Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 березня 2011 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 березня 2010 року.

Вироком Баришівського районного суду Київської області від 23 грудня 2010 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Скороходове Талалаївського району

Чернігівської області, громадянина України,

раніше тричі судимого, останній раз 12 березня 2009 року Баришівським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 307 КК України на 4 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, -

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 8 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Баришівського районного суду Київської області від 12 березня 2009 року і остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України у Київській області 973 грн. 54 коп. судових витрат за проведення дактилоскопічної та трасологічної експертиз.

ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 6 травня 2009 року близько 21 години, перебуваючи у будинку свого знайомого ОСОБА_6 по АДРЕСА_1, будучи у стані алкогольного сп’яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, що виникли в процесі сварки між ним та його колишньою співмешканкою – ОСОБА_7 і її співмешканцем – ОСОБА_8, з метою спричинення тяжких тілесних ушкоджень взяв у руки дерев’яну палицю, якою завдав ОСОБА_8 декілька ударів по голові, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_9 протягом 1-3 годин помер на подвір’ї ОСОБА_6

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 3 березня 2010 року зазначений вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засудженийОСОБА_5, як можна зрозуміти з її змісту, порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень з направленням справи на нове розслідування у зв’язку однобічністю, неповнотою досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що кримінальна справа щодо нього була сфабрикована органами досудового слідства. Вказує на те, що ОСОБА_8 він завдавав лише один удар, захищаючись від його нападу, не маючи наміру завдавати йому тілесні ушкодження, від яких може настати смерть, а також він бив потерпілого іншою палицею, а не тією, що проходить по справі як речовий доказ. Крім того, зазначає, що удари потерпілому завдавала і ОСОБА_7, стверджуючи при цьому, що саме ці удари стали причиною смерті потерпілого. Також вказує, що судом, на порушення вимог кримінально-процесуального закону, не було допитано основного свідка – ОСОБА_7 і це призвело до порушення його права на справедливий судовий розгляд, оскільки ані на досудовому слідстві, ані в суді він не мав можливості поставити їй запитання з метою з'ясування обставин, які, на його думку, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Крім того вважає, що апеляційним судом було порушено його право на захист, оскільки йому не була забезпечена участь захисника.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Зокрема, статтею 377 КПК України передбачено, що зміст ухвали апеляційного суду повинен містити виклад суті апеляції, короткий зміст пояснень осіб, які брали участь у судовому засіданні, і докладні мотиви прийнятого судом рішення. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути вказані підстави, з яких апеляція визнана необґрунтованою.

Як убачається зі справи, засуджений в апеляції та доповненнях до неї, доводи якої аналогічні доводам касаційної скарги, порушував питання про скасування вироку та направлення справи на нове розслідування. На обґрунтування своїх вимог засуджений наводив відповідні доводи з посиланням на докази по справі, зокрема, вказував на те, що як у ході досудового слідства, так і під час розгляду справи в суді він був позбавлений можливості задати питання єдиному та безпосередньому свідку події – ОСОБА_7, на показаннях якої ґрунтуються висновки про його винуватість і це призвело до порушення його права на справедливий судовий розгляд, а наявні в матеріалах справи дані про неможливість її явки в судове засідання нічим не підтверджені та свідчать про те, що відповідними органами не було вжито достатніх заходів, щоб забезпечити участь цього свідка у судовому засіданні; що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували той факт, що долучена до матеріалів справи як речовий доказ палиця є знаряддям злочину; що належним чином не перевірені та нічим не спростовані його твердження про те, що він з метою самозахисту, перебуваючи в будинку, а не на подвір'ї, де була виявлена розламана на три частини палиця, завдав потерпілому один удар іншою палицею в область голови; що не дана оцінка даним судово-медичного обстеження про виявлення у нього певних тілесних ушкоджень; що під час досудового слідства та при розгляді справи в суді були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Залишаючи апеляцію засудженого без задоволення, апеляційний суд, не перевірив належним чином усі наведені у ній доводи, не дав в ухвалі вичерпної відповіді на них і не зазначив мотивовані підстави, із яких визнав ці доводи необґрунтованими, а лише перелічив докази, якими обґрунтовано вирок суду першої інстанції.

Тобто суд апеляційної інстанції, формально розглянувши справу щодо ОСОБА_5, не дав жодної обґрунтованої відповіді на доводи поданої ним апеляції, чим порушив його право на об'єктивний та неупереджений розгляд справи в апеляційному порядку.

Крім того, в обґрунтування винуватості ОСОБА_5 апеляційний суд послався в ухвалі на те, що під час апеляційного розгляду він не підтримав свої доводи про те, що тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого, спричинила ОСОБА_7

Проте це твердження апеляційного суду суперечить матеріалам справи і, зокрема, наведеним в ухвалі поясненням ОСОБА_5

З огляду на вищевикладене, касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню частково, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_5 – скасуванню як така, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України та постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, з направленням справи на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду слід, з використанням при необхідності передбачених законом процесуальних можливостей, розглянути подану на вирок апеляцію і прийняти законне та обґрунтоване рішення з викладенням в ухвалі аналізу доказів та мотивів прийняття такого рішення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 395, 396 КПК України та п. 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 3 березня 2010 року щодо ОСОБА_5 с к а с у в а т и, а справу направити на новий апеляційний розгляд.