Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 15 березня 2011 року кримінальну справу за касаційними поданнями заступника прокурора Херсонської області на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 16 травня 2008 року та постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 9 червня 2008 року щодо ОСОБА_5,

вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 16 травня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Новомиргорода Кіровоградської області,

мешканця м. Одеси, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ст. 76 цього Кодексу.

Постановою Бериславського районного суду Херсонської області від 9 червня 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_5 закрито на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він 20 травня 2007 року приблизно о 12 год. 15 хв., керуючи автомобілем марки "MAN", державний номерний знак НОМЕР_1, із напівпричепом марки "JELCZ-4586", державний номерний знак НОМЕР_2, та рухаючись автодорогою Херсон-Генічеськ у напрямку м. Берислава Херсонської області, всупереч вимогам п. 13.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) під час зустрічного роз’їзду не обрав безпечний боковий інтервал, виїхав на смугу зустрічного руху і на 52км зазначеної автодороги допустив зіткнення з автомобілем марки "RENAULT BA02M15", державний номерний знак CFW 16, із причепом "LOHR TA104MSE", державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_6, який рухався на зустріч. Після цього автомобіль під керуванням ОСОБА_5, продовжуючи рух смугою зустрічного руху, зіткнувся з автомобілем марки "ВАЗ-21043", державний номерний знак НОМЕР_3, під керування ОСОБА_7 Унаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "ВАЗ-21043" ОСОБА_7 та пасажири цього автомобіля ОСОБА_8 і ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень померли.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 і направлення кримінальної справи щодо нього на новий судовий розгляд у зв’язку з безпідставним застосуванням судом ст. 75 КК України та призначенням ОСОБА_5 занадто м’якого покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину і його особі.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постанови щодо ОСОБА_5 і направлення кримінальної справи щодо нього на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням судом п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, оскільки внаслідок вчиненого ОСОБА_5 злочину загинуло три особи, що згідно з п. "и" ст. 7 цього Закону виключає застосування до нього амністії.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційні подання і просила їх задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подань, колегія суддів вважає, що касаційне подання на постанову необхідно задовольнити, а касаційне подання на вирок задоволенню не підлягає з таких підстав.

Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 286 КК України у касаційних поданнях не заперечуються.

Призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі і вважати це покарання занадто м’яким підстав не вбачається.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_5 притягується до кримінальної відповідальності вперше, визнав свою вину і щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину і добровільно відшкодував завдані внаслідок нього збитки, що було визнано судом обставинами, які пом’якшують покарання. За місцем проживання і роботи ОСОБА_5 характеризується виключно позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, обставини, які б обтяжували покарання, відсутні. Трудовий колектив клопотав про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності з передачею на поруки, потерпілі просили не позбавляти його волі, а прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просив звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.

Отже, доводи касаційного подання про безпідставне звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання із застосуванням ст. 75 КК України є необґрунтованими.

Таким чином, підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_5 з наведених у касаційному поданні на цей вирок мотивів немає.

Стосовно твердження у касаційному поданні на постанову щодо ОСОБА_5 про неправильне застосування судом Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року (955-16) , то воно заслуговує на увагу.

Так, вироком у даній справі ОСОБА_5 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило загибель трьох осіб.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року, суд у постанові послався на те, що ОСОБА_5 до набрання вказаним Законом (955-16) чинності вчинив з необережності злочин, за який законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, і має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

При цьому суд залишив поза увагою вимоги п. "и" ст. 7 зазначеного Закону, відповідно до яких амністія не застосовується до осіб, що вчинили злочин, наслідком якого стала загибель двох чи більше осіб, і безпідставно звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, застосувавши закон, який не підлягає застосуванню в даному випадку.

Таким чином, постанова щодо ОСОБА_5 у даній справі підлягає скасуванню, а справа у частині вирішення питання про можливість застосування до нього амністії направленню на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України та п. 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 16 травня 2008 року щодо ОСОБА_5 залишити без задоволення, а зазначений вирок – без зміни.

Касаційне подання прокурора на постанову Бериславського районного суду Херсонської області від 9 червня 2008 року щодо ОСОБА_5 задовольнити, зазначену постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.