Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 01 березня 2011 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2010 року,

цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку села Землянки Вовчанського району Харківської області, громадянку України, таку, що не має судимостей згідно із ст. 89 КК України,

засуджено за: ч. 2 ст. 15 – п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої; пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої; ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

Постановлено стягнути із ОСОБА_5 на користь державного бюджету України судові витрати в розмірі 3 824 гривні 20 копійок за проведення експертиз.

ОСОБА_5 визнано винною у злочинах проти власності та життя людини, які вона скоїла за таких обставин.

03 травня 2006 року ОСОБА_5 поїздом приїхала в селище Донець Зміївського району Харківської області і приблизно о 19-ій годині з метою заволодіння чужим майном та умислом на вбивство людини зайшла на подвір’я будинку АДРЕСА_1, де знаходилася літнього віку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 попросила у неї води, зав’язала розмову, в ході якої ОСОБА_7 запросила її в будинок, де, непідозрюючи підступу, розповіла про місце зберігання грошей. Пересвідчившись у тому, що в будинку нікого нема, ОСОБА_5 для реалізації свого наміру підняла з підлоги табуретку, вибрала слушний момент і завдала ОСОБА_7 декілька ударів по голові, спричинивши гостру відкриту проникаючу черепно-мозкову травму, забій головного мозку тяжкого ступеня, вдавлений скронево-тім’яний перелом справа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Від цих ударів ОСОБА_7 впала на підлогу й перестала подавати ознаки життя. Однак смерть не настала з незалежних від волі ОСОБА_5 причин, оскільки ОСОБА_7 своєчасно надали медичну допомогу.

Після ударів по голові ОСОБА_5, хибно вважаючи, що вбила ОСОБА_7, знайшла в названому потерпілою місці гроші в сумі 981 гривня й заволоділа ними.

03 червня 2007 року ОСОБА_5 приїхала в село Чемужівку Зміївського району Харківської області і приблизно о 21-ій годині з тією ж метою, що й першого разу, зайшла на подвір’я будинку АДРЕСА_2, де знаходилася ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. У розмові викликала до себе довіру, під впливом якої ОСОБА_8 запропонувала їй зайти в літню кухню випити спиртного. У кухні під час вживання спиртного ОСОБА_5 визначила, що ОСОБА_8 в будинку знаходиться сама. Тоді під ніби для масажу спини поклала ОСОБА_8 долілиць на ліжко. Взяла з підлоги сокиру, із використанням якої наче мала робити масаж, і декількома ударами по голові, які призвели до утворення чотирьох забійних ран голови та крововиливів в тім’яній ділянці, двох дірчастих і трьох вдавлених переломів тім’яних кісток, крововиливу під оболонку та в речовину головного мозку, умисно вбила її.

Після цього заволоділа грошима ОСОБА_8 у сумі 70 гривень.

У касаційних скаргах:

- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд. Вважає, що суд неправильно вказав у вступній частині вироку статті обвинувачення, а в мотивувальній, формулюючи обвинувачення, – не конкретизував умисел і чітко не вказав мотив злочину, допустив суперечності у визначенні мотиву між злочинами проти власності та життя ОСОБА_8;

- захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок та закрити справу за відсутністю складу злочину. Вважає, що в основу обвинувачення покладені сумнівні та суперечливі показання потерпілої ОСОБА_7, яка не впізнала засуджену під час ставки віч-на-віч і впізнанні, а також суперечливі показання свідка ОСОБА_9 про перебування засудженої біля будинку потерпілої. Поза увагою залишилася й та обставина, що свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні не зміг впізнати ОСОБА_5 Зазначає, що обвинувачення в розбійному нападі та вбивстві ОСОБА_8 не ґрунтуються на прямих та безсумнівних доказах. Вказує на фальшування справи органами досудового слідства;

- засуджена ОСОБА_5, як можна зрозуміти зі змісту її скарги та доповнень до неї, просить скасувати вирок та ухвалити правильне і справедливе рішення. Вважає, що обвинувачення ґрунтується на її зізнанні, визнавальних показаннях, результатах відтворення обстановки та обставин події, які вона висловила і показала внаслідок застосування до неї недозволених заходів. Переконує, що обвинувачення ґрунтується на припущеннях і доказах, які не відповідають дійсності.

Заслухавши доповідача, прокурора Казнадзея В.В., який не підтримав касаційні скарги прокурора, захисника та засудженої і просив залишити вирок без зміни, пославшись при цьому на мотивацію вироку; пояснення засудженої ОСОБА_5, яка підтримала свою та подану захисником касаційні скарги й повідомила, що не могла скоїти інкримінованих їй злочинів, оскільки у час їх вчинення знаходилася в іншому місці; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних звернень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а касаційні скарги захисника та засудженої слід задовольнити частково з огляду на таке.

