Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 15 березня 2011 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Старобільського районного суду Луганської області від 22 січня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 8 лютого 2010 року,

постановою старшого слідчого СВ Старобільського РВ УМВС України в Луганській області від 21 вересня 2009 року порушено кримінальну справу за фактом шахрайських дій невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Постановою Старобільського районного суду Луганської області від 22 січня 2010 року скаргу ОСОБА_5 на цю постанову задоволеною, а постанову про порушення кримінальної справи скасовано.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 8 лютого 2010 року зазначену постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вищевказаних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 236-7 КПК України скарга ОСОБА_5 на постанову про порушення кримінальної справи не містить достатнього обґрунтування порушення його прав та законних інтересів і безпідставно прийнята судом до розгляду. Даючи свій аналіз матеріалам, на підставі яких було порушено справу, стверджує про наявність до того передбачених ст. 94 КПК України приводів та підстав і про дотримання при її порушенні вимог ст. 98 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила його задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_5 на постанову про порушення кримінальної справи та матеріали, на підставі яких її було порушено, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів, на підставі яких було порушено кримінальну справу, її порушено за заявою голови правління ВАТ "Старобільський елеватор" за фактом шахрайських дій невстановлених осіб щодо втручання в роботу електронних вагів елеватора, внаслідок чого виникло незаконне завищення зобов’язань елеватора перед постачальниками сільгосппродукції (ваги стали показувати завищені кількісні показники сільгосппродукції, яка поставлялася на елеватор постачальниками, і останні отримали право на повернення їм такої завищеної кількості сільгосппродукції або її грошового еквіваленту).

Зі скаргою на постанову про порушення справи до суду звернувся директор ТОВ "Технозбут" ОСОБА_5 і суд прийняв його скаргу до розгляду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 236-7 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи. Якщо обґрунтування порушення прав та інтересів особи визнано суддею недостатнім, він приймає рішення про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги, що не позбавляє права повторно звертатися до суду.

Як убачається з матеріалів судового провадження за скаргою ОСОБА_5 на постанову про порушення кримінальної справи, приймаючи його скаргу до розгляду, суд усупереч вищевказаним вимогам кримінально-процесуального закону не вирішив питання про те, чи є він особою, інтересів якої стосується дана кримінальна справа, і у своїй постанові не зазначив, яким чином вона порушує його права та законні інтереси.

Згідно з ч. 14 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно зі ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Як на підставу для скасування постанови про порушення кримінальної справи суд у своїй постанові послався на те, що на момент її порушення не було встановлено усі елементи складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та розмір завданих внаслідок нього збитків. Проте відповідно до вимог ст. ст. 94, 236-8 КПК України суд повинен був лише перевірити, чи існували на момент порушення справи достатні дані, які б свідчили про наявність в діях невстановлених осіб ознак об’єктивної сторони цього злочину. Але це питання залишилось не вирішеним судом.

Також суд у своїй постанові зазначив, що всупереч вимогам ст. 98 КПК України кримінальну справу було порушено за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а не щодо конкретної особи. Проте з матеріалів, на підставі яких було порушено справу, убачається, що на момент її порушення особу, яка вчинила цей злочин, встановлено не було. Лише той факт, що у зв’язку з перевіркою заяви голови правління ВАТ "Старобільський елеватор" про вчинення невстановленими особами шахрайських дій проводилася перевірка діяльності посадових осіб ТОВ "Технозбут", на що послався у постанові суд, не може бути підставою до порушення щодо цих осіб кримінальної справи.

Далі у постанові суд робить висновок про те, що між ТОВ "Технозбут" та ТОВ "Нібулон" існували господарсько-правові відносини, які не є підставою до порушення кримінальної справи. Згідно з ч. 14 ст. 236-8 КПК України такий висновок виходить за межі компетенції суду, який розглядає скаргу на постанову про порушення кримінальної справи. Яким чином він стосується несанкціонованого втручання у роботу вагів ВАТ "Старобільський елеватор" з постанови суду взагалі не зрозуміло.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за скаргою ОСОБА_5 на постанову про порушення кримінальної справи в апеляційному порядку, залишив поза увагою вищевказані порушення вимог закону, допущені судом першої інстанції.

Тому постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду в даній справі підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути її з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону та постановити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України та п. 2 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Старобільського районного суду Луганської області від 22 січня 2010 року, якою скасовано постанову старшого слідчого СВ Старобільського РВ УМВС України в Луганській області від 21 вересня 2009 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайських дій невстановлених осіб за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також ухвалу апеляційного суду Луганської області від 8 лютого 2010 року, якою постанову місцевого суду залишено без зміни, скасувати, а матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_5 направити в той же місцевий суд на новий судовий розгляд.