Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.

Шведа Е.Ю.

розглянула у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" Додусенка Володимира Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - публічне акціонерне товариство "БАНК КАМБІО", про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідації публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" Додусенка В.І. (далі - Уповноважена особа) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі -Фонд), у якому просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Додусенка В.І. щодо не включення ОСОБА_3 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського вкладу, укладеного між позивачем та ПАТ "БАНК КАМБІО";

2) зобов'язати Уповноважену особу Додусенка В.І включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "БАНК КАМБІО";

3) зобов'язати Уповноважену особу Додусенка В.І подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "БАНК КАМБІО";

4) зобов'язати Фонд включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "БАНК КАМБІО" за рахунок Фонду.

5) зобов'язати відповідачів подати суду звіт про виконання рішення суду в термін не пізніше п'яти робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2015 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено, між ПАТ "БАНК КАМБІО (далі - Банк) та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду від 25.09.2014 року № 1 (далі - Додаткова угода) до Договору № 20-1509 строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті.

За змістом вказаної Додаткової угоди № 1, враховуючи, що Отримувачем подано письмову заяву (повідомлення) про набуття прав Вкладника, вкладником відповідно до Договору № 20-1509 строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті необхідно вважати ОСОБА_3

25 вересня 2014 року на ім'я позивача у ПАТ "БАНК КАМБІО" було відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_1 у валюті - долари США.

25 вересня 2014 року грошові кошти в сумі 13500 дол. США на цей рахунок надійшли з депозитного рахунку № 26303200401574.840 у валюті - долари США, іншої фізичної особи ОСОБА_6 з призначенням платежу "Згідно договору № 20-1509 від 25.09.2014 року строкового банківського вкладу (депозиту) "Classic" в іноземній валюті, зі сплатою процентів в кінці строку на користь третьої особи, Вкладник ОСОБА_3", що підтверджується меморіальним ордером від 25.09.2014 року № 21516.

Згідно довідки ПАТ "БАНК КАМБІО" від 12.03.2015 року № 22/620 ОСОБА_3 відкрито депозитні рахунки від 25.09.2014 року: НОМЕР_3 на суму 13500 дол. США; НОМЕР_2 на суму 40,81 дол. США, залишок коштів на яких станом на 11.03.2015 року складає 13540,81 доларів США.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 року № 144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 року № 46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "БАНК КАМБІО" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка В.І. строком на 1 рік з 02.03.2015 року по 01.03.2016 року включно.

Також встановлено, що Протоколом комісії з перевірки вкладів фізичних осіб від 27.02.2015 року зафіксовано проведення перевірки документів, пов'язаних з укладанням ПАТ "Банк Камбіо" протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку з вкладниками, а також обставини зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб.

В ході перевірки виявлені наступні факти: безготівкове перерахування коштів з банківських рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ "БАНК КАМБІО" у серпні-вересні 2014 року (загальна сума залишків по цим банківським рахункам фізичних осіб станом на 05.12.2014 року складає 54701865,14 грн.); безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ "БАНК КАМБІО" у серпні-вересні 2014 року (загальна сума залишків по цим банківським рахункам фізичних осіб станом на 05.12.2014 року складає 222079798,70 грн.).

На підставі вищевказаного Комісія запропонувала Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб тимчасово обмежити здійснення банком операцій щодо виплат коштів вкладникам.

На офіційному сайті Фонду за посиланням http://www.fg.gov.ua/payments/bank-cambio-104.html опубліковано оголошення про те, що з Фонд з 06 березня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам третьої особи; для отримання коштів вкладники ПАТ "БАНК КАМБІО" з 06.03.2015 року по 17.04.2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду ПАТ "УКРІНБАНК". Виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Дізнавшись про свою відсутність в переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, ОСОБА_3 звернулась до Уповноваженої особи з проханням роз'яснити про причини такого не включення.

Уповноважена особа у листі від 02.04.2015 року № 19/1012 повідомила про проведення перевірки за всіма банківськими рахунками, на яких обліковуються залишки грошових коштів вкладників, зокрема щодо фактів безготівкового перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних та фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в тому самому банку, та, що операції по рахунку за заявою позивача підпадають під ознаки перевірки; про виявлені обставини повідомлено Фонд. Уповноважена особа також повідомила про відкриття кримінального провадження за фактом вчинення службовими особами ПАТ "БАНК КАМБІО" злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, та що після отримання відповіді про законність операцій на рахунку позивача, Фондом будуть вжиті заходи щодо розблокування виплат та включення їх до відповідного реєстру.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI (4452-17) ), Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно із частиною 1 статті 27 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Частиною 2 статті 38 Закону № 4452-VI передбачено, що на уповноважену особу Фонду покладений обов'язок під час дії тимчасової адміністрації проводити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно із частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України..