Висновки суду про винність ОСОБА_5 у злочинах проти чужої власності та життя людини, які вона скоїла за обставин, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, які суд розглянув за наслідками повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи в порядку, визначеному законом.

У процесі судового розгляду були перевірені доводи захисту про непричетність засудженої до інкримінованих їй злочинів, у тому числі й версія про її перебування в іншому місці у час їх скоєння, і мотивовано з ними не погодився, навівши відповідні аргументи спростування.

Зокрема, як убачається з показань потерпілої ОСОБА_7, у день, час та за обставин, відображених у вироку, їй завдали сильного удару табуреткою по голові ззаду й викрали гроші. Ці дії вчинила незнайома їй літня огрядна жінка віком 60-65 років, яка того дня зайшла на подвір’я попросити води. Під час розмови на різні теми вона впустила її в будинок, де довірливо сказала, що свої гроші тримає при собі у взутті – бурках. У момент, коли вона обернулася спиною до жінки, відчула сильний удар по голові, від якого знепритомніла. Коли прийшла до тями, побачила біля себе калюжу крові. З ніг були зняті бурки; гроші в сумі 981 гривня, які вона в них ховала, були викрадені.

ОСОБА_7 пояснила також, що жінка, яка завдала їй удар, була одягнута в халат темно-червоного, бордового кольору, спереду на ній був фартух зеленого кольору. Називала себе "ОСОБА_25", скаржилася, що хворіє цукровим діабетом, мала одуте червонувате обличчя.

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що бачив як у день злочину з подвір’я потерпілої ОСОБА_7 вийшла жінка, яка за віком, статурою, рисами обличчя, зовнішнім виглядом, видом та кольором одягу подібна до тої, як її за цими ж ознаками описала потерпіла ОСОБА_7

Такі ж показання цей свідок висловив на ставці віч-на-віч із засудженою та в судовому засіданні.

При пред’явленні осіб для впізнання ОСОБА_9 впізнав у засудженій ОСОБА_5 ту жінку, яка в день злочину виходила з подвір’я потерпілої й привернула до себе увагу своїм зовнішнім виглядом та одягом (т. 3 а. с. 42).

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 між собою не були знайомі. ОСОБА_9 у селищі Донець неподалік подвір’я потерпілої опинився випадково. Попри це вони однаково описують індивідуальні особливості ОСОБА_5, а ОСОБА_10, крім того, називає такі відомості про засуджену, які не могла дізнатися іншим чином, ніж під час розмови із нею незадовго до злочину. Йдеться про ім’я "ОСОБА_25", яким ОСОБА_5 називала себе перед потерпілою, та захворювання на цукровий діабет, яким, як видно з медичної довідки, ОСОБА_5 дійсно страждає.

Суд врахував ці обставини і правильно визнав показання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 належними, допустимими та достовірними доказами. Крім того, у справі немає будь-яких даних, які б викликали обґрунтовані сумніви в щирості та правдивості цих свідчень. Також слід зазначити, що ці показання узгоджуються з іншими доказами обвинувачення.

Даними висновків судово-медичної експертизи про те, що на тілі потерпілої ОСОБА_7 були виявлені забійна рана та вдавлений перелом у тім’яно-скроневій ділянці справа, гостра відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, забій головного мозку, які утворилися від неодноразових ударів табуреткою по голові й були небезпечні для життя в момент заподіяння (т. 2 а. с. 9-10).

Оглядом табуретки встановлено, що ударом саме цього предмета були спричинені ушкодження (т. 3. а. с. 164).

Висновок про винність у розбійному нападі та умисному вбивстві ОСОБА_8, підтверджується показаннями самої засудженої, даними під час досудового слідства, у яких вона визнала свою причетність до цих діянь, й на допитах у якості підозрюваної та обвинуваченої дала докладні показання про причини та спосіб їх скоєння, розповіла у чому була одягнута, яким чином викликала довіру потерпілої, як заволоділа грошима, продуктами харчування, сірниками (т. 3 а. с. 248-256, 276-277).

При відтворенні обстановки та обставин події злочину ОСОБА_5 подібно до даних нею свідчень розповіла і показала де, яким способом і з якою метою вбила ОСОБА_8, як після цього з-під скатертини на столі забрала гроші, куди викинула знаряддя злочину й як на таксі доїхала до залізничного вокзалу міста Зміїва (т. 1 а. с. 257-266).

