Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 15 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на судові рішення щодо ОСОБА_5,

вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 березня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2010 року,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця міста Харкова, громадянина України, такого, що не має судимості згідно зі ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 276 гривень 18 копійок.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він 11 січня 2009 року за невстановлених обставин придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – каннабіс, і того ж дня незаконно перевіз його до місця свого проживання – квартири АДРЕСА_1, пофасував у шість паперових згортків і відтоді незаконно зберігав при собі з метою збуту. 12 січня 2009 року приблизно о 17-ій годині 50 хвилин біля під’їзду свого будинку незаконно збув ОСОБА_7 0, 7879 грами цього наркотику, що в перерахунку на суху речовину становить 0, 7273 грамів.

Після затримання та огляду ОСОБА_5 була виявлена решта аналогічної речовини в шести паперових згортках загальною вагою в сухому вигляді 19, 4167 грамів, яку незаконно зберігав з метою збуту.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що в основу обвинувачення ОСОБА_5 суд поклав дані виявляння наркотичних засобів, які за формою, змістом та процедурою їх одержання не відносяться до достовірних, належних та допустимих доказів. Вказує на застосування до його підзахисного та свідка ОСОБА_7 психологічного впливу з боку працівників міліції, під дією якого вони дали визнавальні показання. На його думку, відсутність у ОСОБА_5 грошей, які він отримав від продажу наркотику, результатів спеціалізованої експертизи про ідентичність вилученої суміші з наркотиком, проданим ОСОБА_7, свідчать про фальшування доказів. Посилається на те, що місцевий суд не повідомив його про розгляд справи в апеляційному суді, чим порушив право на захист.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 у незаконних діях з наркотичним засобами, які він вчинив за описаних у вироку обставин, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються зібраними у справі доказами.

Цього висновку суд дійшов на підставі показань засудженого, які він давав упродовж досудового слідства та на початку судового розгляду, за винятком тих, від яких у подальшому відмовився із посиланням на застосування до нього недозволених заходів; аналогічних показань свідка ОСОБА_7, які він підтвердив на ставці віч-на-віч із ОСОБА_5 і з якими ОСОБА_5 погодився. Із цих показань убачається, що у день злочину працівники міліції затримали ОСОБА_7 із згортком наркотичної речовини, яку той незадовго перед тим придбав у ОСОБА_5 Свідок ОСОБА_7 пояснив також, що ОСОБА_5 продав йому наркотик у борг, а гроші сказав віддати пізніше. Того ж дня у названому ОСОБА_8 місці працівники міліції затримали ОСОБА_5 й виявили у нього шість згортків з наркотичною речовиною.

Подібно до показань свідка ОСОБА_7 про обставини виявлення та вилучення спочатку у цього свідка, а потім у ОСОБА_5, згортків з наркотичною речовиною, такі ж показання дав свідок ОСОБА_9, працівник міліції, який їх затримав та виявив наркотичні засоби. Свідок повідомив також, яким чином фіксувалися обставини виявлення наркотичних засобів у протоколі огляду.

Згідно із даними протоколу огляду, проведеного відразу після затримання, в ОСОБА_5 було виявлено шість паперових згортків з речовиною рослинного походження, яка за даними судово-хімічної експертизи відноситься до особливо небезпечного наркотичного засобу – каннабісу, загальною вагою у сухому вигляді – 19, 4167 грамів.

Обставини виявлення та вилучення цих предметів підтвердили свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_11, у присутності яких як понятих провадилося вилучення.

Ці та інші, наведені у вироку докази дали підстави суду визнати доведеною винність ОСОБА_5 у злочині та кваліфікувати його дії за ч. 2 ст. 307 КК України.

Твердження захисника ОСОБА_4 про фальшування доказів не можна визнати обґрунтованими, оскільки вони не містять під собою об’єктивних даних, які б заперечували дійсність події затримання ОСОБА_5 та виявлення у нього наркотичного засобу. Цей факт визнав сам засуджений у момент затримання і визнавав його в подальшому упродовж досудового провадження. Наявність зазначеної події підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7 та іншими доказами, наведеними у вироку. Встановлені обставини відповідним чином були відображені й у протоколі огляду засудженого від 12 січня 2009 року. Час, місце, спосіб, дійсність виявлення у ОСОБА_5 виду та кількості наркотичного засобу, зафіксованих у протоколі, не викликали заперечень чи зауважень з боку засудженого чи понятих, у присутності яких складався цей процесуальний документ.

Під час судового розгляду суд першої інстанції перевірив достовірність даних зазначеного протоколу, зокрема, й у світлі застережень захисника, аналогічних тим, що наведені в касаційній скарзі, й правильно поклав їх в основу обвинувачення, навівши при цьому мотиви незгоди із твердженнями захисника.

Не впливають на законність та обґрунтованість вироку доводи захисника про відсутність у справі експертних висновків відносно ідентичності наркотичних засобів, виявлених у ОСОБА_8 та ОСОБА_5, оскільки відсутність тієї експертизи не заперечує дійсності інших доказів, які в необхідному і достатньому обсязі доводять винність ОСОБА_5 в інкримінованому йому злочині.

Під час досудового слідства та судового розгляду ОСОБА_5 не свідчив про те, що працівники міліції підкинули йому наркотичні засоби, якимсь чином впливали на нього, щоб змусити самообмовити себе. Не заявляв про примушування до давання неправдивих показань й свідок ОСОБА_7 Коли в судовому засіданні ОСОБА_5 заявив про застосування щодо нього незаконних методів ведення слідства, за дорученням суду прокуратура Московського району міста Харкова провела перевірку, у ході якої не виявила фактів застосування таких заходів. За наслідками тієї перевірки була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, яку засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 в установленому законом порядку не оскаржили.

З урахуванням наведеного доводи захисника про провадження досудового слідства з порушенням вимог кримінально-процесуального закону та мотивування вироку недопустимим доказами, є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи, про дату призначення справи до апеляційного розгляду суд першої інстанції належним чином повідомив захисника ОСОБА_4, про що свідчить, зокрема, поштове повідомлення (а. с. 397).

У зв’язку із цим твердження захисника про позбавлення права на захист засудженого, є безпідставними.

Переглядаючи вирок, суд апеляційної інстанції, як видно з ухвали суду, погодився з оцінкою доказів та результатами розгляду справи місцевим судом, посилаючись на які, слушно відхилив доводи апеляції сторони захисту.

Порушення вимог кримінально–процесуального закону, які перешкодили або могли перешкодити постановити законні та обґрунтовані судові рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_4