Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 01 березня 2011 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2010 року, винесених щодо ОСОБА_8,

постановою старшого слідчого СВ Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 26 серпня 2008 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_8 за фактом учинення ним шахрайства за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Як зазначено у постанові, приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_9 про привласнення ОСОБА_8 шляхом шахрайства належного їй після смерті чоловіка спадкового майна.

За змістом вказаної постанови підставою до порушення кримінальної справи стало встановлення слідчим факту придбання ОСОБА_8 в період з липня 2005 року по січень 2008 року шляхом шахрайства права на 50 % статутних фондів ТОВ "Альянс М", "Альянс К", "Альянс Л" та "Мелітопольське Кабельне Телебачення", які належали ОСОБА_10, чим їй спричинено матеріальну шкоду в сумі більше ніж 500000 грн.

Зазначена постанова була оскаржена до Приморського районного суду м. Одеси адвокатом ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8

Адвокат ОСОБА_7, вважаючи відсутніми приводи й підстави до порушення кримінальної справи, стверджувала, що в діях ОСОБА_8 відсутні ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Вказувала, що розмір шкоди, зазначений у скарзі ОСОБА_9, нічим не обґрунтований та не підтверджується документами і розрахунками; ОСОБА_9 відповідно до вимог Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) як спадкоємиця із заявою до загальних зборів учасників ТОВ про її вступ до товариства не зверталася. Також ОСОБА_9 з липня 2005 року по січень 2008 року ОСОБА_8 щомісяця виплачувалося по 15000 грн., а всього на загальну суму 465000 грн., що визнала й сама ОСОБА_9 у своєму поясненні, наданому прокуратурі. Крім того, адвокат зазначав, що в Приморському районному суді м. Одеси розглядалась справа за позовною заявою ОСОБА_9 про визнання її учасником товариств, що, на думку захисника, свідчило про наявність між нею і ОСОБА_8 цивільно-правових відносин.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2010 року скаргу адвоката ОСОБА_7 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого СВ Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 26.08.2008 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_8 за фактом учинення ним шахрайства за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Скасовуючи постанову слідчого від 26.08.2008 року, суд указав, що при порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_8 за ч.4 ст. 190 КК України слідчий не мав достатніх підстав до її порушення, оскільки в наданих суду матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, не було даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_8 ознак зазначеного злочину. Також судом зроблено висновок, що надані матеріали підтверджують виникнення між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 цивільно-правових відносин, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а сам по собі факт внесення ОСОБА_8 без відома ОСОБА_9 змін у статути товариств не був підставою до порушення кримінальної справи.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2010 року постанову місцевого суду залишено без зміни з посиланням на те, що наявні в матеріалах справи дані свідчать про відсутність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, доводить, що кримінальна справа порушена законно та обґрунтовано, оскільки були приводи та підстави до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_8 Стверджує, що, на його думку, суд вийшов за межі наданих йому повноважень при перевірці скарги на постанову про порушення кримінальної справи та здійснив оцінку доказів по справі, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції. Просить скасувати судові рішення, а справу за скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 направити на новий судовий розгляд.

На касаційне подання прокурора адвокатом ОСОБА_7 подано заперечення й додаткові пояснення по них.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, пояснення представників заявниці ОСОБА_9 - ОСОБА_5 на часткове підтримання касаційного подання прокурора з проханням скасувати судові рішення щодо ОСОБА_8 та постановити своє остаточне рішення, ОСОБА_6 на підтримання касаційного подання прокурора, пояснення захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 із запереченнями проти касаційного подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 236-8 КПК України, суддя, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен дослідити матеріали, на підставі яких було порушено справу, та перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, а також законність джерел отримання даних, які стали підставою до порушення справи, і не вправі розглядати та заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються при розгляді справи по суті.

Згідно зі ст. 94 КПК України підставами до порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об`єктивних ознак, що характеризують подію злочину, й закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

При цьому суд, розглядаючи скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8, не дотримався цих вимог закону та замість перевірки приводів і підстав до порушення кримінальної справи у своїй постанові вдався до оцінки доказів та дій ОСОБА_8 як правомірних, на підставі чого дійшов висновку про існування між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 цивільно-правових відносин і відсутності в діях ОСОБА_8 складу злочину, за яким порушено справу, хоча був не вправі вдаватися до такої оцінки на даній стадії судочинства.

Апеляційний суд при розгляді апеляції прокурора на зазначені порушення, допущені місцевим судом, уваги не звернув, та, в свою чергу, в своїй ухвалі також вдався до оцінки доказів, дійшовши висновків про відсутність в діях ОСОБА_8 складу злочину, хоча не вправі був цього робити при апеляційній перевірці постанови місцевого суду.

З огляду на наведене, зазначені судові рішення не можна вважати законними, тому вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді скарги адвоката ОСОБА_7, поданої в інтересах ОСОБА_8 на постанову про порушення щодо нього кримінальної справи, місцевому суду необхідно дотримати вимоги ст. 236-8 КПК України, перевірити доводи скарги адвоката ОСОБА_7 й надані прокуратурою матеріали та прийняти по скарзі законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) (в редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 року (2533-14) і № 3323-1У від 12 січня 2006 року (3323-15) ), п. 2 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453-VI від 07 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17 лютого 2010 року по скарзі адвоката ОСОБА_7 на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_8 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, скасувати, а справу по скарзі направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.