Ці показання ОСОБА_5 давала в присутності незаінтересованих осіб, з фіксацією на відеоплівку, у присутності своїх захисників – спочатку адвоката ОСОБА_11, а потім – ОСОБА_12 У справі немає об’єктивних даних про недостовірність цих показань чи примушування засудженої до їх давання. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14, які були понятими при проведенні відтворення обстановки та обставини події злочину, пояснили, що ОСОБА_5 про обставини злочину розповідала добровільно, обізнано, детально, без будь-якого втручання з боку працівників правоохоронних органів. Посилаючись на дані висновків судово-почеркознавчої експертизи, суд встановив, що підписи та рукописні тексти у явці з повинною, протоколах допиту із визнавальними показаннями виконані саме засудженою, що спростовує твердження останньої про фальшування цих доказів. За наслідками прокурорської перевірки, проведеної прокуратурою Харківської області, не було виявлено даних, які б підтверджували наведені у заяві ОСОБА_5 факти застосування до неї недозволених заходів ведення слідства працівниками міліції та слідчим районної прокуратури, у зв’язку із чим була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину.

Тому твердження ОСОБА_5 про обґрунтування вироку показаннями, здобутими внаслідок застосування недозволених методів ведення слідства, є непереконливими. При цьому слід зазначити, що обґрунтовуючи обвинувачення в цій частині, суд послався на ці показання в сукупності з іншими доказами, які підтверджують їх правдивість і воднораз доводять винність засудженої у злочині.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_15 пояснила, що 03 червня 2007 року приблизно о 15-ій годині вона бачила раніше незнайому їй ОСОБА_5 в селі Чемужівці Зміївського району Харківської області. ОСОБА_5 проходила повз подвір’я її матері ОСОБА_8, яка покликала її і стала розпитувати про причини перебування в селі. У той день ОСОБА_5 була одягнута в голубу блузку, чорну спідницю, світлу хустину, кімнатне взуття; у руках тримала сумку. На вигляд їй було 55-60 років; ростом до 175 сантиметрів, огрядної тілобудови.

Наступного дня матір виявили вбитою. Обстановка в квартирі була порушена, скатертини на столах, де мати тримала гроші, були підійняті.

При пред’явленні осіб для впізнання ОСОБА_16 впізнала у ОСОБА_5 жінку, яка за описаних нею обставин розмовляла з матір’ю у день злочину (т. 3 а. с. 109-112).

Про те, що ОСОБА_5 03 червня 2007 року була в селі Чемужівці й запитувала у кого можна придбати спиртні напої домашнього виробництва (самогон), убачається з показань свідків: ОСОБА_17, яка бачила її приблизно о 14-ій годині; ОСОБА_18, який приблизно о 21-ій годині рейсовим автобусом привіз ОСОБА_5 з автостанції міста Зміїва в село Чемужівку; ОСОБА_19, у якої ввечері ОСОБА_5 запитувала про самогон; ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_13, які десь о 01-ій годині наступної доби бачили ОСОБА_5 на автобусній зупинці села Чемужівки і як вона звідти поїхала; ОСОБА_22, який тієї ж доби приблизно о 01-ій годині 30 хвилин на своєму автомобілі-таксі відвіз ОСОБА_5 з села Чемужівки на залізничний вокзал міста Зміїва. Свідок ОСОБА_19 пояснила також, що від неї ОСОБА_5 пішла за самогоном до ОСОБА_8, з подвір’я якої через деякий час вона почула гавкіт собаки.

Аналогічно до показань потерпілої ОСОБА_16 свідки описали зовнішній вигляд засудженої, одяг, у якому вона була вдягнута, та предмети, які тримала в руках. При пред’явленні осіб для впізнання ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та ОСОБА_22 впізнали у раніше незнайомій їм ОСОБА_5 жінку, яку бачили за вказаних ними обставин (т. 3 а. с. 113-120, 125-128).

Оглядом місця події встановлено, що у літній кухні ОСОБА_8 виявлено труп останньої з ознаками насильницької смерті. Тіло лежало на ліжку долілиць із заголеною спиною, ніби приготовленою для масажу (т. 1 а. с. 13-23)

За даними судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_8 настала від чотирьох забійних ран голови та крововиливів в тім’яній ділянці, двох дірчастих та трьох вдавлених переломів тім’яних кісток, крововиливу під оболонку та в речовину головного мозку, які утворилися від неодноразових сильних ударів тупим предметом, який має грані і виразні, що сходяться в одній точці, ребра (т. 2 а. с. 16-19).

