Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2010 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

за ч. 1 ст. 296 КК України до одного року обмеження волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, 30 листопада 2009 року, безпричинно з хуліганських спонукань, порушуючи громадський порядок та виявляючи явну неповагу до суспільства, розбив скло у вікні павільйона-бара, розташованого по вул. Добровольського у м. Одеса, заподіявши шкоду на суму 310 гривень.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що суд, на порушення вимог ст. 334 КПК України, не виклав у вироку показання засудженого, не вказав підстави для задоволення цивільного позову, не дав оцінки доказам вини ОСОБА_4, крім того, не послався у вироку на ст. 299 КПК України відповідно до вимог якої відбувся скорочений розгляд справи.

Прокурор просить вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнав себе винним у вчиненні злочину, за який його засуджено, у зв’язку з чим інші докази судом не досліджувались відповідно до вимог ст. 299 КПК України.

Дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 296 КК України кваліфіковано правильно, що прокурором не оспорюється.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України.

Доводи прокурора про порушення судом вимог ст. 334 КПК України є безпідставними.

Як видно з матеріалів справи, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 дав суду свої показання (а.с. 41 зв.), які повністю узгоджуються із встановленими у вироку обставинами вчинення злочину, про що суд зазначив у вироку.

Крім того, відповідно до ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються.

Оскільки, фактичні обставини та розмір цивільного позову ніхто не оспорював, місцевий суд, роз’яснивши підсудному вимоги ст. 299 КПК України, не досліджував докази в цій частині, про що зазначено в протоколі судового засідання (а.с. 41-42).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці судового рішення щодо ОСОБА_4 у касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для скасування або зміни судового рішення щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України на підставі п. 2 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.