА_3, показаннями свідків та іншими матеріалами
справи.
Зокрема, з показань як засудженого ОСОБА_3, так і свідків
ОСОБА_10, ОСОБА_11 та оголошених в судовому засіданні показань
матері потерпілого-ОСОБА_12, даних нею на досудовому слідстві, між
потерпілим і ОСОБА_8 велася дружня розмова.
Показаннями ОСОБА_12 підтверджується, що саме її син приніс
із сейфа рушницю і дав її ОСОБА_3, який оглядав рушницю про щось
розпитував сина і в цей час пролунав постріл (т.1 а.с. 396).
З показань свідка ОСОБА_10-водія потерпілого вбачається, що
коли він почув постріл, підбіг на кухню та побачив, що ОСОБА_8
підпертий до столу, ОСОБА_3 бігав по кухні і кричав "ой
вистрілило", він відклав рушницю в сторону, а мати занесла її в
кімнату.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_13, який в грудні 2002
р. проводив експертизу речових доказів та склав акт
судово-медичного дослідження по справі пояснив, що враховуючи всі
встановлені по справі фактори вказують на те, що постріл був з
більшої дистанції ніж самопостріл і тому то був несамопостріл (т.2
а.с. 453).
Крім того ОСОБА_13 пояснив, що якби постріл був від падіння
рушниці, то постріл був би зовсім інакшим (траєкторія польоту
кулі, вхідний, вихідний отвір, відбитки на стіні, зріз рушниці та
знаходження її після пострілу). Всі обставини, а також те, що
рушниця була нова, справна вказують на те, що самовільний постріл
не міг бути.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 по висновку
експертизи №2210/2211 (т.1 а.с. 107-110) дав чітке роз"яснення, що
з вищевказаної рушниці, без натискання на спусковий гачок постріл
неможливий (т.2 а.с. 455).
Дані обставини підтверджуються:
· протоколом огляду місця події 10.09.2002 року та
фототаблицями до нього (а.с. 12-25; 64-65);
· висновками експерта (експертизи речових доказів) №148/3871
від 23.12.2002 року та схемами до неї, де в п.5 зазначено, що дані
про дистанцію пострілу виключають можливість спричинення їх самим
потерпілим ОСОБА_8, тому найбільш ймовірно, вказане смертельне
вогнепальне пошкодження потерпілого могло бути спричинено ОСОБА_3,
який в цей час знаходився в кімнаті разом з потерпілим (а.с.
81-85).
- даними висновку судово-балістичної експертизи №2212 від
30.09.2002 р.
встановлено, що надана на дослідження рушниця справна і для
стрільби придатна, а постріл без натискання на спусковий гачок
неможливий. Виходячи з досліджень експерт прийшов до висновку про
те, що показання ОСОБА_3 не відповідають дійсності по причині
неможливості відбування пострілу без натискання на спусковий гачок
і не відповідають напрямку раневого каналу ОСОБА_8 (а.с. 97-99
т.1); - згідно висновку судово-медичного дослідження трупа №178
від 11.09.2002 р. смерть ОСОБА_8 наступила від гострої
крововтрати, яка виникла внаслідок пошкодження кровоносних судин
шиї в результаті вогнепального поранення підборіддя з пошкодженням
судинного пучка зліва, відкритого перелому нижньої щелепи,
перелому поперечного відростка 3-го шийного хребця (т.1 а.с.
115-116).
За таких доказів суд прийшов до обгрунтованого висновку про
винуватість ОСОБА_3, кваліфікуючи його дії за ст. 119 ч.1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, тобто що він вчинив вбивство через
необережність.
Наведеними у вироку доказами, повністю спростовується
твердження засудженого та його адвоката про те, що він не брав
рушницю в руки.
Крім того ОСОБА_4 не заперечував проти застосування до нього
амністії.
Твердження потерпілих та їх адвоката про те, що ОСОБА_3
вчинив умисне вбивство ОСОБА_8 з корисливих мотивів спростовується
наведеними показаннями свідків, потерпілої ОСОБА_12 про те, що
ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були у дружніх стосунках, постріл відбувся,
коли поруч були матір потерпілого та шофер, поведінка засудженого
після пострілу, відсутність причин та мотиву вбивства свідчать про
те, що цей постріл міг бути вчинений лише з необережності.
Крім цього досудовим та судовим слідством не встановлено
будь-яких боргових зобов"язань між засудженим і потерпілим. Ця
обставина (боргові зобов"язання) була предметом дослідження як
досудового, так судового слідства та об"єктивного підтвердження не
знайшла. Окрім 200 грн., які ОСОБА_3 повернув родині ОСОБА_8.
Не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи і ті
доводи потерпілих, що ОСОБА_3 було відомо, що рушниця заряджена.
Предметом дослідження по справі був і виявлений після смерті
у потерпілого синець навколо лівого ока, про який заявляють
потерпілі. Однак після перевірки доказів по справі 02.06.2004 року
старшим слідчим прокуратури було винесено постанову про відмову в
порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст. 125 ч.1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, яка ніким не скасована (т.1 а.с. 475).
За таких доказів суд прийшов до обгрунтованого висновку про
винуватість ОСОБА_3, кваліфікувавши його дії за ст. 119 ч.1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідно до встановлених обставин події.
При призначенні покарання засудженому суд в повній мірі
врахував тяжкість вчинених ним злочинів, дані про його особу та
інші обставини, передбачені ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Доводи засудженого ОСОБА_3 про недоведеність його вини
апеляційний суд визнає необгрунтованими, оскільки вони
спростовуються наведеними у вироку доказами, визнати які
недостовірними немає підстав.
Що стосується помпової рушниці моделі IЖ-81 НОМЕР_1, яка є
речовим доказом по справі, то це питання вирішене в порядку ст. 81
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
. А питання про її належність та повернення
спадкоємцям, про що ставиться питання в апеляції ОСОБА_7 може бути
вирішено в порядку цивільного судочинства.
Достатньо обгрунтованим є і рішення суду про стягнення
відшкодування матеріальних та моральних збитків, які були
заподіяні злочином.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів,-
ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника
ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_6 та представника неповнолітніх
потерпілих ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Галицького
районного суду від 07.08.2006 року відносно ОСОБА_4 без змін.