Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимості не має,

за ч. 1 ст. 121 КК України на п’ять років позбавлення волі, за ч. 4 ст. 296 КК України на чотири роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 70 КК України ОСОБА_4 остаточно призначено п’ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки й згідно ст. 76 КК України зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти їх про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтись для реєстрації в цей орган.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 4 грудня 2009 року приблизно о 23 год. 30 хв. у м. Болехові в магазині ПП Гульчій на площі І.Франка, грубо порушуючи громадський порядок та виражаючи явну неповагу до суспільства, безпричинно, з хуліганських мотивів складеним туристичним ножем завдав два удари ОСОБА_6, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани з ушкодженням шлунку та жовчного міхура, та легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я в області лівої вушної раковини.

Вказані хуліганські дії намагалися припинити неповнолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 й спробували забрати у ОСОБА_4 ніж, у відповідь на що останній цим ножем спричинив ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, а ОСОБА_8 фізичний біль.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на необґрунтованість звільнення ОСОБА_4 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання, що призвело до його невідповідності тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання прокурора, колегія суддів вважає, що в задоволенні касаційного подання слід відмовити.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих діянь за обставин, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації дій за ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України є законними та обґрунтованими й у касаційному поданні не оспорюються.

Приймаючи рішення про застосування ст. 75 КК України і звільнення ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, суд виходив із того, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, вчинив злочин у молодому віці. Щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування всім потерпілим заподіяних збитків судом визнано обставинами, що пом’якшують покарання. Обтяжуючих покарання обставин не виявлено.

Такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи. Зокрема, про щире розкаяння засудженого свідчить визнання та усвідомлення ним винуватості, відшкодування потерпілим матеріальної та моральної шкоди, небайдуже ставлення до стану їх здоров'я під час розслідування справи та її розгляду в суді, вибачення перед потерпілими та їх представниками.

Рішення про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання з випробуванням належним чином мотивоване.

Окрім того, саме про застосування ст. 75 КК України просив прокурор у судових дебатах.

Таким чином, передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України та ч. 1 ст. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів,-

відмовити в задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Івано-Франківської області.