Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 травня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судиму, -

засуджено за ст. 166 КК України та звільнено від покарання.

В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона з вересня 2004 року по березень 2010 року злісно не виконувала передбачені ст. 150 СК України обов’язки по догляду за своєю дочкою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка мешкала в с. Вартиківці Кельменецького району Чернівецької області, щодо піклування про здоров’я, фізичний, духовний та моральний стан дитини, що спричинило тяжкі наслідки – відставання її розумового та психічного розвитку.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 та направлення справи на новий судовий розгляд. Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що суд допустив помилку при звільненні її від покарання, оскільки санкцією ст. 166 КК України крім обмеження волі передбачено покарання й у виді позбавлення волі, заборони про застосування якого до засудженої не було. Зазначає, що при її звільненні від покарання, суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та не зазначив у вироку, на підставі якої статті застосовує таке звільнення.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Як убачається з вироку, суд прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України.

Санкція зазначеної статті передбачає покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі.

Оскільки на час постановлення вироку ОСОБА_5 мала трьох дітей віком до чотирнадцяти років, суд у відповідності до вимог ч. 3 ст. 61 КК України, обґрунтовано зазначив у вироку про неможливість призначення їй покарання у виді обмеження волі.

Разом з тим, не ґрунтується на законі позиція суду щодо неможливості призначення ОСОБА_5 передбаченого санкцією ст. 166 КК України покарання у виді позбавлення волі. А тому й посилання суду у даному випадку на ч. 7 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) є хибним.

Тому вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задовольнити.

Вирок Кельменецького районного суду Чернівецької області від 25 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.