Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 22 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_5,

вироком Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 березня 2010 року,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за: ч. 1 ст. 190 КК України до обмеження волі на строк 2 роки; ч. 2

ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням ст. 69 КК України без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 5 років із застосуванням ст. 69 КК України без конфіскації майна і відповідно до ст. 75 КК України звільнено від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися туди для реєстрації, пройти курс лікування від наркоманії.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 3 829 гривень 92 копійки.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 10 лютого 2009 року приблизно о 18-ій годині біля вхідних дверей АДРЕСА_2 зустрівся із ОСОБА_6, який у рамках проведення оперативної закупки того дня мав придбати у ОСОБА_5 наркотичну речовину. ОСОБА_5, достовірно знаючи, що приготовлена ним для збуту суміш не відноситься до наркотичних чи психотропних речовин, приховав ці обставини від ОСОБА_7 й, збувши йому порошкоподібну речовину під виглядом наркотичної, шляхом обману заволодів грошима в сумі 950 гривень.

За невстановлених часу, місця, обставин та особи ОСОБА_5 незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – 0, 0168 грамів "метадону" і з метою збуту став зберігати у невстановленому місці. 18 лютого та, повторно, 11 березня 2009 року у вечірній час біля АДРЕСА_2 та на вулиці Каштановій у місті Обухові Київської області відповідно незаконно збув оперативному покупцю ОСОБА_6 названий наркотик: першого разу – 0, 0168 грамів за 750 гривень, другого разу – 0, 055 грамів, які 11 березня 2009 року незадовго до збуту придбав у невстановленої особи за 850 гривень.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд, призначаючи покарання засудженому, не врахував конкретні обставини справи та ступінь тяжкості скоєних злочинів, схильність ОСОБА_5 до протиправних дій, негативну характеристику з місця проживання. Посилається на неправильне застосування кримінального закону (ст. 69 КК України) у рішенні про звільнення засудженого від додаткового покарання конфіскації майна. Покликаючись на порушення вимог ст. 377 КПК України, обґрунтовує незаконність ухвали апеляційного суду.

Заслухавши доповідача, прокурора Гладкого О.Є., який підтримав касаційне подання із наведених у ньому підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотивуючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суд, як видно з вироку, послався на позитивну характеристику з місця роботи, наявність на утриманні дитини, щире каяття і відсутність обставин, що обтяжують покарання. Разом з тим не зважив на низку обстави, які мають значення для правильного вирішення питання про міру покарання.

Зокрема, по суті не врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, їх характер та кількість, належність одного із них до тяжких злочинів.

Посилаючись на характеристику ОСОБА_5 з місця роботи, суд належним чином не з’ясував достовірність цього документа, не зважив на те, що характеристика не містить чітких реквізитів юридичної особи, яка її видала. Крім того, не дав відповідної оцінки характеристикам з місця проживання, які надавалася однією й тією ж посадовою особою житлового кооперативу спочатку в березні 2009 року, а потім у вересні того ж року. При цьому першого разу ОСОБА_5 охарактеризували з негативної сторони, а в другій характеристиці (у період перебування засудженого під вартою) – висловилися позитивно про нього (т. 1 а. с. 187; т. 2 а. с. 62, 63).

Не звернуто уваги на дані про особу ОСОБА_5, зокрема, на його схильність до протиправної поведінки. Із цих даних видно, що у минулому (1999 році, 2006 році) засуджений притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, судимість за які погашена. У 2008 році вчинив дії, пов’язані з незаконним зберіганням психотропних речовин, від відповідальності за які був звільнений з нереабілітуючих підстав (т. 1 а. с. 184, 188).

Наведене дає підстави вважати, що рішення суду першої інстанцій у питанні про міру покарання суперечить фактичним обставинам справи та даним про особу, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, за наслідками якого необхідно прийняти законне та обґрунтоване рішення. Тоді ж слід з’ясувати й навести мотиви стосовно доводів прокурора про неправильне застосування ст. 69 КК України при звільненні засудженого від конфіскації майна.

Під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження вказані обставини були залишені поза увагою, тому скасуванню підлягає й рішення апеляційного суду.

Якщо суд першої інстанції дійде висновку про доведеність обвинувачення ОСОБА_5 у злочинах, поставлених йому у провину, погодиться з обставинами їх скоєння та обґрунтуванням, наведеним на їх підтвердження, то рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням слід визнати неправильним, а звідси, покарання – явно несправедливим внаслідок м’якості.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Обухівського районного суду Київської області від 21 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.