Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 17 березня 2011 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора на вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 9 червня 2010 року, яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 1 ст. 307 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік іспитового строку та покладено обов’язок, передбачений п. 3 ст. 76 КК України,

Суд визнав ОСОБА_5 винуватим у тому, що він 4 березня 2010 року, перебуваючи у приміщенні залу очікування залізничного вокзалу міста Львів, незаконно з метою збуту придбав у невстановленої особи 22,1798 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу (марихуани), яку незаконно перевіз у с. Неліпино Свалявського району, де незаконно зберігав на березі річки. 18 березня 2010 року ОСОБА_5 з метою збуту переніс цей наркотичний засіб спочатку до місця проживання, а потім – на вул. Головну в м. Свалява, де коноплю в нього вилучили працівники міліції.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій засудженого, твердить, що призначене йому із застосуванням положень ст. 75 КК України покарання є м’яким. Зазначає, що суд не врахував належним чином дані про особу винуватого і те, що ОСОБА_5 ніде не працював, учинив тяжкий злочин, який становить підвищену небезпеку для суспільства, а предметом злочину був особливо небезпечний наркотичний засіб у великому розмірі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, просила скасувати вирок щодо ОСОБА_5, а справу – направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, матеріалами справи доведена.

Сам засуджений у суді визнав свою вину і розповів про обставини, за яких він з метою подальшого збуту незаконно придбав, перевозив і зберігав рослини коноплі, які в нього вилучили працівники міліції.

Виходячи з цього та беручи до уваги, що учасники судового розгляду, у тому числі засуджений, не оспорювали доказів стосовно фактичних обставин справи і правильно розуміли зміст цих обставин, переконавшись у добровільності й істинності їхніх позицій, місцевий суд, роз’яснивши їм суть положень ст. 299 КПК України, розглянув справу за цією процедурою.

Тому вказівка у касаційній скарзі прокурора на однобічність і неповноту судового розгляду, є безпідставною.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 307 КК України є правильною.

Що стосується призначеного ОСОБА_5 покарання, яке, на думку прокурора, є надмірно м’яким і суперечить вимогам закону, то з цими доводами погодитися не можна.

У даному конкретному випадку суд, як видно з вироку, виходив із сукупності всіх обставин справи, врахував дані, які характеризують особу засудженого, всі обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, у тому числі й ті, на які вказується у касаційній скарзі прокурора. Разом із тим суд урахував, що ОСОБА_5 раніше не судимий, визнав свою вину, щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, він позитивно характеризується і має на утриманні неповнолітню дитину, тому дійшов обґрунтованого висновку про необхідність звільнення засудженого від призначеного покарання у виді позбавлення волі за правилами ст. 75 КК України.

Будь-яких даних про порушення судом норм матеріального або процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідні положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Свалявського районного суду Закарпатської області від 9 червня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.