Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 2 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку смт. Брусилова Житомирської області,

раніше не судиму,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців; за ч. 1 ст. 135 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця смт. Брусилова Житомирської області,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки; за ч. 1 ст. 135 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку смт. Брусилова Житомирської області,

на підставі ст. 89 КК України такої, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 396 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців; за ст. 198 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на засуджену обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Зазначеним вироком, також, засуджено ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено та касаційне подання не внесено.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 2 лютого 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишено без зміни. Інші засуджені вирок в апеляційному порядку не оскаржували.

Як визнав установленим суд, 28 листопада 2008 року, приблизно о 20-й годині 30 хвилин, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проникли у будинок АДРЕСА_1, де, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я ОСОБА_10, відкрито викрали її майно на суму 280 грн. 75 коп. та заподіяли потерпілій легкі тілесні ушкодження. Під час пограбування ОСОБА_10, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 поставили потерпілу, яка мала похилий вік, у небезпечний для життя стан та завідомо залишили ОСОБА_10 без допомоги, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через старість.

30 листопада 2008 року, приблизно о 14-й годині, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проникли у будинок АДРЕСА_2, де відкрито викрали майно потерпілої ОСОБА_11, яка мала похилий вік, на суму 3000 грн.

28 та 30 листопада 2008 року ОСОБА_7, дізнавшись від ОСОБА_5 про пограбування потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11, до правоохоронних органів не звернулась, тим самим заздалегідь не обіцяно приховала тяжкі злочини.

Крім того, 30 листопада 2008 року, приблизно о 15-й годині, ОСОБА_7, за місцем свого проживання, у будинку АДРЕСА_3, отримала від ОСОБА_5, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 300 грн., які останні відкрито викрали у ОСОБА_11, тим самим, заздалегідь не обіцяно отримала майно, завідомо одержане злочинним шляхом.

У касаційному поданні заступник прокурора Житомирської області зазначає, що в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 135 КК України; що ОСОБА_7 безпідставно засуджено за ч. 1 ст. 396 КК України, а також, що з вироку підлягає виключенню рішення суду про визнання обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 – вчинення злочину повторно. Просить вирок щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в частині їх засудження за ч. 1 ст. 135 КК України та щодо ОСОБА_7 в частині її засудження за ч. 1 ст. 396 КК України скасувати, а справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України; в решті вирок щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінити, виключити з резолютивної частини вироку рішення суду про призначення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, з мотивувальної частини вироку – рішення суду про визнання обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 – вчинення злочину повторно та вважати засудженими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців та на 2 роки відповідно, а ОСОБА_7 за ст. 198 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на засуджену обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у відкритому викраденні майна потерпілих ОСОБА_10 і ОСОБА_11, а ОСОБА_7 у заздалегідь не обіцяному отриманні майна, завідомо одержаного злочинним шляхом підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК України, а ОСОБА_7 за ст. 198 КК України кваліфіковані правильно, а покарання їм за цими законами призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

Проте, кваліфікуючи дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 135 КК України суд допустив помилку.

Як убачається з вироку, дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час пограбування потерпілої ОСОБА_10, які полягали у заламуванні і зав’язуванні рук потерпілої, закритті їй рота хустиною, накритті з головою ковдрою та залишенні у такому стані після вчинення грабежу, місцевий суд кваліфікував за ч. 1 ст. 135 КК України.

Разом з тим, під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого при грабежі, слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння. Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються ч. 2 ст. 186 КК України і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК (2341-14) не потребують.

За таких обставин, вирок та ухвала в частині засудження ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 135 КК України підлягають скасуванню, а справа у цій частині - закриттю. У зв’язку з цим з вироку та ухвали підлягає виключенню і рішення судових інстанцій про призначення засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.

Крім того, помилковою є кваліфікація дій ОСОБА_7 як заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину, за ч. 1 ст. 396 КК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 396 КК України, не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

Згідно зі ст. 63 Конституції України, особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 є матір’ю засуджених ОСОБА_8 та ОСОБА_9(т. 1 а.с. 232, 238), а викриваючи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, вона викривала б себе та доньок, ОСОБА_7 не підлягає кримінальній відповідальності за ч. 1 ст. 396 КК України.

Отже, вирок та ухвала в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 396 КК України підлягають скасуванню, а справа у цій частині - закриттю.

У зв’язку з наведеним, з вироку та ухвали підлягає виключенню і рішення судових інстанцій про визнання обставиною, яка обтяжує ОСОБА_7 покарання - "вчинення злочину повторно", а також про призначення засудженій покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.

Будь-яких інших підстав для зміни або скасування судових рішень, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України і ч. 1 п. 2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) колегія суддів,

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити.

Вирок Брусилівського районного суду Житомирської області від 20 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 2 лютого 2010 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 в частині їх засудження за ч. 1 ст. 135 КК України та щодо ОСОБА_7 в частині її засудження за ч. 1 ст. 396 КК України скасувати, а справу у цих частинах закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Ці ж судові рішення щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 змінити.

Виключити з вироку та ухвали рішення судових інстанцій про призначення ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, а також про визнання обставиною, яка обтяжує ОСОБА_7 покарання - "вчинення злочину повторно".

Вважати засудженими: ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців; ОСОБА_6 - за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки; ОСОБА_7 - за ст. 198 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки зі звільненням її на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням на засуджену обов’язків, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

У решті судові рішення залишити без зміни.