Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Шевчук П.О.,

за участю представників позивача Місечко В.М., відповідача Шамсетдінова М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року

у справі № 2а-15125/10/2670

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д. "

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про скасування податкових повідомлення-рішення,

У жовтні 2010 року Підприємство з іноземними інвестиціями "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." (далі - ПІІ "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.", позивач) звернулося до суду з позовом, з урахуванням уточнень позовних вимог, до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ від 04 березня 2010 року № 00000122304/0 та податкових повідомлень - рішень від 18 травня 2010 року № 0000122304/1, від 28 липня 2010 року № 0000122304/2, прийнятих податковим органом за наслідками адміністративного оскарження, якими товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем у сумі 1305018,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції, передбачені п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", - 1104013,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року, позов ПІІ "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 04 березня 2010 року № 00000122304/0, від 18 травня 2010 року № 0000122304/1, від 28 липня 2010 року № 0000122304/2.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 29 січня 2010 року по 10 лютого 2010 року ДПІ провела планову виїзну перевірку ПІІ "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за наслідками якої податковим органом складено акт від 19 лютого 2010 року № 76/1-23-04-23168191. Згідно з висновками цього акту ПІІ "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д.", крім іншого, порушено п. 3.1 ст. 3, п. 4.3 ст. 4, п. 6.5 ст. 6, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), в результаті чого у період з січня 2008 року по вересень 2009 року занижено ПДВ на суму 1305018, 00 грн. Податковий орган ставив під сумнів правильність визначення позивачем нульової ставки до операцій з транспортно-експедиторських послуг, отриманих ПІІ "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." від нерезидентів за межами митної території України. На думку податкового органу, транспортно-експедиторські послуги, отримані від нерезидента, є об'єктом оподаткування ПДВ на загальних підставах незалежно від місця постачання таких послуг (митна територія України або за її межами), оскільки фактично отримувачем таких послуг є резидент, який перебуває в Україні, тому й місце постачання транспортно-експедиторських послуг вважається також таким, що розташоване на митній території України.

За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення, з приводу правомірності яких виник спір.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що умовою для визначення об'єкта оподаткування та бази оподаткування податком на додану вартість щодо операцій з надання послуг нерезидентам чи отриманні їх від нерезидента та визнання платника ПДВ - резидента особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) ПДВ до бюджету, є визначення місця фактичної поставки таких послуг нерезидентом на митній території України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п "а" п. 6.5 ст. 6 цього Закону місцем поставки послуг вважається, за винятками, визначеними у підпунктах "в", "д"-"е" цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Зазначені норми Закону, як і визначення понять, пов'язаних з поставками товарів та послуг, наведених у п. 1.4 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, не дають підстав для розмежування понять "надання послуг" та "поставка послуг".

Правильність такої правової позиції підтверджується і подальшими змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів, міжнародних відправлень, міжнародного лізингу та міжнародного ремонту товарів пов'язані із міжнародними перевезеннями" від 04 червня 2009 року № 1451-VI (1451-17) до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, відповідно до якого об'єктом оподаткування визначено, зокрема, операції платників податку з поставки послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом "г" п. 10.1 ст. 10 Закону № 168/97-ВР визначено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України.