Про те, що ОСОБА_8 була вбита сокирою, яка лежала на підлозі літньої кухні і яку потім ОСОБА_5 по дорозі з місця події викинула в чагарник, підтверджується даними виявлення тієї сокири в місці, яке засуджена показала у ході відтворення обстановки та обставин події злочину. Під час огляду сокири були виявлені плями, які згідно з результатами висновку судово-цитологічної експертизи, є плямами крові людини. Те, що сокира знаходилася в літній кухні і належала ОСОБА_8, пояснила потерпіла ОСОБА_16, яка впізнала її під час огляду в судовому засіданні.

Даними судово-цитологічної експертизи встановлено, що плями крові, виявлені на коробці з-під сірників, яка у свою чергу була вилучена з місця проживання засудженої, можуть походити від потерпілої ОСОБА_8 (т. 2 а. с. 267-274).

Відповідно до висновків стаціонарної та додаткової судово-психіатричних експертиз у ОСОБА_5 виявлені ознаки хронічного психічного розгляду у формі шизофренії галюцинаційно-параноїдальної з подібним до нападів протіканням у стані ремісії, змішаний розгляд особистості на тлі залишкових явищ органічного ураження головного мозку судинного походження, які під час злочинів і на час розгляду справи не позбавляли її здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними (т. 2 а. с. 302-305, 312-316).

Таким чином, сукупність наведених доказів доводить винність ОСОБА_5 у поставлених їй в провину злочинах. Вибір у якості жертв самотніх літніх беззахисних жінок, кількість та сила ударів, спрямованість їх у таку життєвоважливу частину тіла як голову, використання предметів, які мають підвищену травмувальну дію, наслідки посягань, заволодіння грошовими коштами, дають підстави вважати, що ОСОБА_5 з корисливих мотивів напала на потерпілих, спричинивши їм тяжкі тілесні ушкодження, й водночас, щоб полегшити втілення свого наміру на заволодіння чужим майном, під впливом цього ж мотиву намагалася вбити ОСОБА_7, а по спливу певного проміжку часу, як особа, яка раніше вчинила умисне вбивство, вбила ОСОБА_8 Смерть ОСОБА_23 не настала з причин, які не залежали від волі ОСОБА_5, оскільки потерпіла після застосованого до неї насильства прийшла до тями й їй своєчасно надали медичну допомогу.

Кваліфікація злочину за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст.15 – п. 6 ч. 2 ст. 115, пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України є правильною.

Розгляд справи проведено повно, всебічно та об’єктивно. Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, не встановлено.

Твердження касаційної скарги прокурора про невідповідність вступної частини вироку, неконкретність сформульованого судом обвинувачення та про суперечності в ньому, є безпідставними. Як видно з вироку, суд в необхідному й достатньому обсязі вказав, які саме злочини скоїла засуджена, зазначив всі його обставини - місце, час, спосіб скоєння та його наслідки, правильно послався на закон, який передбачає відповідальність за вчинення цих посягань.

Виходячи з аналізу зібраних і наведених у вироку доказів та умов, за яких вони були встановлені, матеріали справи не містять об’єктивних даних про фальшування доказів чи тверджень, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях.

У питанні покарання суд з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу та обставин, що впливають на покарання, правильно зазначив, що виправлення засудженої та запобігання вчиненню нею нових злочинів, можливо досягти в умовах ізоляції її від суспільства. Проте рішення суду про вид покарання – довічне позбавлення волі, не можна визнати відповідним, необхідним й таким, що згідно із ч. 2 ст. 50 КК України відповідатиме одній із складових мети покарання – запобігання вчиненню нових злочинів як засудженою, так і іншими особами.

У даній справі суд завищено розцінив ступінь тяжкості скоєних злочинів та характер їх наслідків, виважено не підійшов до даних про особу засудженої: її віку, психічного стану здоров’я, поведінки на початковій стадії розслідування вбивства ОСОБА_8, коли вона зізнавалася у цьому діянні й дала визнавальні показання.

З огляду на наведені обставини колегія суддів вважає за можливе пом’якшити покарання ОСОБА_5, таким чином частково погоджуючись з доводами касаційних скарг сторони захисту.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, пунктом 2 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України від 7 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , колегія суддів

касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Харківської області від 17 серпня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити: пом’якшити їй покарання за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженої, та на підставі ст. 70 КК України вважати її засудженою за сукупністю злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 15 – п. 6 ч. 2 ст. 115, пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, до покарання – позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженої.

У решті вирок залишити без зміни.