У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Паневіна В.О. і Кармазіна Ю.М.
за участю прокурора
Сухарєва О.М.
розглянула в судовому засіданні 19 грудня 2006 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого
ОСОБА_1. на вирок Барвінківського районного суду Харківської
області від 15 липня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової
палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської
області від 13 жовтня 2005 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
громадянин України, неодноразово судимий.
останній раз 20.07.2004 р. за ст. 309 ч. 1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження волі і на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
звільнений від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком на 1 рік;
засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири
роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного за
цим вироком покарання частково приєднано невідбуту частину
покарання за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1. визначено
чотири роки три місяці позбавлення волі.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,
громадянка України, раніше судима,
останній раз 25.04.2003 р. за ст. 296 ч. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі та звільнена на
підставі ст. 79 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з випробуванням
з іспитовим строком на 3 роки,
засуджена за ст.ст. 15, 198 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три
місяці арешту.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
призначеного за цим вироком покарання повністю приєднано покарання
за попереднім вироком і остаточно ОСОБА_2. визначено три роки три
місяці позбавлення волі.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_3., щодо якого судові рішення
не оспорюються.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2005 року
вирок щодо ОСОБА_1. і ОСОБА_2. залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 і ОСОБА_2. засуджено за вчинення
таких злочинів.
23 лютого 2005 року близько 20-ої години ОСОБА_1. за
попередньою змовою з ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного
сп'яніння, поблизу лісоторгового складу, розташованого поруч
залізничного вокзалу в м. Барвінкове Харківської області, відкрито
викрав належний ОСОБА_4 велосипед вартістю 350 грн.
У той же день близько 20-ої год. 30 хв. у м. Барвінкове
Харківської області ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного
сп"яніння та знаючи достовірно про викрадення ОСОБА_1 і ОСОБА_3
велосипеда, на прохання ОСОБА_1 намагалась його збути ОСОБА_5, але
свій умисел до кінця не довела, оскільки той відмовився купувати
велосипед.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить судові
рішення змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 186 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 51 КУпАП. Вказує на невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи, посилаючись на його
непричетність до вчинення грабежу. Стверджує, що до нього
застосовувалися недозволені методи ведення слідства, внаслідок
чого він себе обмовив. Разом з тим, вважає, що його дії мають бути
кваліфіковані як крадіжка чужого майна і, враховуючи вартість
викраденого майна, він повинен нести адміністративну
відповідальність, а не кримінальну.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність і
обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
вона підлягає частковому задоволенню.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у
відкритому викраденні чужого майна, вчиненому за попередньою
змовою групою осіб, відповідає фактичним обставинам справи та
підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами.
У судовому засіданні ОСОБА_1. вину у вчиненні даного злочину
не визнав і показав, що не був обізнаний, що велосипед належить
ОСОБА_4 Пояснював, зокрема, що на прохання ОСОБА_3 забрати
велосипед у його родича приїхав з ним до лісоторгового складу. Там
побачив лежачого на землі чоловіка, а поруч з ним велосипед.
ОСОБА_3 забрав цей велосипед. Після цього зустріли ОСОБА_2, якій
ОСОБА_3 сказав, що це його велосипед, і попросив його продати.
ОСОБА_2 запропонувала ОСОБА_5 купити його, але той відмовився і
тоді вони продали велосипед ОСОБА_6
Але на досудовому слідстві ОСОБА_1. показував, що 23 лютого
2005 року на вулиці Київській він, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зустріли
ОСОБА_7 і від нього дізнались, що неподалік лісоторгового складу
той бачив лежачого на землі чоловіка, біля якого знаходився
велосипед. Почувши це, він запропонував ОСОБА_3 викрасти велосипед
і, отримавши його згоду, поїхали до лісоторгового складу. Там
побачили чоловіка, яким був ОСОБА_4 і, незважаючи на його
прохання, забрали велосипед. Повертаючись на вулицю Київську,
побачили ОСОБА_2, якій запропонували реалізувати викрадене.
