Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (суддя-доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби України на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби України про поновлення на публічній службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

У травні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду та просив визнати незаконним наказ від 03.04.2012 р. № 21-о про його звільнення, поновити на посаді головного державного податкового інспектора сектору супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2012 року в сумі 2 246,33 грн. (з урахуванням виплаченої грошової допомоги при звільненні).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р., позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Голови комісії з проведення реорганізації Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції, начальника Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби України від 03.04.2012 р. № 21-о "Про звільнення ОСОБА_4.".

Поновлено позивача на посаді головного державного податкового інспектора сектору супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби з 03.04.2012 р.

Стягнуто з Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 528,33 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина 2 статті 40 КЗпП України).

Статтею 49-2 КЗпП України встановлено порядок вивільнення працівників. Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач проходив публічну службу на посаді головного державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції.

На підставі наказу ДПС України від 05.12.2011 р. № 200 "Про затвердження чисельності працівників та тимчасових типових структур державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонних, об'єднаних та спеціалізованих державних податкових інспекцій", наказу ДПА у Кіровоградській області від 07.11.2011р. № 505 "Про реорганізацію державних податкових інспекцій Кіровоградської області" (зі змінами) та наказів Олександрійської ОДПІ Кіровоградської області від 08.11.2011р. № 1117 "Про реорганізацію Олександрійської ОДПІ" (зі змінами), від 28.12.2011 р. № 1333 "Про тимчасову структуру Олександрійської ОДПІ" та від 28.12.2011 р. № 75-о "Про попередження щодо розірвання трудового договору", у зв'язку з реорганізацією Олександрійської ОДПІ шляхом перетворення та скорочення штатної чисельності позивача 29.12.2011 р. попереджено про наступне вивільнення із займаної посади 29.02.2012 р. згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.

При попередженні про звільнення йому не пропонувалися вакантні посади для переведення (а.с. 34).

Наказом Голови комісії з проведення реорганізації Олександрійської ОДПІ, начальника Олександрійської ОДПІ від 03.04.2012 р. № 21-о позивача звільнено 03.04.2012 р. з посади головного державного податкового інспектора відділу інформатизації процесів оподаткування у зв'язку з реорганізацією та скороченням штатної чисельності Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 5).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення позивача відбулося із порушенням вимог КЗпП України (322-08) , оскільки на час звільнення позивач не мав дисциплінарного стягнення, а наявна вакантна посада головного державного податкового інспектора сектору супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків йому не була запропонована, що є порушенням статті 49-2 КЗпП України.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних підстав.

Так, в ході розгляду справи судами встановлено, що позивач був звільнений 03.04.2012 р.

В той же час посада головного державного податкового інспектора сектору супроводження інформаційних систем та адміністрування баз даних відділу інформатизації та обліку платників податків, яка на думку судів на момент звільнення позивача була вакантною і яку протиправно йому не було запропоновано, була вакантною лише з наступного після звільнення позивача дня згідно штатного розпису станом на 04.04.2012 р.

В той же час, в порушення вимог статі 159 КАС України (2747-15) щодо законності та обґрунтованості судового рішення судами не було досліджено наявність вакантних посад, які могли бути запропоновані позивачу станом на час попередження про майбутнє звільнення та на час звільнення, яке, як встановлено судами, відбулося 03.04.2012 р.

Крім того, судами не враховано що за правилами статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, а не на посаді у новоствореному чи реорганізованому відділі.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами порушено норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що тягне за собою обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби України задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.06.2012 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2013 р. у даній справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .