Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К. Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Пушанко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції (Старосамбірське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції (Старосамбірське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, -

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державною фіскальною службою у Львівській області від 23.06.2015 № 0007951503, № 0007961503, від 17.06.2015 року № 0000851500, № 0000871500, № 0000861500, № 0000881500, від 18.06.2015 року № 0000901500, № 0000891500, № 0000911500, № 0000931500, № 0000921500, № 0000941500, № 0000961500, № 0000951500, № 0000971500, № 0000981500, № 0000991500;

- Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державною фіскальною службою у Львівській області від 25.06.2015 № 0001671500, № 0001681500, № 0001711500, № 0001721500, № 0001691500, № 0001701500, № 0001951500, № 0001991500, № 0001761500, № 0001781500, № 0001851500, № 0001861500, № 0001941500, № 0001981500, № 0001961500, № 0001971500, № 0001841500, № 0001831500, № 0001901500, № 0002001500, № 0001791500, № 0001801500, № 0001811500, № 0001821500, № 0001891500, № 0001931500, № 0001911500, № 0001921500, № 0001881500, № 0001871500, від 22.06.2015 № 0008371504, № 0008351504, № 0008281504, № 0008271504, № 0008391504, № 0008401504, № 0008231504, № 0008201504, № 0008321504, № 0008341504, № 0008301504, № 0008411504, № 0008291504, № 0008381504, № 0008361504, № 0008311504, № 0008331504.

- Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції (Старосамбірське відділення) Головного управління Державною фіскальною службою у Львівській області від 15.06.2015 № 0003531500, № 0003481500, № 0003551500, № 0003581500, № 0003571500, № 0003591500, № 0003601500, № 0003611500, № 0003621500, № 0003641500, № 0003631500, № 0003651500, № 0003701500, № 0003691500, № 0003681500;

- Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державною фіскальною служби у Львівській області: від 18.06.2015 № 0004201500, № 0004211500, № 0004221500, № 0004231500, № 0004241500, № 0004251500, № 0004261500, № 0004271500, № 0004281500, № 0004291500.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року, позов задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки зміни ставок плати за користування надрами фактично відбулися у серпні 2014 року (пізніше ніж як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду), а застосування таких нових ставок допускається, починаючи з наступного бюджетного року. Також суди зазначили, що у Податковому кодексі України (2755-17) одночасно були встановлені різні ставки плати за користування надрами, визначені пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 року № 1621-VII (1621-18) ) та пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України, а отже враховуючи положення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України застосуванню підлягають саме положення ст. 263 Податкового кодексу України, які є більш сприятливими для платника податків.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У поданих запереченнях на касаційні скарги позивач просить у задоволенні скарг відмовити через їх необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, Стрийською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, Самбірською ОДПІ (Старосамбірське відділення) ГУ ДФС у Львівській області та Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області проведено камеральні перевірки даних, задекларованих позивачем у податкових розрахунках з плати за користування надрами, за результатами яких складено акти перевірок:

- Дрогобицькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області: від 03.06.2015 № 596/15-03/00135390, від 04.06.2015 № 280/13-08-15-00/00135390, № 281/13-08-15-00/00135390, № 282/13-08-15-00/00135390, № 283/13-08-15-00/00135390, № 284/13-08-15-00/00135390, № 285/13-08-15-00/00135390, № 286/13-08-15-00/00135390, № 287/13-08-15-00/00135390, № 288/13-08-15-00/00135390, № 289/13-08-15-00/00135390;

- Стрийською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області: від 29.05.2016 № 001/15-00/00135390, № 002/15-00/00135390, № 003/15-00/00135390, № 004/15-00/00135390, № 005/15-00/00135390, № 006/15-00/00135390, № 007/15-00/00135390, № 008/15-00/00135390, № 009/1500/00135390, № 010/1500/00135390, № 011/1500/00135390, № 012/1500/00135390, № 013/1500/00135390, № 014/1500/00135390, № 015/1500/00135390, № 016/1500/00135390, № 017/1500/00135390, № 018/1500/00135390, № 019/1500/00135390, № 020/1500/00135390, № 1084/1504/00135390, № 1085/1504/00135390, № 1086/1504/00135390, № 1087/1504/00135390, № 1088/1504/00135390, № 1089/1504/00135390, № 1090/1504/00135390, № 1091/15-04/00135390, № 1092/15-04/00135390, № 1093/15-04/00135390;

- Самбірською ОДПІ (Старосамбірське відділення) ГУ ДФС у Львівській області від 29.05.2015 року № 108/1500/00135390, № 109/1500/00135390, № 110/1500/00135390, № 111/1500/00135390, № 112/1500/00135390;

- Городоцькою ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області: від 29.05.2015 року № 452/15-0/00135390, від 29.05.2015 року № 453/15-0/00135390, від 29.05.2015 року № 454/15-0/00135390, від 29.05.2015 року № 455/15-0/00135390, від 29.05.2015 року № 456/15-0/00135390.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у вказаних актах, позивачем порушено вимоги пп. 1.1. п. 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) в редакції Закону України від 31.07.2014 року № 1621-VII (1621-18) "Про внесення змін до Податкового кодексу України (2755-17) та інших законодавчих актів України" (далі - в редакції Закону № 1621-VII (1621-18) ), що полягало у застосуванні Товариством при визначенні податкових зобов'язань з плати за користування надрами, у поданих 19.05.2015 року уточнюючих розрахунках, ставок оподаткування, відмінних від тих, які були передбачені пп. 1.1. п. 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) в редакції Закону № 1621-VII (1621-18) .

На підставі зазначених вище актів та вказаних висновків Державними податковими інспекціями прийнято оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення, якими Товариству було збільшено суми грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування природного газу, видобування нафти.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

У період виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані із справлянням плати за користування надрами для видобування корисних копалин, були врегульовані ст. 263 Податкового кодексу України.

Розміри ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин визначено пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України та встановлено у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини).

Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 року № 1621-VII (1621-18) (набрав чинності 03.08.2014 року), розділ XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) доповнено підрозділом 9-1, яким тимчасово до 1 січня 2015 року визначено особливості застосування деяких норм розділу XI "Плата за користування надрами". Так, зокрема встановлено, що ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 цього Кодексу, встановлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у інших (більших) розмірах, ніж було встановлено до внесення вказаних змін.

Таким чином, Закон № 1621-VII (1621-18) змінив ставки плати за користування надрами, а саме пп. 1.1. п. 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) - збільшив їх, при цьому будь-яких змін, доповнень безпосередньо до пп.263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України внесено не було, а отже фактично діяли дві ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин, передбачені пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 та пп. 1.1. п. 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) .

Отже, враховуючи вищезазначене, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що положеннями Податкового кодексу України (2755-17) , у період з серпня по грудень 2014 року, було неоднозначно трактовано права та обов'язки платника зі сплати за користування надрами для видобування корисних копалин, зміст, обсяг таких прав та обов'язків, зокрема, в частині визначення того, які саме норми підлягали застосуванню, яка саме ставка податку повинна застосовуватись.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період серпень-грудень 2014 року до контролюючого органу у визначені законодавством терміни подано податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ставками, визначеними пп. 1.1. п. 1 підрозділу 9-1 розділу ХХ Податкового кодексу України (2755-17) , тобто за підвищеними ставками плати за користування надрами.

В подальшому, 19.05.2015 року Товариство, керуючись п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, подало уточнюючі розрахунки з плати за користування надрами за серпень-грудень 2014 року та зменшило раніше задекларовані податкові зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

При уточненні своїх податкових зобов'язань за серпень-грудень 2014 року, позивач застосував ставки плати за користування надрами, визначені пп. 263.9.1 п. 263.9 ст. 263 Податкового кодексу України, замість ставок, визначених пп. 1.1 п. 1 підрозділу 9-1 розділу XX Податкового кодексу України (2755-17) , які підлягали застосування, на думку відповідачів.

Підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

А, згідно із п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно - правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, враховуючи право платника податків уточнювати податкові зобов'язання та, беручи до уваги принцип правомірності рішень платника податків, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо правомірності зменшення Товариством сум податкових зобов'язань з плати за користування надрами, шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків, та безпідставності збільшення контролюючими органами сум грошових зобов'язань.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судом апеляційної інстанції з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи контролюючих органів щодо вчинення ним податкових правопорушень.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційні скарги Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції (Старосамбірське відділення) Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у справі № 826/18775/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235- 244-2 КАС України.

Повний текст виготовлено 14.11.2016 року.