Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2010 року щодо ОСОБА_5

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 20 травня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 212 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права займатися підприємницькою, організаційно-розпорядчою та господарською діяльністю строком на три роки;

- за ч. 2 ст. 212-1 КК України на три роки обмеження волі з позбавленням права займатися підприємницькою, організаційно-розпорядчою та господарською діяльністю строком на три роки.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – шість років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права займатися підприємницькою, організаційно-розпорядчою та господарською діяльністю строком на три роки.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2010 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 скасовано, а справу щодо нього закрито за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_5 обвинувачувався у тому, що він, в період з травня по вересень 2006 року, будучи особою, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, умисно ухилився від сплати податків, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що в період з 13 грудня 2005 року по 31 грудня 2006 року, будучи особою, яка займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, умисно ухилився від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що призвело до фактичного ненадходження до Пенсійного фонду України коштів у великих розмірах.

У касаційній скарзі прокурор посилається на безпідставне виправдання ОСОБА_5 апеляційним судом та просить ухвалу цього суду скасувати, а справу – направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача; міркування прокурора, який частково підтримав скаргу та просив скасувати судові рішення щодо ОСОБА_5, а справу – направити на нове розслідування; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції визнав ОСОБА_5 винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів, оскільки засуджений займався підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи та був зобов’язаний сплачувати податки та страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Натомість апеляційний суд, закриваючи справу щодо ОСОБА_5, виходив із того, що ця особа не є суб’єктом передбачених ст.ст. 212 та 212-1 КК України злочинів.

Проте з жодним із цих висновків колегія суддів погодитися не може, оскільки вони є передчасними у зв’язку з допущеними органом досудового слідства істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, пред’явленням ОСОБА_5 всупереч вимогам ст. 132 КПК України неконкретного обвинувачення та наявністю суттєвих протиріч у винесених слідчим процесуальних документах, які містяться в матеріалах справи.

Так, у постанові про пред’явлення обвинувачення йдеться про те, що ОСОБА_5 на підставі довіреностей від 13 серпня 2005 року та 3 січня 2006 року здійснював підприємницьку діяльність від імені ОСОБА_6, який був зареєстрований як фізична особа – підприємець. Маючи відповідні повноваження та право розпорядження печаткою ФОП ОСОБА_6, ОСОБА_5, будучи відповідно до законодавства України в сфері оподаткування та на підставі зазначених довіреностей відповідальним за повноту і своєчасність нарахування і сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також за достовірність поданих від імені ОСОБА_6 звітів, умисно занизив суми податку з доходів фізичних осіб, податку на додану вартість та страхових внесків на загальнообов’язкове державне страхування.

У той же час у постанові не зазначено жодного законодавчого акту, відповідно до вимог якого ОСОБА_5 був наділений повноваженнями нараховувати та сплачувати податки з доходів, отриманих від підприємницької діяльності, що здійснювалась від імені іншої особи. Не йдеться про такі повноваження і в довіреностях, виданих ОСОБА_6 ОСОБА_5

Немає в зазначеній постанові відомостей і про те, на яких умовах та яку саме підприємницьку діяльність був уповноважений здійснювати ОСОБА_5 від імені іншої особи, в якому порядку він мав нараховувати і сплачувати податки, збори та інші платежі від імені особи, що була зареєстрована як підприємець.

Крім того, у постанові про закриття справи щодо ОСОБА_6 за відсутністю в його діях складу злочину йдеться про те, що ОСОБА_5, зловживаючи довірою цієї особи, ввівши в оману щодо перспективи сумісної підприємницької діяльності та отримання спільного доходу, схилив її до реєстрації як підприємця. Як установив слідчий, відкриття банківського рахунку та зняття з нього готівки, видача довіреностей на ім’я ОСОБА_5, на підставі яких здійснювалась підприємницька діяльність, також були вчинені шляхом обману та введення ОСОБА_6 в оману. ( т.4 а.с. 156-157).

Водночас у постанові про притягнення ОСОБА_5 як обвинуваченого не міститься будь-яких даних про вчинення з його боку дій, що свідчили б про схиляння ОСОБА_6 до реєстрації як підприємця, його обман, введення в оману чи зловживання його довірою.

Колегія суддів вважає, що наявність суттєвих протиріч між постановою про закриття справи щодо ОСОБА_6 та постановою про притягнення ОСОБА_5 як обвинуваченого, пред’явлення ОСОБА_5 всупереч вимогам ст. 132 КПК України неконкретного обвинувачення, що є відповідно до вимог ст. 370 КПК України істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, позбавили суди першої та апеляційної інстанцій можливості належним чином з’ясувати обставини справи та постановити законне і обґрунтоване судове рішення.

За таких обставин постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на нове розслідування.

Під час нового розслідування необхідно усунути зазначені в ухвалі недоліки, відповідно до ст. 22 КПК України вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, зокрема тих, що стосуються здійснення підприємницької діяльності від імені ОСОБА_6, нарахування і сплати податків, зборів, інших платежів, пов’язаних з цією діяльністю, та в залежності від встановленого кваліфікувати дії ОСОБА_5

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України на підставі п. 2 Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 16 липня 2010 року та вирок Краснолиманського міського суду від 20 травня 2010 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на нове розслідування.