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У цій справі суду необхідно встановити, з яких конкретно підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI, відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину, та перевірити обґрунтованість такого висновку.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про відмову у позові, зазначив, що на час розгляду справи наявний факт існування висновку Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності вказаного договору, дії щодо чого не оскаржені та не визнані протиправними, що, відповідно, має наслідком втрату коштами на рахунку позивача статусу вкладу, а позивачем - статусу вкладника, у зв'язку з чим на вказані кошти не поширюються гарантії Фонду, оскільки гарантії Фонду поширюються на кошти вкладників - фізичних осіб, які знаходяться на рахунку за договором вкладу або банківського рахунку.

Проте, посилань на будь-які порушення при укладенні договору № 20-1509 строкового банківського вкладу (депозиту) "CLASSIC" в іноземній валюті, зі сплатою процентів в кінці року, без права поновлення на користь третьої особи від 25.09.2014 року та додаткової угоди № 1 до нього від 25.09.2014 року Уповноваженою особою у листі від 02.04.2015 року № 19/1012 та Комісією у протоколі від 27.02.2015 року не зазначено.

При цьому, навіть за умови встановленого факту існування на час розгляду справи висновку Уповноваженої особи Фонду щодо нікчемності договору, це не є безумовним свідченням необґрунтованості позовних вимог. Як зазначалось, суду необхідно перевірити правильність висновку Уповноваженої особи Фонду з огляду на підстави для визнання договору нікчемним, які передбачені частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначив, що відомостей джерела отримання коштів позивачем суду не надано. Разом з цим в силу похилого віку позивачки (1945 року народження), фізичними обмеженнями та тих обставин, що пов'язані дійсними істотними труднощами, проживання в далекому відстані від міста, дає підстави для сумніву, що позивач могла укласти угоду банківського вкладу. Пояснення представника позивача про те, що позивач приїжджала в Київ для отримання юридичних послуг є недостовірними, оскільки згідно наявного в матеріалах справи договору від 30.03.2015 року № 09-2015 про надання правової допомоги відмічено, що цей договір складений в місті Донецьку.

Вказані обґрунтування, наведені у судовому рішенні, дають підстави для висновку, що суд мотивував рішення сумнівами та припущеннями, що свідчить про необґрунтованість такого рішення.

Також, суд апеляційної інстанцій вказав, що довідка видана ПАТ "БАНК КАМБІО" від 12.03.2015 року № 22/620 позивачу про те, що залишок коштів на її рахунку станом на 11.03.2015 року складає 13540,81 доларів США є недійсною, оскільки у Банку не було прав та повноважень видавати таку довідку.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не врахував, що факт наявності коштів на рахунку позивача не заперечувався. Крім того, як зазначалось, частиною 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що операція з перерахування грошових коштів з рахунку фізичної особи ОСОБА_6 на рахунок позивача дала комісії підстави вважати, що вона суперечить Постанові Правління Національного банку України № 365 від 16.09.2013 року "Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України" (z1592-13) , оскільки безготівкове перерахування грошових коштів в іноземній валюті можливе лише з інших власних рахунків або шляхом внесення грошових коштів у касу банку, чого не відбувалось та підтверджується матеріалами справи, зокрема меморіальним ордером № 215_16 від 25.09.2014 року.

Комісія дійшла висновків, що зазначене підтверджує намагання фізичної особи ОСОБА_6 отримати грошові кошти не в порядку черговості від банку (4-а черга, ч.4 п.1 ст. 52 Закону), а за рахунок коштів Фонду, тобто внаслідок укладання таких правочинів надається перевага одному вкладнику, розмір вкладу якого перевищує встановлений граничний розмір відшкодування, а саме, вказана особа має намір отримати за рахунок коштів Фонду відшкодування, яке перевищує 200 000 гривень, замість отримання залишку вкладу понад граничний розмір відшкодування за рахунок реалізації майна банку як кредитор четвертої черги.

Таким чином, як вказав апеляційний суд, під час перевірки комісією встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого "дроблення" великого депозиту іншого клієнта, з метою відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Проте, вказавши, що операція з перерахування грошових коштів з рахунку фізичної особи ОСОБА_6 на рахунок позивача дала Комісії підстави вважати, що вона суперечить Постанові Правління Національного банку України № 365 від 16.09.2013 року "Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України" (z1592-13) , апеляційний суд не надав оцінки, чи свідчить вказане порушення про нікчемність правочину з підстав, передбачених частиною 3 статті 38 Закону № 4452-VI. Також, не обґрунтовано, яким чином зазначена обставина доводить наявність при укладенні правочину мети щодо неправомірного відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Враховуючи, що відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування судового рішення апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд.

Відповідно до частин 2, 3 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає можливим направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2015 у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.