Зазначені норми Закону слід застосовувати в контексті положень п. 6.5 ст. 6 Закону № 168/97-ВР, яким передбачено вважати місцем поставки послуг і, відповідно, об'єктом оподаткування, митну територію України або за межами митної території України в залежності від суті господарської операції, статусу контрагентів, а також виду послуг.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, частина транспортно-експедиторських послуг, до якої позивач застосував нульову ставку, була придбана безпосередньо позивачем за межами митної території України в межах договорів міжнародного перевезення вантажів експедиторами-нерезидентами, а саме із Drogowy Transport Towarowy (договір від 18 листопада 2008 року № 313/08 про надання транспортно-експедиційних послуг); ABC-Czepcznski (договір від 20 березня 2007 року № 050/07 про надання транспортно-експедиційних послуг); Panalpina CIS Helsinki OY (договір від 1 липня 2007 року № 247/07 про надання транспортно-експедиційних послуг); Van der Wal Holding В.V. (договір від 01 січня 2009 року № 032/09 про надання транспортно-експедиційних послуг; Marmer enterprises limited (договір від 30 березня 2009 року № 061/09 про надання транспортно-експедиційних послуг); Rod Trans Sp. Z.o.o. (договір від 31 серпня 2007 року № 237/07 про надання транспортно-експедиційних послуг); Panalpina Welttr GmbH (договір від 02 грудня 1999 року № 141/99); Lyra Enterprises (договір доручення від 25 грудня 2007 року № 424/07 про надання транспортно-експедиційних послуг). За умовами договорів, укладеними між ПІІ "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." та Drogowy Transport Towarowy, ABC-Czepcznski, Panalpina CIS Нelsinkі ОY, Van der Wal Holding В.V., Магmег enterprises limited, Rod Trans Sp. Z.o.o., експедитор-перевізник здійснює контроль за правильністю завантаження, розміщенням та зчепленням вантажу з метою безпеки руху та збереженню вантажу при перевезенні, перевіряє правильність записів у транспортних документах, їх маркування та нумерацію, зовнішній вигляд, здійснює догляд за рухом вантажів, представляє інтереси експедитора-замовника у взаємовідносинах з усіма суб'єктами, пов'язаними з транспортуванням вантажів, здійснює розрахунки з транспортними та іншими організаціями. Згідно з умовами договору із Panalpina Welttr GmbH від 2 грудня 1999 року № 141/99 нерезидент у якості виконавця на підставі відповідних ліцензій здійснює комплекс послуг з організації міжнародного перевезення вантажу: перевезення, доставку до дверей, розвантажувальні та навантажувальні роботи, митне оформлення на всіх етапах слідування та інші необхідні дії з обробки вантажу замовника. А за умовами договору доручення між ПІІ "Панальпіна Уорлд Транспорт Л.Т.Д." та Lyra Enterprises від 25 грудня 2007 року № 424/07 про надання транспортно-експедиційних послуг нерезидент у якості експедитора за плату та за рахунок клієнта позивача, діє від його імені та за його дорученням та зобов'язується організувати виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням, перевалкою, митним оформленням вантажів у міжнародному сполученні транспортом.

Відповідно до Національного класифікатору України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2005", прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375 (va375202-05) , експедиція вантажів та організація перевезень включаються до підкласу 63.40.0 "Організація перевезення вантажів", який, у свою чергу, відноситься до розділу 63 "Додаткові транспортні послуги та допоміжні операції".

Таким чином, транспортно-експедиторські послуги є допоміжними для транспортних послуг.

Підпунктом "г" п. 6.5 ст. 6 Закону № 168/97-ВР визначено, що місцем поставки послуг вважається місце, де фактично надаються послуги у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші, аналогічні види робіт (включаючи страхування).

Згідно з пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону країни (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Таким чином, встановивши, що послуги з автоперевезення вантажу за межами державного кордону України та супутні послуги були отримані позивачем за межами митної території України від перевізників - нерезидентів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що такі послуги оподатковуються за нульовою ставковою ПДВ, а відтак податкові повідомлення - рішення ДПІ є протиправними.

Також під час вирішення спору суди врахували висновки, викладені у лист ДПА від 06 лютого 2007 року № 2280/7/16-1517-05 (v2280225-07) щодо надання роз'яснення стосовно оподаткування ПДВ операцій з перевалки вантажів за межами митної території України, у разі якщо для виконання таких робіт резидентом додатково залучається нерезидент, згідно з якими визначальною умовою для визначення порядку оподаткування ПДВ операцій з надання послуг є місце їх надання (за виключенням тих операцій, за якими встановлено окремий порядок оподаткування).

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2012 року у справі № 2а-15125/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.