Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 березня 2011 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 січня 2010 року,

постановою старшого помічника прокурора Менського району Чернігівської області від 6 липня 2007 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо начальника Менської виправної колонії № 91 ОСОБА_6 за відсутністю в його діях ознак складу злочину, передбаченого ст. 172 КК України.

Відповідно до постанови старшого помічника прокурора до прокуратури Менського району від державного інспектора праці для проведення перевірки в порядку ст. 97 КПК України надійшли матеріали перевірки додержання законодавства про працю у Менській виправній колонії № 91 за заявою засудженого ОСОБА_5 Під час їх вивчення та проведення додаткової перевірки було встановлено, що в порушення ст.ст. 90, 96 КЗпП України на підприємстві не розроблена тарифна сітка, роботи не розподілені в залежності від їх складності, а працівники – залежно від їх кваліфікації. Однак, допущені на державному підприємстві Менської виправної колонії № 91 порушення законодавства про працю не можна охарактеризувати, як грубі. Отже, в діях начальника зазначеної установи ОСОБА_6 ознак складу злочину, передбаченого ст. 172 КК України, встановлено не було.

Постановою Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2009 року скаргу ОСОБА_5 на зазначену постанову залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 13 січня 2010 року постанову суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить постанову та ухвалу суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд або повернути матеріали в прокуратуру для проведення додаткової перевірки через істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, проведення неповної та односторонньої досудової перевірки, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що були законні приводи і підстави до порушення кримінальної справи. Посилається на те, що його скаргу суд у порушення вимог кримінально-процесуального закону розглянув без його участі і його не було повідомлено про її розгляд.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора Пересунька С.В. про законність судових рішень, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України при розгляді скарги на постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, суд перевіряє, чи були виконані при відмові в порушенні справи вимоги ст. 99 КПК України.

Як убачається з постанови суду, зазначені вимоги закону було дотримано, а судом перевірено, на підставі яких даних органи прокуратури дійшли висновку про відсутність у діях начальника Менської виправної колонії № 91 ОСОБА_6 ознак складу злочину, передбаченого ст. 172 КК України, про що наведені відповідні мотиви у судовому рішенні.

Із витребуваних і перевірених матеріалів вбачається, що ОСОБА_5 до прокуратури зі скаргою на дії адміністрації Менської виправної колонії № 91 не звертався, а матеріали дотримання законодавства про працю у зазначеній колонії за заявою ОСОБА_5, що надійшли з територіальної державної інспекції праці в Чернігівській області, перевірялися. Інших даних, які б свідчили про обгрунтованість скарги ОСОБА_5, у матеріалах перевірки не виявлено.

Апеляційний суд, розглядаючи доводи апеляції ОСОБА_5 аналогічного змісту, визнав їх такими, що задоволенню не підлягають, навівши в ухвалі відповідні мотиви прийняття такого рішення.

Перевірка постанови старшого помічника прокурора Менського району Чернігівської області від 6 липня 2007 року за скаргою ОСОБА_5, проведена судами на підставі наявних у матеріалах доказів.

Посилання ОСОБА_5 про те, що скаргу суд розглянув без його участі і його не було повідомлено про день і час розгляду його скарги, перевірялися судом апеляційної інстанції та обгрунтовано визнані безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 236-2 КПК України участь особи в судовому засіданні, яка подала скаргу на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, не є обов`язковою.

Разом з тим, ОСОБА_5 брав участь у розгляді справи апеляційним судом.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду України вважає, що суд обгрунтовано відмовив ОСОБА_5 у задоволенні його скарги.

У касаційній скарзі немає доводів, які б спростували зазначений висновок.

Порушень процесуального закону України, які могли б вплинути на правильність постановлених судових рішень, у матеріалах справи не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (у редакції законів України № 2533-III від 21 червня 2001 року (2533-14) та № 3323-IV від 12 січня 2006 року (3323-15) ) та п. 2 розділу XIII Перехідних Положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Сосницького районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 13 січня 2010 року, винесені за скаргою ОСОБА_5, - без зміни.