Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 березня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_5 і потерпілого ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2010 року .

Вироком Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 2 червня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та жительку АДРЕСА_1,

громадянку України, не судиму, –

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки обмеження волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 1 030 грн. 96 коп. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за те, що вона 25 грудня 2008 року близько 11 години, перебуваючи на кухні свого АДРЕСА_1 області, під час конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин між нею та її чоловіком ОСОБА_6, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, підняла з підлоги кухонний ніж та утримуючи його у лівій руці, умисно завдала ним останньому удар в область грудей справа, спричинивши йому проникаюче колото-різане поранення грудної клітки справа з пораненням верхньої долі правої легені, гемопневмоторакс, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження як небезпечного для життя в момент заподіяння.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2010 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок суворості. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що під час розгляду апеляції її захисника було грубо порушено її право на захист, зокрема, суд не оповістив ні її, ні її захисника про дату призначення справи до апеляційного розгляду, проте в ухвалі апеляційного суду зазначено, що і вона, і її захисник брали участь у судовому засіданні, що не відповідає дійсності. Крім іншого вважає, що призначене їй покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки з урахуванням усіх обставин справи та даних про її особу їй мало б бути призначено покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Також вказує на те, що апеляційний суд, не досліджуючи фактичні обставини справи, дійшов висновку про те, що вона вчинила злочин у стані алкогольного сп’яніння, що не відповідає дійсності.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 порушує питання про зміну постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень. При цьому, наводячи свої обґрунтування, посилається на те, що суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, не в достатній мірі врахував обставини справи, зокрема, дані про її особу, обставини, що пом’якшують покарання, а також його думку як потерпілого. Крім іншого також зазначає, що йому не було надіслано повідомлення про час та місце розгляду справи в апеляційному суді, у зв’язку із чим він був позбавлений законної можливості виступити на підтримку своїх інтересів в апеляційному суді. Стверджує, що вирок та ухвала постановлені з ігноруванням його інтересів.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія судів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та кваліфікація її дій за ч. 1 ст. 121 КК України є правильними й у касаційних скаргах не оспорюються.

Що стосується доводів касаційних скарг про можливість застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України та звільнення її від відбування покарання з випробуванням, то вони заслуговують на увагу.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, зокрема, те, що вчиненню злочину передувала неправомірна поведінка потерпілого, який, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинив сварку, у процесі якої почав бити дружину; дані про особу винної, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має цілий ряд захворювань, у зв'язку з чим перебуває на диспансерному обліку, опікується хворою свекрухою, яка за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду; пом'якшуючі покарання обставини, зокрема, активне сприяння розкриттю злочину та надання потерпілому першої допомоги; відсутність обставин, які обтяжують покарання. Крім того, не була врахована і думка потерпілого, які вважав, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства.

З урахуванням усіх цих обставин у сукупності, колегія суддів вважає, що виправлення засудженої можливе без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України вона підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням.

Що стосується посилання у касаційних скаргах на те, що апеляційний розгляд справи відбувся з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, ні засуджена, ні її захисник, ні потерпілий не були повідомлені про дату призначення справи до апеляційного розгляду, внаслідок чого вони не брали участі у розгляді справи та були позбавлені можливості скористатися своїми процесуальними правами, хоча в ухвалі апеляційного суду зазначено, що і засуджена, і її захисник брали участь у розгляді справи, то вони були предметом ретельної перевірки касаційної інстанції і свого підтвердження не знайшли.

Як убачається з матеріалів справи, 3 грудня 2009 року у відповідності до вимог ст. 354 КПК засудженій, її захиснику та потерпілому було направлено повідомлення про те, що апеляційний розгляд відбудеться 12 січня 2010 року (а. с. 212).

Згідно з матеріалів службової перевірки, які містяться у кримінальній справі, даних, які б підтверджували те, що розгляд справи в апеляційному порядку відбувався за відсутністю засудженої та її захисника, не встановлено.

За таких обставин, підстав вважати, що під час апеляційного розгляду були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, як про це йдеться у касаційних скаргах, немає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 395, 396 КПК України та п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів,

касаційні скарги задовольнити частково.

Вирок Центрально-Міського районного суду АДРЕСА_1 від 2 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 з м і н и т и.

Застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного за ч. 1 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді 2 років обмеження волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на неї у відповідності до вимог ст. 76 КК України обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

У решті ці судові рішення залишити без зміни.