Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 22 березня 2011 року справу за касаційною скаргою заступника прокурора Київської області на судові рішення за скаргою ОСОБА_7 на постанову слідчого про порушення кримінальної справи,

постановою старшого слідчого з ОВС СВ ДПА в Київській області від 4 серпня 2008 року порушено кримінальну справу щодо директора ТОВ "ДСВ України" ОСОБА_7 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 121 КК України. Згідно з постановою слідчого, у ході позапланової перевірки ТОВ "ДСВ Україна" (юридична адреса: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Дачна, 1), за результатами якої складено акт від 19.06.2008. № 276/23-1/32735770, встановлено, що директор ТОВ "ДСВ Україна" ОСОБА_7 у період з квітня 2005 року по грудень 2007 року, в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1, п.п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України від 03.04.1997. № 168/97 "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, занизила податкові зобов’язання з податку на додану вартість шляхом неправомірного застосування нульової ставки оподаткування операцій з поставки транспортних послуг по перевезенню вантажу за межами державного кордону України не власним (орендованим) транспортом на загальну суму 2 635 119, 00 грн., внаслідок чого до бюджету не надійшло коштів в особливо великих розмірах. У зв’язку з цим у діях директора ТОВ "ДСВ Україна" ОСОБА_7 вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах.

Привід до порушення справи – матеріали дослідчої перевірки ТОВ "ДСВ Україна", зокрема акт від 19.06.2008. № 276/23-1/32735770.

Підстави до порушення кримінальної справи – достатні дані, які вказують на наявність у діях директора ТОВ "ДСВ Україна" ОСОБА_7 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, що містяться в матеріалах перевірки.

Постановою судді Солом’янського районного суду м. Києва від 3 червня 2010 року задоволено скаргу ОСОБА_7 і скасовано постанову старшого слідчого з ОВС СВ ДПА в Київській області від 4 серпня 2008 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_7 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2010 року постанову судді залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення за скаргою ОСОБА_7 як такі, що винесені з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а саме вимог ст.ст. 2368, 161, 367, 369 КПК України, і повернути справу на новий судовий розгляд. При цьому прокурор посилається на те, що на момент винесення постанови слідчого існували законні привід і підстави для порушення кримінальної справи, а зробивши висновок про відсутність у платника податку певних податкових зобов’язань на підставі рішень судів господарської та адміністративної юрисдикції, суд вийшов за межі своїх повноважень.

Заслухавши доповідача – суддю Верховного Суду України, пояснення адвокатів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які підтримали скаргу ОСОБА_7 та просили залишити судові рішення без зміни, думку прокурора, який вважав, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно зі ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте місцевий суд, розглядаючи скаргу ОСОБА_7, вказаних вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, до оцінки рішень судів господарської та адміністративної юрисдикції від 25 вересня 2008 року, 13 липня 2009 року, 4 березня 2010 року, які до того ж постановлені після порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_7, тобто заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті. Апеляційний суд, залишивши без зміни рішення суду першої інстанції, на вказані недоліки уваги не звернув.

Крім того судами не враховано, що відповідно до вимог п. 5.2.6. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року, який діяв на час порушення кримінальної справи та розгляду скарги ОСОБА_7 в суді, якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком, коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України. Будь-якого обмеження щодо порушення кримінальної справи стосовно платника податків за наявності приводів і підстав для цього, вказана норма Закону не містить.

Зазначені положення знайшли своє відображення і в п. 56.22 ст. 56 Податкового кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2011 року.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушенням вимог ст. 2368 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, то постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно дотриматися вимог ст. 2368 КПК України, перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне і справедливе судове рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задовольнити.

Постанову судді Солом’янського районного суду м. Києва від 3 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 30 липня 2010 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.