Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 15 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,

вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2010 року,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Бичан Васиського району Омської області (Російська Федерація), мешканця міста Орджонікідзе Дніпропетровської області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 5 років і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтися туди для реєстрації.

Постановлено стягнути з ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" на відшкодування моральної шкоди на користь: ОСОБА_5 – 50 000 гривень; ОСОБА_6 – 15 000 гривень; ОСОБА_7 – 15 000 гривень; експертної установи – судові витрати в сумі 1 600 гривень.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 08-ій годині 30 хвилин, керуючи автомобілем "НЕФАЗ" на вулиці Шатохіна в місті Орджонікідзе Дніпропетровської області, не дотримався вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3(б), 16.11 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) – перед виїздом на проїжджу частину не надав переваги в русі велосипедисту ОСОБА_8, який прямував по головній дорозі, й наїхав на нього.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 помер на місці події.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та закрити справу. Вважає, що перед виїздом на перехрестя доріг не було перешкоди для руху його автомобіля, про що свідчать показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Вказує, що суд не дав належної оцінки даним висновку комплексної експертизи про відсутність у його діях складу злочину. Посиланням на те, що наведені у вироку його показання та показання свідків за змістом не відповідають показанням, висловленим в судовому засіданні, а схожі більше до свідчень, даних під час досудового слідства, обґрунтовує порушення процесуального закону.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Зі змісту касаційної скарги видно, що засуджений ОСОБА_4 оспорює фактичні обставини справи, вважає, що вони не містять ознак злочину, за який його засуджено. Із урахуванням наведених у касаційній скарзі мотивів просить переоцінити докази, зазначені у вироку, і дати їм відповідну кримінально-правову оцінку, визнавши його невинуватим. При цьому ОСОБА_4 не заперечив повноти та всебічності дослідження фактичних обставин справи судом першої інстанції, того, що він давав визнавальні показання і з його участю в судовому засіданні розглядалися всі докази – показання свідків, які були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, дорожня обстановка та умови, за яких стався наїзд на потерпілого, результати висновків судово – автотехнічної і судово-медичної експертиз, інші докази, які в сукупності з показаннями засудженого покладені в основу обвинувачення. Не поставив під сумнів забезпечення принципів змагальності та диспозитивності судового розгляду, дотримання порядку дослідження доказів, визначеного кримінально-процесуальним законом, зокрема, дійсності оголошення обвинувального висновку із викладом показань, які ОСОБА_4 і свідки давали під час досудового слідства і фактично підтвердили їх у судовому засіданні. Не оспорює, що після проголошення вироку фактично погодився з ним і не оскаржував його до апеляційного суду.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України касаційний суд вправі скасувати або змінити вирок чи ухвалу у разі виявлення: істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону; неправильного застосування кримінального закону; невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Однак не вправі втручатися в судові рішення з підстав однобічності або неповноти судового слідства, чи невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, зокрема, й з тих підстав, що зазначені в касаційній скарзі.

Із матеріалів даної справи видно, що суд першої інстанції дослідив та оцінив зібрані у справі докази за наслідками повного, всебічного та об’єктивного розгляду усіх обставин справи в сукупності. Обвинувачення, визнане судом доведеним, ґрунтується на матеріалах справи.

Розгляд справи проведено в об’єктивно можливому обсязі, в порядку, визначеному кримінально-процесуальним законом.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Оскільки нез’ясованих обставин, які б могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та справедливого вироку, не встановлено, а наведені в касаційні скарзі міркування засудженого відповідно до ст. 398 КПК України не можуть бути причинами для його скасування, підстав для призначення справи з обов’язковим повідомленням прокурора та інших учасників процесу, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 394 КПК України, пунктом 2 розділу XIII Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4