Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),

Головчук С.В.,

Загороднього А.Ф.,

секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д.,

за участю представника позивача - Судака Д.Г., представника третьої особи - Іллюшка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтрансагро" до відділу державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції у Чернігівській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", про визнання протиправними дій та скасування постанови,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтрансагро" на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року,

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтрансагро" (далі - ТОВ "ПзІІ "Інтрансагро") пред'явило позов до відділу державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції у Чернігівській області про визнання неправомірними дій, визнання протиправною і скасування постанови державного виконавця від 16 липня 2013 року про приєднання виконавчого провадження № 39002071 до зведеного виконавчого провадження № 46962643.

Зазначало, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки прийнята з порушенням вимог статті 33 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову відділу державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції у Чернігівській області від 16 липня 2013 року № 39002071 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження № 46962643. В решті позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, адміністративний позов залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ТОВ "ПзІІ "Інтрансагро" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Скаргу мотивує тим, що про існування постанови від 16 липня 2013 року № 39002071 дізнався 23 грудня 2015 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Перед зверненням до суду з цим позовом позивач оскаржував спірну постанову до Чернігівського окружного адміністративного суду, ухвалою якого від 13 січня 2016 року позов повернуто за предметною непідсудністю, та до Менського районного суду Чернігівської області, який ухвалою від 19 січня 2016 року відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки справа підсудна адміністративному суду.

У запереченнях на касаційну скаргу відділ державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції у Чернігівській області просить залишити її без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін, як таке, що ухвалене відповідно до норм матеріального і процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" у запереченнях проти касаційної скарги її доводи вважає безпідставними, а рішення апеляційного суду законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Справа слухається за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Суди встановили, що 24 жовтня 2008 року Менським районним судом Чернігівської області видано виконавчий лист у справі № 2-551/2008 про виділення частини майна ТОВ "ПзІІ "Інтрансагро", але не більше 50% для звернення на неї стягнення за борговими зобов'язаннями його учасника ОСОБА_7 перед ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі обласної дирекції в сумі 4326277,03 грн.

16 липня 2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Менського районного управління юстиції у Чернігівській області Симаном М.М. відкрито виконавче провадження № 39002071 з виконання цього виконавчого листа.

Постановою від 16 липня 2013 року № 39002071 державний виконавець вирішив приєднати виконавче провадження № 39002071 до вже наявного зведеного виконавчого провадження № 46962643 про стягнення коштів з ТОВ "ПзІІ "Інтрансагро".

Задовольняючи позов частково, окружний суд виходив з того, що виконавчий лист Менського районного суду Чернігівської області у справі № 2-551/2008 містить вимоги щодо примусового виконання рішення про вчинення певних дій, а саме: виділення частини майна ТОВ "ПзІІ "Інтрансагро", і про стягнення коштів з позивача у вказаному виконавчому листі не йдеться. З цієї підстави суд вважав оскаржувану постанову неправомірною.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи позов без розгляду, виходив з того, що позивач міг і повинен був дізнатися про факт порушення своїх прав 07 квітня 2015 року після отримання розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 46962643 про стягнення з ТОВ "ПзП "Інтрансагро" коштів, який складений державним виконавцем 31 березня 2015 року. Однак в суд з цим позовом позивач звернувся лише 30 грудня 2015 року, тобто з пропуском строку, встановленого частиною 2 статті 181 КАС України. Підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду апеляційний суд не знайшов.

При вирішенні справи суди вважали, що даний спір належить до адміністративної юрисдикції.

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 383 і частини другої статті 384 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Розгляд скарги здійснюється в порядку, встановленому статтею 386 ЦПК України.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у цивільних справах.

Вказаний висновок щодо застосування наведених норм права викладений у постановах Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 825/2566/14), від 01 грудня 2015 року (справа № 825/2565/14) та від 22 березня 2016 року (справа № 808/3666/15).

У цій справі виконавче провадження № 39002071 відкрите на підставі рішення суду у цивільній справі, а ТОВ "ПзП "Інтрансагро" є боржником у даному виконавчому провадженні. Спірні відносини у свою чергу виникли щодо дій державного виконавця з приєднання виконавчого провадження № 39002071 до зведеного № 46962643, де позивач також є боржником.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів.

Однак з цим не можна погодитись, оскільки оскаржувана постанова органу ДВС стосується лише приєднання до іншого зведеного виконавчого провадження, а не вчинення певної дії в самому зведеному виконавчому провадженні № 46962643 в інтересах всіх виконавчих документів.

У зв'язку з цим апеляційному суду слід було перевірити наявність підстав для застосування наслідків, передбачених частиною 1 пункту 1 статті 157 КАС України, що має пріоритетне значення при вирішенні справи перед питанням дотримання строку звернення до суду.

Апеляційним судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального права, тому згідно з частиною 1 статті 227 КАС України його рішення підлягає скасуванню із направленням справи на продовження розгляду до цього суду для вирішення питання належності даної справи до адміністративної юрисдикції.

Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство з іноземними інвестиціями "Інтрансагро" задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.