ОСОБА_2 відвезла велосипед ОСОБА_5, але той не захотів його
купувати. Велосипед за його пропозицією купила ОСОБА_6, якій
сказав, що він належить йому.
Наведені показання ОСОБА_1 про обставини вчинення даного
злочину суд обгрунтовано визнав достовірними і поклав їх в основу
вироку, оскільки вони узгоджуються з показаннями ОСОБА_3, який
підтвердив, що за змовою з ОСОБА_1 викрав у присутності ОСОБА_4
його велосипед, аналогічними показаннями ОСОБА_2., які вона давала
на досудовому слідстві, показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що
після падіння з велосипеда лежав на землі і в цей час до нього
підійшли ОСОБА_3 і ОСОБА_1., які, не реагуючи на його прохання,
відібрали в нього велосипед, показаннями свідків ОСОБА_8.,
ОСОБА_7, ОСОБА_6, іншими доказами, які є в матеріалах справи.
Таким чином, доводи в скарзі засудженого ОСОБА_1 про його
непричетність до вчинення грабежу є безпідставними.
Законом України від 02 червня 2005 року "Про внесення змін в
Кодекс України про адміністративні правопорушення" ( 2635-15 ) (2635-15)
викладена нова редакція ст. 51 КУпАП. Диспозицією цієї статті
встановлено, що дрібним є викрадення чужого майна, вчинене шляхом
крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати.
З огляду на викладене вважаються безпідставними також доводи
засудженого ОСОБА_1 про те, що його дії мають бути кваліфіковані
як крадіжка чужого майна і, враховуючи вартість викраденого майна,
він повинен нести адміністративну, а не кримінальну
відповідальність.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які були б безумовною підставою для скасування судових рішень, у
справі не виявлено.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього
недозволених методів ведення слідства є безпідставними, оскільки
наведені ним факти в ході прокурорської перевірки свого
підтвердження не знайшли і постановою слідчого прокуратури від 15
червня 2005 року в порушенні кримінальної справи відносно
співробітників Барвінківського РВ УМВС України в Харківській
області відмовлено (а.с. 141).
Разом з тим, судові рішення щодо ОСОБА_1 і в порядку,
передбаченому ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, щодо ОСОБА_2.
підлягають зміні.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1. має на утриманні
престарілу матір, вартість викраденого майна є незначною, ОСОБА_2
має на утриманні двох неповнолітніх дітей, заподіяну шкоду
повністю відшкодовано.
Наведені обставини, на думку колегії суддів, є такими, що
пом"якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості
вчиненого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 злочинів, а тому, враховуючи дані про
особу засуджених, а також конкретні обставини справи, колегія
суддів дійшла висновку про можливість застосування ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст.
186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
нижче від найнижчої межі, встановленої
в санкції даного закону, а ОСОБА_2. - призначення за ст.ст. 15,
198 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
іншого, більш м"якого виду основного
покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин, оскільки
призначення їй, як матері, що має дитину до семи років, такого
покарання як арешт, яке обрав суд, законом (ст. 60 ч. 3 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
) не передбачено.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок Барвінківського районного суду Харківської області від
15 липня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 13
жовтня 2005 року щодо ОСОБА_1 та в порядку, передбаченому ст. 395
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, щодо ОСОБА_2 змінити.
Пом"якшити покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до двох
років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за
попереднім вироком і остаточно ОСОБА_1. визначити два роки три
місяці позбавлення волі.
ОСОБА_2 за ст.ст. 15, 198 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
замість покарання у
виді арешту призначити штраф у розмірі 510 грн.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
покарання повністю приєднати невідбуту частину покарання за
попереднім вироком і остаточно ОСОБА_2. визначити покарання у виді
трьох років позбавлення волі та 510 грн. штрафу.
На підставі ч. 3 ст. 72 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначені
ОСОБА_2. покарання виконувати самостійно.
судді:
С.М. Міщенко В.О. Паневін Ю.М. Кармазін